Уретрит у дітей

Уретрит — це запальне захворювання уретри (сечовипускального каналу). За своїми анатомо-фізіологічними особливостями уретра хлопчиків і дівчаток відрізняється: у дівчаток вона коротка (у віці 1 року приблизно 2 см), більш широка та розташована в безпосередній близькості до анального отвору, а у хлопчиків — довша (в 1 рік приблизно 7–8 см) та вузька. Через таку особливість дівчатка частіше страждають на запальні захворювання сечовивідної системи, ніж хлопчики.

Причини виникнення уретриту

Уретрит є поліетіологічним захворюванням, яке можуть провокувати такі причини:

  • інфекційне ураження слизової оболонки сечівника (стрептокок, кишкова паличка, стафілокок та ін.);
  • дисметаболічні захворювання нирок, пов'язані з порушенням обміну речовин (оксалатна, уратна нефропатія);
  • алергічна реакція на медикаменти або продукти харчування;
  • нездорове харчування (часте вживання в їжу солоних, гострих продуктів);
  • травматичні ушкодження сечовивідних шляхів (наприклад, після встановлення сечового катетера або в результаті падіння з висоти);
  • вроджені аномалії розвитку сечовивідної системи;
  • недотримання правил інтимної гігієни;
  • переохолодження;
  • рідкісне та нерегулярне сечовипускання.

Види уретриту

За етіологічним чинником виділяють такі види даного захворювання:

  • Неінфекційний (алергічний, травматичний, обмінного характеру).
  • Інфекційний, який ділиться на:
    • неспецифічний — запальний процес в уретрі виникає через ураження її умовно-патогенною флорою (кишковою паличкою, стафілококом);
    • специфічний — запалення виникає внаслідок ураження слизової уретри ІПСШ (інфекціями, що передаються статевим шляхом): гонококом, трихомонадою, мікоплазмою, уреаплазмою та ін.; цей вид захворювання може траплятися у підлітків.

За клінічним перебігом виділяють такі форми уретриту:

  • гострий;
  • хронічний, який перебігає з періодами загострення та ремісії.

За ступенем поширеності запалення уретрит буває:

  • передній (уражує передній відділ сечівника);
  • задній (уражує задній відділ);
  • тотальний (запалення всього сечівника).

Симптоми уретриту

Основними симптомами захворювання є:

  • відчуття дискомфорту, печіння у ділянці статевих органів;
  • біль під час сечовипускання;
  • часті позиви до сечовипускання, можливе нетримання сечі;
  • наявність гнійних або слизово-гнійних виділень з уретри;
  • каламутна сеча.

Важливо, що чітко описати симптоми можуть тільки діти старшого віку. У маленької дитини неможливо виділити характерну ознаку хвороби. До того ж, інфекційний процес найчастіше перебігає не локально (наприклад, ураження поширюється не тільки на уретру, а й на сечовий міхур). Тому для маленьких дітей застосовують таке збірне поняття, як інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ).

Для того щоб не пропустити ІСШ, необхідно звернути увагу на такі ознаки:

  • підвищення температури тіла без катаральних явищ (симптомів застудного захворювання);
  • занепокоєння, плач під час сечовипускання;
  • зміна кольору сечі.

Діагностика уретриту

Для діагностики даного захворювання необхідно прийти на консультацію до дитячого уролога (для хлопчиків і дівчаток) або гінеколога (тільки для дівчаток). Лікар збере анамнез захворювання, проведе огляд і, в разі необхідності, призначить додаткові дослідження:

  • мікроскопія урологічного мазка на мікрофлору;
  • бактеріологічний аналіз виділень із проведенням антибіотикограми;
  • загальний аналіз сечі;
  • аналіз сечі за Нечипоренком — дозволяє виявити запальні зміни в сечовивідній системі;
  • сонографія (УЗД) нирок — метод діагностики, який дозволяє візуалізувати всі структури органу;
  • уретроскопія — ендоскопічний метод діагностики сечівника за допомогою уретроскопа;
  • уретрографія — рентгеноконтрастное дослідження уретри.

Методи лікування уретриту

Лікуванням цього захворювання повинен займатися винятково лікар, оскільки самолікування може призвести до небажаних наслідків у майбутньому. Медикаментозну терапію лікар підбирає індивідуально, ґрунтуючись на причинах виникнення захворювання та даних діагностичних досліджень. Суть медикаментозного лікування гострого уретриту полягає у призначенні дієтотерапії, антибіотикотерапії (препарат підбирається залежно від типу збудника), фітотерапії, вітамінотерапії, пробіотиків, а також протизапальних і антигістамінних препаратів.

Після курсу терапії необхідно пройти додаткове лабораторне обстеження.

Лікування хронічного уретриту в стадії загострення майже не відрізняється від лікування гострої форми. У період ремісії хронічного процесу батькам потрібно дотримуватися таких рекомендацій:

  • Не допускати переохолодження дитини.
  • Стежити, щоб дитина випивала достатню кількість рідини.
  • Харчовий режим повинен бути збалансованим і не містити шкідливих продуктів харчування. Їжа не повинна бути пересоленою, гострою, копченою, смаженою.
  • Забезпечити дитині нормований режим дня з достатнім, повноцінним сном.
  • Правильно та регулярно проводити інтимну гігієну.

Наслідки уретриту

Уретрит, який не вилікували повністю, має властивість переходити в хронічну форму. Крім того, це захворювання може стати причиною виникнення таких патологій:

  • пієлонефрит (запалення нирок, що характеризується ураженням ниркових мисок, чашечок і паренхіми);
  • цистит (запалення сечового міхура);
  • баланопостит (запалення головки та внутрішнього листка крайньої плоті статевого члена у хлопчиків);
  • орхіт (запалення яєчок у хлопчиків);
  • простатит (запалення передміхурової залози у хлопчиків);
  • вульвіт (запалення слизової оболонки зовнішніх статевих органів у дівчаток).

У дорослому віці через неліковані ІСШ дитина може зіткнутися з проблемою безпліддя.