Оркестр грає туш. Яким життям живе ваш кишечник?

Бережна Еліна Володимирівна— терапевт, к.м.н., завідувачка медичним центром на вул. Ак. Корольова, м. Одеса

Порушення роботи кишечника може бути пояснено неправильним способом життя, але занадто часто за цим криються важкі захворювання. Делікатність проблеми змушує дуже багатьох людей відтягувати візит до лікаря. Давайте розглянемо найбільш часті особисті сумніви щодо цієї надзвичайно поширеної проблеми.

Як напевне зрозуміти, що проблеми з роботою кишечника вийшли з-під контролю?

Кожен з нас знає особливості свого травлення, що формуються з дитинства. Для когось звільнити кишечник 1 раз на три дні — цілком прийнятно, а комусь це потрібно зробити після кожного прийому їжі. У кожній родині свої кулінарні традиції, та й особливості роботи або навчання вносять свої корективи. Проте в ідеалі кожному з нас зручно і розумно вирішувати «велику» проблему в спокійній обстановці, вдома, дотримуючись заведеного гігієнічного ритуалу. Тоді цілий день легкість, спокій і впевненість послужать нам хорошу службу.

Якщо ж щось радикально змінилося: позиви до процесу, частота протягом доби, вид, запах, больові відчуття — порушення кишкової функції у наявності.

Якими словами говорити на настільки делікатні теми?

У нашій традиції, як і у багатьох інших народів, не заведено обговорювати або натякати на ці теми при сторонніх. Але говорити про це з лікарем необхідно. Для опису будь-якої проблеми з кишечником завжди можна знайти прийнятну термінологію або провести аналогії. Загальноприйняті поняття: стул, вид і добовий обсяг калових мас, відходження газів, зміна їх запаху не в кращий бік — зрозумілі та достатньо описові для будь-якої дитини старше 6 років, не кажучи вже про нас, дорослих. А під час особистої бесіди сам лікар допоможе вам розібратися з описовою частиною.

Я читав в Інтернеті про свої симптоми, схоже, у мене — синдром подразненого кишечника. Так чому я повинен витрачати час і гроші на походи до лікарів?

Кишечник — дивовижна і мудра частина нашого організму. Його називають «громовідводом для всіх психоемоційних переживань». Згадайте раптовий розлад перед студентськими іспитами (в Україні здавна такий стан називали «швидка Настя», в Росії — «ведмежа хвороба»). Або багатоденний запор у відрядженнях, піонерських таборах, інших поїздках, який не зрозуміло звідки виник.

Недовірливі, тривожні, емоційні, люди, що часто ображаються, особливо чутливі до зовнішніх, іноді дріб'язкових чинників — образливих слів, тривалого конфлікту, тривожних думок, складних завдань, не кажучи вже про нещасливе кохання! Кишечник, як трепетний друг, підлаштовується і починає переживати разом з вами: «то, як звір, вона завиє» — бурчання, біль, що переміщуються по всьому животу, частіше навколо пупка, «то заплаче, як дитя» — розлад, діарея! Все це реалізується в різноманітні форми Синдрому Подразненого Кишечника (СПК).

Якщо всі ці прояви припиняються вночі і немає тривожних симптомів, які в медицині називають «червоні прапори» (про них нижче) — справи не такі вже й погані. Мине складний період у житті — і кишечник заспокоїться разом з вами. Але при стійких явищах випорожнень, що знижують якість життя, не потрібно відкладати свій візит до лікаря — занадто часто ключовий фактор успіху криється саме в часі.

Про які «червоні прапори» йдеться?

Просто перерахуємо те, що в поєднанні з кишковими негараздами (запорами або проносами) вимагає негайного (тобто протягом одного-двох днів) огляду лікаря. Це може бути терапевт, гастроентеролог, хірург, інфекціоніст — не принципово.

Отже, «червоні прапори»:

  • лихоманка (будь-яка за тривалістю і величиною підвищення температури);
  • патологічні домішки в калі (кров, гній, слиз);
  • зниження маси тіла (невиправдана втрата кілограмів);
  • зниження гемоглобіну (різке або поступове);
  • підвищення кількості лейкоцитів;
  • підвищення ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів у загальному аналізі крові);
  • стійка втрата апетиту;
  • збереження кишкових проблем у нічний час;
  • поява скарг вперше після 50 років;
  • наростаюча слабкість, зниження елементарної працездатності.

Зверніть увагу: при одному або декількох вищеописаних станах в аптеку потрібно звертатися тільки після візиту до лікаря, не слід займатися самолікуванням.

Уявляю сумнівне задоволення від цих ваших обстежень...

Обсяг необхідного обстеження зазвичай охоплює лабораторні аналізи (крові, калу) та інструментальні методи дослідження.

Найбільший спротив у людини викликають, звичайно ж, інструментальні, особливо фіброколоноскопія. Приємним цей метод не назвеш, але за інформативністю йому немає рівних. Його суть полягає в огляді товстого кишечника зсередини шляхом введення гнучкої трубки з камерою і джерелом світла. Колоноскопія дозволяє оцінити стан слизової, виявити поліпи та інші новоутворення, за необхідності взяти фрагмент тканин для гістологічного дослідження. При проведенні цього обстеження можуть виникати больові явища, але з цим можна впоратися, застосувавши легкий і безпечний медикаментозний сон. Ви навіть не помітите, як усе завершиться. Зате діагностика буде проведена максимально об'єктивно, інформативно і комфортно для вас!

