Гемангіоми хребців: мовчазна підступність

Гемангіома хребця — доброякісне судинне утворення, яке часто роками не спричиняє жодних симптомів. У багатьох випадках його випадково виявляють під час МРТ або КТ хребта, виконаних з іншої причини. Проте окремі гемангіоми можуть мати агресивні ознаки, послаблювати структуру хребця та потребувати оцінки нейрохірурга.

Про особливості гемангіоми тіла хребця, її прояви, діагностику та підходи до лікування розповідає нейрохірург медичних центрів INTO-SANA в Одесі Сергій Васильєв. Лікар спеціалізується на діагностиці та лікуванні захворювань хребта, зокрема виконує вертебропластику при гемангіомах тіл хребців.

А знаєте, чому мовчазна? Ми роками можемо вільно ходити, бігати, стрибати, навіть не замислюючись, чи є в нас хребет. І раптом один незграбний рух — і гострий біль.

Так може проявити себе компресійний перелом внаслідок гемангіоми. Як у моєї пацієнтки, молодої жінки, яка, граючи з малюком на дитячому майданчику, отримала травму поперекового відділу хребта. А причиною її була раніше безсимптомна гемангіома у хребці.

Що таке гемангіома хребця?

Це доброякісне судинне утворення в тілі хребця. Воно не утворює метастазів і не належить до злоякісних пухлин. У більшості людей такі утворення мають неагресивний перебіг і не спричиняють клінічних проявів.

Ураження може стосуватися одного або кількох хребців, а його клінічне значення залежить не лише від розміру. Для оцінки гемангіоми хребта лікар враховує її розташування, структуру, поширення на елементи хребця та за його межі, наявність болю, неврологічних симптомів і ознак ослаблення кісткової тканини.

Чому виникають гемангіоми хребців?

Точні причини виникнення гемангіом хребців остаточно не встановлені. Існують припущення щодо ролі генетичної схильності та певних біологічних факторів, проте однозначної причини появи такого утворення в конкретної людини зазвичай визначити неможливо. Частіше гемангіоми виявляють у дорослих, зокрема у жінок.

Важливо не пов’язувати виявлену гемангіому тіла хребця з конкретною повсякденною дією без достатніх підстав. Наприклад, саме по собі перебування на сонці не вважається доведеною причиною розвитку гемангіоми хребця.

Які бувають гемангіоми хребців?

Судинні структури всередині гемангіоми можуть мати різну будову. Традиційно кісткові гемангіоми описують як капілярні, кавернозні або змішані. Проте для вибору тактики ведення важливіше встановити, чи має конкретне утворення ознаки агресивності.

При оцінюванні видів гемангіом хребців можуть враховувати:

• особливості структури утворення;
• ступінь залучення тіла та інших елементів хребця;
• стан кортикального шару кістки;
• наявність поширення за межі хребця;
• вплив на хребтовий канал і нервові структури;
• наявність клінічних симптомів.

Саме сукупність клінічних та візуалізаційних ознак допомагає визначити подальшу тактику. Один лише розмір утворення не дає достатньої інформації про його небезпечність.

Чим небезпечна гемангіома хребця?

Більшість гемангіом не становлять безпосередньої загрози та залишаються безсимптомними. Проблеми можуть виникнути при агресивному ураженні, коли змінюється структура хребця, утворення поширюється за його межі або впливає на нервові структури. У певних ситуаціях ослаблений хребець стає більш вразливим до компресійного перелому.

До можливих ускладнень гемангіоми хребця належать:

• компресійний перелом ураженого хребця;
• звуження простору хребтового каналу;
• компресія нервових корінців;
• компресія спинного мозку;
• неврологічні порушення.

Такі ускладнення характерні не для кожної гемангіоми. Їхній ризик визначається індивідуально за результатами обстеження, а не лише за фактом наявності утворення.

Які симптоми може спричиняти гемангіома хребця?

Розвиток більшості гемангіом відбувається безсимптомно. Саме тому людина може багато років не знати про утворення, доки його випадково не побачать під час обстеження хребта. Якщо гемангіома має агресивні характеристики, клінічна картина залежить від її локалізації та впливу на навколишні структури.

