Патологічні зміни шлунково-кишкового тракту в дітей належать до найпоширеніших проблем у педіатрії. Згідно з останніми статистичними даними, ураження верхніх відділів травного тракту (гастрит, гастродуоденіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба) діагностуються практично у 30% дітей. Провідні позиції в структурі гастроентерологічних хвороб у віковій категорії пацієнтів до 18 років посідає гастродуоденіт (понад 60% випадків). Ця патологія частіше зустрічається у дітей шкільного та підліткового віку (що пов'язано з порушенням «харчової поведінки», емоційною лабільністю, соматоформною дисфункцією вегетативної нервової системи). Але сучасна тенденція до зниження віку пацієнтів із запаленням шлунка та дванадцятипалої кишки сприяє активізації пошуків ефективного вирішення цієї проблеми.
Хронічний гастродуоденіт — це неспецифічне запальне захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки, яке проявляється порушенням секреторної та моторної функції всього шлунково-кишкового тракту. Патологічні зміни слизової оболонки представлені дегенерацією клітин із вираженими запальними ознаками.
Зміст:
Причини виникнення гастродуоденіту
Основним етіологічним чинником гастродуоденіту є бактерія Helicobacter pylori (більше ніж у 60% випадків). Цей мікроорганізм також ініціює такі захворювання, як гастрит і виразкова хвороба. Але персистенція цієї бактерії в дванадцятипалій кишці (ДПК) має певні особливості. Гастродуоденіт часто розвивається на тлі хелікобактерного гастриту. Залучення у патологічний процес ДПК супроводжується структурними змінами слизової оболонки верхнього відділу кишечника: на її поверхні формуються вогнища метаплазії з утворенням своєрідних «острівців» шлункового епітелію в порожнині кишки. На них і персистують бактерії, викликаючи запалення ДПК. Метаплазована тканина зазвичай не справляється з агресивним впливом Helicobacter pylori та руйнується з утворенням ерозій. Тому хелікобактер-асоційований гастродуоденіт в основному належить до ерозійних варіантів захворювання.
Неінфекційні причини гастродуоденіту виступають у ролі чинників, що сприяють морфофункціональним змінам слизової оболонки. Усі вони розділені на дві великі групи і містять велику кількість несприятливих критеріїв:
- генетична схильність (доведено, що більш схильні до гастродуоденіту діти тих батьків, у яких ідентифікована патологія шлунково-кишкового тракту, зокрема, захворювання шлунка та ДПК);
- наявність іншої соматичної патології травної системи (холецистит, дискінезія жовчовивідних шляхів, ентероколіт, панкреатит);
- ендокринні порушення (цукровий діабет, патологія наднирників);
- паразитарна інвазія (лямбліями, гельмінтами);
- системні захворювання (хвороба Крона, саркоїдоз, гранулематоз).
- незбалансоване харчування;
- механічне або фізичне пошкодження слизової оболонки шлунка та ДПК продуктами харчування (вживання занадто холодної або гарячої їжі, швидкі перекуси всухом'ятку, погане пережовування їжі або ковтання великих і твердих шматків);
- шкідливі звички (актуально для підлітків): куріння, вживання алкогольних напоїв (особливо слабоалкогольних із ряду енергетиків, якими так часто «бавляться» школярі старших класів);
- стреси, перенесені психоемоційні потрясіння;
- ятрогенні чинники (тривалий прийом нестероїдних протизапальних препаратів, глюкокортикостероїдних засобів).
- фаза загострення;
- фаза неповної клінічної ремісії;
- фаза клініко-ендоскопічної ремісії;
- фаза повної ендоскопічної та морфологічної ремісії.
- поверхневий (катаральний, еритематозний, ексудативний);
- гіпертрофічний;
- ерозивний;
- геморагічний;
- атрофічний;
- змішаний.
- локалізація: в основному в епігастрії та пілородуоденальній зоні, рідше — у лівому підребер'ї, навколо пупка;
- час виникнення: через 0,5–2 години після прийому їжі, фізичного навантаження, під час сну («голодні» болі);
- купірування болю: відразу після прийому їжі або вживання антацидних препаратів;
- характер симптому: ниючі болі середньої та високої інтенсивності.
- нудота, іноді — блювота;
- підвищення салівації;
- печія;
- відрижка з кислим присмаком;
- відчуття переповнення шлунку;
- жовтий наліт на язиці з відбитками зубів на краях;
- порушення стільця (частіше запор, але буває й діарея).
- сонливість;
- млявість;
- зниження апетиту;
- втрата ваги;
- блідість шкіри;
- дратівливість;
- головний біль;
- втома.
- язик сухий, обкладений білим нальотом;
- позитивний симптом Менделя - біль в епігастрії під час перкусії живота;
- ознаки гіповітамінозу: випадання волосся, ламкість нігтів та ін.
- загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- аналіз калу на яйця гельмінтів;
- копрограмма;
- біохімічний аналіз крові з визначенням рівня загального білка та його фракцій;
- аналіз калу на приховану кров (реакція Грегерсена) — для виключення ерозивної форми патології та виразкової хвороби;
- швидкий або дихальний уреазний тест на Helicobacter pylori;
- аналіз калу на концентрацію антигенів до Helicobacter pylori методом ІФА;
- фіброгастродуоденоскопія — «золотий стандарт» діагностики гастродуоденіту. Цей метод дозволяє визначити макроскопічні (під час проведення маніпуляції) та мікроскопічні (при морфологічному вивченні зразка тканини) зміни слизової оболонки ураженої зони. Найбільша перевага ендоскопії — це можливість проведення біопсії під час дослідження;
- рН-метрія проводиться для оцінки кислотоутворення в шлунку. На підставі результатів цього дослідження визначають гіпоацидний, нормацидний або гіперацидний стан;
- УЗД органів черевної порожнини і заочеревинного простору проводять з метою виключення інших причин диспепсичного розладу.
- лікувальна фізкультура (ранкова зарядка, дозована ходьба, групові заняття);
- санаторно-курортне лікування.
- ентероколіт;
- дисбактеріоз;
- панкреатит;
- залізодефіцитна анемія;
- істотне зниження маси тіла;
- трансформація процесу в виразкову хворобу з формуванням нових загроз і небажаних наслідків (кровотеча, перфорація, пенетрація, малігнізація).
1.Ендогенні причини:
2.Екзогенні причини:
Види гастродуоденіту
На сьогодні не існує стандартизованої класифікації гастродуоденіту в дітей. Але у практичній медицині класифікують цю патологію залежно від клінічного перебігу на гострий і хронічний варіанти.
Хронічний гастродуоденіт перебігає кількома стадіями:
Тривалий перебіг запального процесу слизової оболонки шлунка та ДПК може перебігати у латентній, рецидивуючій або монотонній формі.
Основним діагностичним критерієм гастродуоденіту є патологічна зміна слизової оболонки шлунка та ДПК, підтверджена ендоскопічним методом дослідження.
Гастродуоденоскопія дозволяє ідентифікувати такі види гастродуоденіту в дітей:
У дітей найчастіше діагностують катаральний та ерозивний гастродуоденіт.
Симптоми гастродуоденіту
У клініці гастродуоденіту в дітей домінують два основних синдроми: больовий і диспепсичний.
1.Больовий синдром. Ураження антрального відділу шлунка та ДПК супроводжується виникненням болю в животі, що має такі характеристики:
2.Гастродуоденіт супроводжується порушенням функції травної системи та проявляється диспепсичним синдромом, який містить такі симптоми:
3.Загальносоматичні ознаки:
Блідість шкіри у дітей із хронічним гастродуоденітом асоційована з гіповітамінозом і анемією, яка виникає через порушення всмоктування заліза у дванадцятипалій кишці. Для хронічного гастродуоденіту характерна весняно-осіння сезонність.
Діагностика гастродуоденіту
Досвідчений лікар уже під час першого огляду дитини з хронічним гастродуоденітом відразу звертає увагу на зовнішній вигляд пацієнта: він блідий, під очима синці, шкіра суха та нееластична.
Під час проведення фізикального огляду педіатр ідентифікує патогномонічні симптоми цього захворювання:
Методи лікування гастродуоденіту
Лікування гастродуоденіту в дітей охоплює комплекс заходів, спрямованих на відновлення моторно-евакуаторної функції травного тракту. В першу чергу важливо скорегувати режим не лише харчування, але також сну та відпочинку. Хворим на гастродуоденіт рекомендують дотримуватися дробного харчування, кількість прийомів їжі повинна складати 4-5 разів на день. Разова порція повинна бути маленькою, щоб мінімізувати механічне розтягнення шлунка. Слід відмовитися від гострої, смаженої їжі, напівфабрикатів, жирного м'яса, наваристих бульйонів, копченостей і консервантів. Дотримання дієти сприяє більш швидкому відновленню нормальної морфологічної будови слизової оболонки.
Вибір комплексного медикаментозного лікування при гастродуоденіті залежить від етіології, характеру перебігу та типу захворювання. Helicobacter pylori - це основний етіологічний фактор запалення шлунка та ДПК у 70% випадків. Для ліквідації інфекційного агента вдаються до ерадикаційної антигелікобактерної терапії. Сьогодні в гастроентерологічній практиці застосовують безліч схем, які знищують бактерії в порожнині травного тракту. Патогенетичне медикаментозне лікування гастродуоденіту проводиться з урахуванням механізму розвитку патології та провідних симптомів.
Після досягнення стійкої ремісії доцільно використовувати немедикаментозні методи лікування, такі як:
Наслідки гастродуоденіту
Ускладнення гастродуоденіту в дітей: