Уретрит — це запальне захворювання уретри (сечовипускального каналу). За своїми анатомо-фізіологічними особливостями уретра хлопчиків і дівчаток відрізняється: у дівчаток вона коротка (у віці 1 року приблизно 2 см), більш широка та розташована в безпосередній близькості до анального отвору, а у хлопчиків — довша (в 1 рік приблизно 7–8 см) та вузька. Через таку особливість дівчатка частіше страждають на запальні захворювання сечовивідної системи, ніж хлопчики.
Зміст:
Причини виникнення уретриту
Уретрит є поліетіологічним захворюванням, яке можуть провокувати такі причини:
- інфекційне ураження слизової оболонки сечівника (стрептокок, кишкова паличка, стафілокок та ін.);
- дисметаболічні захворювання нирок, пов'язані з порушенням обміну речовин (оксалатна, уратна нефропатія);
- алергічна реакція на медикаменти або продукти харчування;
- нездорове харчування (часте вживання в їжу солоних, гострих продуктів);
- травматичні ушкодження сечовивідних шляхів (наприклад, після встановлення сечового катетера або в результаті падіння з висоти);
- вроджені аномалії розвитку сечовивідної системи;
- недотримання правил інтимної гігієни;
- переохолодження;
- рідкісне та нерегулярне сечовипускання.
Види уретриту
За етіологічним чинником виділяють такі види даного захворювання:
- Неінфекційний (алергічний, травматичний, обмінного характеру).
- Інфекційний, який ділиться на:
- неспецифічний — запальний процес в уретрі виникає через ураження її умовно-патогенною флорою (кишковою паличкою, стафілококом);
- специфічний — запалення виникає внаслідок ураження слизової уретри ІПСШ (інфекціями, що передаються статевим шляхом): гонококом, трихомонадою, мікоплазмою, уреаплазмою та ін.; цей вид захворювання може траплятися у підлітків.
За клінічним перебігом виділяють такі форми уретриту:
- гострий;
- хронічний, який перебігає з періодами загострення та ремісії.
За ступенем поширеності запалення уретрит буває:
- передній (уражує передній відділ сечівника);
- задній (уражує задній відділ);
- тотальний (запалення всього сечівника).
Симптоми уретриту
Основними симптомами захворювання є:
- відчуття дискомфорту, печіння у ділянці статевих органів;
- біль під час сечовипускання;
- часті позиви до сечовипускання, можливе нетримання сечі;
- наявність гнійних або слизово-гнійних виділень з уретри;
- каламутна сеча.
Важливо, що чітко описати симптоми можуть тільки діти старшого віку. У маленької дитини неможливо виділити характерну ознаку хвороби. До того ж, інфекційний процес найчастіше перебігає не локально (наприклад, ураження поширюється не тільки на уретру, а й на сечовий міхур). Тому для маленьких дітей застосовують таке збірне поняття, як інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ).
Для того щоб не пропустити ІСШ, необхідно звернути увагу на такі ознаки:
- підвищення температури тіла без катаральних явищ (симптомів застудного захворювання);
- занепокоєння, плач під час сечовипускання;
- зміна кольору сечі.
Діагностика уретриту
Для діагностики даного захворювання необхідно прийти на консультацію до дитячого уролога (для хлопчиків і дівчаток) або гінеколога (тільки для дівчаток). Лікар збере анамнез захворювання, проведе огляд і, в разі необхідності, призначить додаткові дослідження:
- мікроскопія урологічного мазка на мікрофлору;
- бактеріологічний аналіз виділень із проведенням антибіотикограми;
- загальний аналіз сечі;
- аналіз сечі за Нечипоренком — дозволяє виявити запальні зміни в сечовивідній системі;
- сонографія (УЗД) нирок — метод діагностики, який дозволяє візуалізувати всі структури органу;
- уретроскопія — ендоскопічний метод діагностики сечівника за допомогою уретроскопа;
- уретрографія — рентгеноконтрастное дослідження уретри.
Методи лікування уретриту
Лікуванням цього захворювання повинен займатися винятково лікар, оскільки самолікування може призвести до небажаних наслідків у майбутньому. Медикаментозну терапію лікар підбирає індивідуально, ґрунтуючись на причинах виникнення захворювання та даних діагностичних досліджень. Суть медикаментозного лікування гострого уретриту полягає у призначенні дієтотерапії, антибіотикотерапії (препарат підбирається залежно від типу збудника), фітотерапії, вітамінотерапії, пробіотиків, а також протизапальних і антигістамінних препаратів.
Після курсу терапії необхідно пройти додаткове лабораторне обстеження.
Лікування хронічного уретриту в стадії загострення майже не відрізняється від лікування гострої форми. У період ремісії хронічного процесу батькам потрібно дотримуватися таких рекомендацій:
- Не допускати переохолодження дитини.
- Стежити, щоб дитина випивала достатню кількість рідини.
- Харчовий режим повинен бути збалансованим і не містити шкідливих продуктів харчування. Їжа не повинна бути пересоленою, гострою, копченою, смаженою.
- Забезпечити дитині нормований режим дня з достатнім, повноцінним сном.
- Правильно та регулярно проводити інтимну гігієну.
Наслідки уретриту
Уретрит, який не вилікували повністю, має властивість переходити в хронічну форму. Крім того, це захворювання може стати причиною виникнення таких патологій:
- пієлонефрит (запалення нирок, що характеризується ураженням ниркових мисок, чашечок і паренхіми);
- цистит (запалення сечового міхура);
- баланопостит (запалення головки та внутрішнього листка крайньої плоті статевого члена у хлопчиків);
- орхіт (запалення яєчок у хлопчиків);
- простатит (запалення передміхурової залози у хлопчиків);
- вульвіт (запалення слизової оболонки зовнішніх статевих органів у дівчаток).
У дорослому віці через неліковані ІСШ дитина може зіткнутися з проблемою безпліддя.