Можливі симптоми гемангіоми хребта:

• локальний біль у спині;
• посилення болю при навантаженні;
• біль, пов’язаний із компресійним переломом;
• оніміння або порушення чутливості при компресії нервових структур;
• слабкість у кінцівках;
• інші неврологічні порушення залежно від рівня ураження.

Біль у спині дуже поширений і значно частіше має інші причини, тому наявність гемангіоми на МРТ не означає автоматично, що саме вона спричиняє симптоми. Для встановлення такого зв’язку лікар зіставляє скарги, результати неврологічного огляду та дані візуалізації.

Де найчастіше розташовуються гемангіоми?

Гемангіоми можуть виникати в різних відділах хребта, проте частіше їх виявляють у грудних та поперекових хребцях. Локалізація має значення для клінічних проявів, особливо якщо утворення виходить за межі тіла хребця та наближається до нервових структур.

Наприклад, гемангіома грудного відділу хребта та гемангіома поперекового хребця можуть відрізнятися можливими неврологічними проявами. Тому в описі МРТ або КТ важливий не лише сам діагноз, а й точне зазначення рівня та поширеності змін.

Чи небезпечна гемангіома хребця розміром понад 1 см?

Раніше розмір понад 1 см нерідко розглядали як важливу ознаку потенційно небезпечної гемангіоми. Сьогодні оцінювати ризик лише за діаметром утворення некоректно. Навіть відносно велика гемангіома може не мати агресивних ознак, тоді як клінічне значення іншого утворення визначатиметься його розташуванням та впливом на структури хребта.

Під час оцінки агресивної гемангіоми хребця важливими є:

• поширення у значну частину тіла хребця;
• залучення задніх елементів хребця;
• руйнування або стоншення кортикального шару;
• поширення за межі кістки;
• епідуральний компонент;
• компресія нервових структур;
• компресійний перелом;
• відповідні клінічні симптоми.

Отже, цифра в міліметрах у висновку МРТ сама по собі не є показанням до операції. Остаточну оцінку проводить лікар з урахуванням повної картини обстеження.

Як діагностують гемангіому хребця?

Здебільшого доброякісні пухлини виявляють випадково під час обстеження з приводу інших захворювань. Тому лікарі часто називають гемангіому діагностичною знахідкою. Для уточнення її особливостей застосовують методи візуалізації хребта.

Для діагностики гемангіоми хребця можуть використовувати:

• рентгенографію;
• комп’ютерну томографію;
• магнітно-резонансну томографію.

КТ добре демонструє кісткову структуру хребця, а МРТ допомагає оцінити характеристики самого утворення та стан навколишніх м’яких тканин і нервових структур. Не кожному пацієнтові потрібні всі перелічені дослідження: обсяг діагностики визначають залежно від уже отриманих результатів і клінічної ситуації.

Як гемангіома виглядає на МРТ та КТ?

Гемангіоми мають характерні візуалізаційні ознаки, пов’язані з перебудовою кісткових трабекул і наявністю судинного та жирового компонентів. Типові утворення часто можна достатньо впевнено розпізнати за даними променевої діагностики. Атипові або агресивні варіанти можуть мати іншу картину та потребувати детальнішої оцінки.

За результатами МРТ гемангіоми хребця лікар оцінює:

• локалізацію утворення;
• його поширеність;
• структуру та характеристики сигналу;
• стан задніх елементів хребця;
• наявність епідурального або паравертебрального поширення;
• стан спинного мозку та нервових структур.

Тому важливо оцінювати не окреме слово «гемангіома» у висновку, а весь опис дослідження. За наявності нетипових ознак лікар може рекомендувати додаткове обстеження для уточнення характеру змін.

Чи потрібно лікувати гемангіому хребця?

Якщо гемангіома невелика, має типові неагресивні характеристики та ніяк не проявляє себе, активне лікування зазвичай не потрібне. У таких ситуаціях лікар визначає, чи необхідне спостереження та повторна візуалізація. Автоматично виконувати МРТ щороку всім людям із випадково виявленою стабільною гемангіомою також не потрібно.

Тактика лікування гемангіоми хребта залежить від:

• наявності або відсутності симптомів;
• візуалізаційних ознак агресивності;
• динаміки змін за попередніми дослідженнями;
• наявності компресійного перелому;
• компресії спинного мозку або нервових корінців;
• загального стану пацієнта.