Рентгенологічне дослідження кишечника (іригоскопія) незамінне для оцінки функції кишечника. Для цього методу необхідне введення контрастної речовини за допомогою клізми. У клініці Into-Sana створені всі умови для комфортного та спокійного проведення іригоскопії.

Багато хто відтягує проведення цих досліджень, не бажаючи мати проблем з підготовкою (очищенням) кишечника. Сьогодні не складає труднощів знайти в аптеках препарати, що дозволяють просто і зручно підготуватися до обстеження кишечника.

А якщо мені взагалі ніяково повертатися «тилом» до чужої людини?

Зазвичай, кожен любить своє обличчя, голос, тіло. І даремно багато хто думає, що саме ТАМ все жахливо і бридко! Просто ви не бачили, а ми бачимо щодня, і запевняємо вас, що у ділянці промежини все так само гармонійно, продумано і естетично, як і в будь-якому іншому місці вашого рідного організму!

Коли виникають прикрі проблеми, в аптеці я без проблем отримаю проносний трав'яний чай або імодіум для «джентельменського набору». Навіщо мені потрібен лікар?

Пам'ятаєте нашу прекрасну акторку німого кіно — Віру Холодну? Як вона вміла проникливо лити сльози при гробовому мовчанні публіки! Думаю, їй це вдавалося повнотою вживання в свої трагічні образи. Але є й інші методи — до очей менш талановитих акторок підносили дрібно нарізану цибулю, і... вони ридали так щиро, так рясно, що хоч хустку вичавлюй! Те ж саме відбувається і з вашим кишечником, який отримує «проносний чайок на травах» (до слова, як і будь-який чай для схуднення). Всі вони містять «маленький секретик» — траву сенну, яка так подразнює слизову оболонку кишечника, що вона починає «ридати і плакати». Чим частіше ми вдаємося до такого методу боротьби з запорами, тим довше підтримується хронічне запалення слизової, що веде до збільшення запорів і підвищення ризику розвитку пухлинних утворень кишечника.

А тепер уявіть картину — ви отруїлися або «перебрали зайвого» (в сенсі алкоголю). І викликанням блювоти хочете цього позбутися. Але хтось закриває вам рот, заклеює пластиром, аби все залишилося при вас. Такі ситуації бувають і в кишечнику. Наприклад, при кишкових інфекціях або інтоксикаціях, коли підвищена перистальтика (м'язові скорочення кишечника, що сприяють просуванню вмісту «на вихід») рятує нас від всмоктування токсинів. А тут ми приймаємо, і неодноразово, імодіум (лоперамід) — безумовно, потрібний і дієвий препарат в умілих руках, але абсолютно шкідливий у подібних ситуаціях.

Часто симптоматичний прийом медикаментів за порадою фармацевта «маскує» клінічну картину, відтягує своєчасний візит до лікаря, спотворює результати лабораторних досліджень, і найнебезпечніше — часто призводить до непоправно втраченого часу!

Що робити, щоб було добре?

Якщо у вас все перебігає нормально (регулярно, без болю, з відчуттям повного полегшення, без «червоних прапорів»), достатньо дотримуватися правильного способу життя — різноманітно і правильно харчуватися.

Важливо зранку «нагадати» кишечнику, що йому потрібно прокинутися і випорожнитися. Для цього при пробудженні що-небудь відправте у шлунок, наприклад, склянку прохолодної води, випиту швидкими ковтками. Після цього — умивання, приготування, сніданок. Можна і без води. Адже сніданок теж через шлунок дасть сигнал кишечнику. Але зазвичай ми дожовуємо сніданок у дверях квартири, і саме по дорозі до школи (до університету, на роботу) отримуємо сигнал відвідати туалет з серйозного приводу. А де його взяти? Ось і перестає організм нам вірити, пригнічує разом з нами свої здорові звички й унікальні сигнали.

Покращує роботу кишечника регулярна домашня їжа — каші, свіжі та тушковані овочі, фрукти, підсушений хліб, бажано висівковий, кисломолочні продукти, достатня кількість рідини (супи, компоти, свіжі соки, проста вода).

При схильності до запорів слід включати в раціон відварний буряк, чорнослив, сірий хліб, рослинні нерафіновані олії, тушковану капусту, свіжий кисломолочний продукт. При схильності до розрідження калу — чорничний кисіль, супи на рисовому відварі та рис у будь-якому вигляді, яйця вкруту, кукурудзу, груші, айву, горіхи та багато іншого.

Важливим фактором успіху також є боротьба з гіподинамією: прогулянки, пробіжки, танці, гімнастика. Відмінних результатів дозволяють домогтися дихальні вправи за участю м'язів черевного преса.

Якщо ж щось не так — чекаємо вас на консультацію. Познайомимося, а там разом вирішимо, що будемо робити!