Якщо утворення має агресивні характеристики або з’являються відповідні симптоми, пацієнтові потрібна консультація нейрохірурга. Метод лікування обирають індивідуально, оскільки одна процедура не є оптимальною для всіх варіантів захворювання.

Як раніше лікували гемангіоми хребців?

Майже ціле століття нейрохірурги шукали менш травматичні способи допомоги пацієнтам із цією проблемою. Перше хірургічне втручання з приводу гемангіоми було виконане ще у 1929 році. Суть операції полягала у частковій резекції ураженої кістки.

Такі операції були травматичними і могли ускладнюватися значними кровотечами, тому згодом почали шукати альтернативні методи. З 1930-х років застосовували променеву терапію, яка впливала на судинний компонент пухлини, однак цей метод мав свої обмеження та ризики.

Пізніше для лікування гемангіом хребців застосовували й такі підходи:

• відкриті хірургічні втручання;
• променеву терапію;
• склерозування;
• емболізацію судин пухлини;
• пункційну вертебропластику;
• комбіновані методи.

Вибір сучасної тактики залежить від конкретної клінічної ситуації. Зокрема, при неврологічному дефіциті через компресію нервових структур можуть знадобитися інші або комбіновані нейрохірургічні втручання, а не тільки вертебропластика.

Що таке вертебропластика при гемангіомі хребця?

Пункційна вертебропластика — малоінвазивне втручання, під час якого через спеціальну голку в тіло ураженого хребця вводять кістковий цемент. Після його затвердіння підвищується механічна міцність хребця. В нейрохірургії INTO-SANA в Одесі вертебропластику застосовують, зокрема, при гемангіомах тіл хребців.

Основні завдання вертебропластики при гемангіомі можуть включати:

• стабілізацію ослабленого тіла хребця;
• зменшення ризику його подальшої деформації у відповідних клінічних випадках;
• лікування болю, пов’язаного з ураженим хребцем;
• механічне укріплення ділянки кістки.

Втручання виконують під візуалізаційним контролем, щоб лікар міг контролювати положення інструментів і введення цементу. Вертебропластика має чіткі показання та потенційні ризики, тому рішення про її проведення приймає нейрохірург після оцінки зображень і симптомів пацієнта.

Чи може гемангіома спричинити компресійний перелом хребця?

Таке ускладнення можливе, але воно не є типовим для більшості випадково виявлених гемангіом. Ризик зростає, якщо агресивне утворення суттєво порушує нормальну структуру кісткової тканини та зменшує механічну міцність хребця. Додаткове значення може мати стан кісткової тканини загалом.

На компресійний перелом хребця можуть вказувати:

• раптовий виражений біль у спині;
• поява болю після навантаження або травми;
• різке посилення раніше наявного болю;
• обмеження рухливості через біль;
• поява неврологічних симптомів.

За таких проявів потрібна медична оцінка, оскільки компресійні переломи мають різні причини і не завжди пов’язані з гемангіомою. Визначити характер пошкодження та стан нервових структур допомагають відповідні методи візуалізації.

Коли при гемангіомі потрібно звернутися до нейрохірурга?

Сам факт виявлення типової безсимптомної гемангіоми не означає, що людині обов’язково потрібна операція. Проте консультація спеціаліста важлива, якщо результати МРТ або КТ свідчать про агресивні зміни чи виникають симптоми, які можуть бути пов’язані з ураженням хребця. Особливої уваги потребує поява неврологічних порушень.

Звернутися до нейрохірурга в Одесі для оцінки гемангіоми хребця варто, якщо:

• з’явився новий або прогресуючий біль у ділянці ураженого хребця;
• дослідження показує ознаки агресивного росту або поширення утворення;
• стався компресійний перелом;
• виникли оніміння, порушення чутливості або слабкість у кінцівках;
• утворення впливає на хребтовий канал чи нервові структури;
• результати попередніх і нових досліджень демонструють суттєві зміни.

Нейрохірург зіставляє симптоми з даними МРТ або КТ і визначає, чи достатньо спостереження, чи існують показання до втручання. Такий підхід дозволяє не лікувати випадкову безсимптомну знахідку без необхідності й водночас своєчасно реагувати на клінічно значущі зміни.