Термін «дисбактеріоз» у медицині застосовують для позначення патологічного стану організму, за якого виникає порушення якісного та кількісного складу мікрофлори.
У нормі, в організмі людини є досить велика кількість мікроорганізмів, які поділяють на головну мікрофлору (її ще називають облігатною), що становить близько 90%, факультативну, а також транзиторну (залишкову). Велика частина мікроорганізмів розташовується на різних ділянках шлунково-кишкового тракту (ШКТ) — на їхню частку припадає близько 60% від усіх мікроорганізмів, дещо менш заселений урогенітальний тракт, шкірні покриви.
Представники нормальної мікрофлори досить різноманітні — це непатогенні мікроорганізми, тобто ті, які не можуть самостійно викликати розвиток захворювання, а також умовно-патогенні, які в разі збільшення своєї чисельності (активної колонізації) або потрапляння у невластиве для них місце розташування здатні ініціювати хворобу.
Функції мікрофлори досить різноманітні та вкрай важливі для організму, оскільки вона бере участь у:
- захисті від патогенних мікроорганізмів — нормальна мікрофлора колонізує відповідну ділянку (кишечник, урогенітальний тракт та ін.), і тим самим не дає можливість заселитися й активно розмножуватися на ньому патогенним мікроорганізмам;
- становленні місцевого та системного імунітету;
- порожнинному травленні;
- обміні речовин;
- утворенні безлічі вітамінів;
- регуляції моторики ШКТ;
- підтримці гомеостазу ШКТ.
За дисбактеріозу внаслідок змін у складі нормальної мікрофлори виникають порушення перелічених функцій.
Дана патологія не є самостійним захворюванням, однак може розвиватися на фоні основної хвороби та погіршувати прогноз багатьох патологічних станів. Ця патологія є досить поширеною і виявляється у 70–90% дітей із хронічними та гострими захворюваннями ШКТ, за тяжких інфекційних, системних захворювань.
Зміст:
Причини виникнення дисбактеріозу
Безпосередня причина розвитку цього патологічного стану — порушення складу нормальної мікрофлори.
Виділяють такі чинники, що сприяють розвитку дисбактеріозу в дітей:
- порушення характеру харчування, незбалансований раціон;
- пізнє прикладання немовляти до грудей;
- штучне вигодовування;
- часті ГРВІ;
- наявність хронічних або гострих захворювань ШКТ (кишкова інфекція та ін.);
- алергічні хвороби;
- вроджені та набуті імунодефіцити;
- системні захворювання;
- дефіцитні стани (рахіт, анемія та ін.);
- глистяна інвазія;
- нераціональне, безконтрольне застосування антибактеріальних препаратів без попередньої консультації з лікарями;
- поганий стан екології, забруднення навколишнього середовища;
- стрес;
- шкідливі звички (у підлітків);
- онкологічні захворювання.
Варто зазначити, що ці чинники варіюють залежно від віку дитини. Так, у новонароджених основні чинники, що сприяють розвитку дисбактеріозу — це вроджені аномалії імунної, ферментативної систем, фізіологічна незрілість моторики ШКТ. У дітей старшого віку на перший план виступають часті інфекційні захворювання (таких дітей відносять до групи тих, які часто хворіють), порушення харчування, алергічні захворювання.
Види дисбактеріозу
Класифікація дисбактеріозу досить різноманітна та обширна.
Залежно від стадії виділяють компенсований, субкомпенсований та декомпенсований дисбактеріоз. Також у медичній літературі розрізняють гостру та хронічну форму цього стану.
Залежно від форми дисбактеріоз може бути:
- Латентний — перебігає без будь-яких симптомів; його визначення можливе лише після проведення лабораторної діагностики. Відповідає компенсованому дисбактеріозу.
- Місцевий, коли виявляються клінічні прояви дисбактеріозу (субкомпенсація).
- Генералізований, або септичний — характеризується вираженою симптоматикою, можливий розвиток ускладнень (декомпенсований дисбактеріоз).
Залежно від походження розрізняють стафілококовий, грибковий, протейний дисбактеріоз та ін.
Виділяють 4 ступеня цієї патології, які визначають за співвідношенням анаеробної та аеробної флори. Варто зазначити, що нормативні показники мікрофлори для дітей різних вікових груп можуть відрізнятися, тому адекватну оцінку її стану може дати тільки фахівець.
Залежно від того, де відзначається зміна складу мікроорганізмів, розрізняють кишковий (виявляється найчастіше), урогенітальний, дисбактеріоз шкіри та ін.
Симптоми дисбактеріозу
У дітей із дисбактеріозом найчастіше відзначається така симптоматика:
- Біль у животі. Характер і локалізація болю може варіювати.
- Порушення стільця. Найчастіше виникає діарея, значно рідше — запор.
- Підвищене газоутворення, бурчання в животі.
- Відрижка.
- Неприємний запах з рота.
- Явища загальної інтоксикації: слабкість, млявість, можливе підвищення температури тіла, зниження апетиту.
- Часті респіраторні захворювання.
- Прояви гіповітамінозу: заїди, випадіння волосся, ламкість нігтів та ін.
- Зниження маси тіла.
- Дратівливість, безсоння.
- Алергічні прояви.
- Відставання у фізичному розвитку.
Варто сказати, що у дітей з даним захворюванням клінічна картина надзвичайно різноманітна, тому в разі виявлення у дитини перелічених ознак слід звернутися по допомогу до фахівця для своєчасної верифікації причини цього стану.
Діагностика дисбактеріозу
Початковим етапом діагностики є консультація та огляд дитини педіатром і гастроентерологом. За наявності супутніх захворювань, які стали основою для розвитку дисбактеріозу, проводять консультації інших вузьких фахівців.
Оскільки клінічні прояви дисбактеріозу вкрай неспецифічні, найважливішими для встановлення діагнозу є результати лабораторних досліджень. Дітям із підозрою на цю патологію обов'язково призначають такі аналізи:
- Копрограма — дає уявлення про функціональний стан органів ШКТ.
- Біохімічний аналіз калу.
- Посів калу на дисбактеріоз.
- Бактеріологічне дослідження зіскрібків зі слизової оболонки кишки, яке береться під час проведення ендоскопічного дослідження.
Також обов'язковим є проведення загальноклінічних аналізів (загальний аналіз крові, сечі), біохімічного дослідження крові. З інструментальних методик, окрім ендоскопії, застосовують УЗД органів черевної порожнини. Перелік діагностичних заходів може змінюватися залежно від клінічної картини, тяжкості стану, а також основного захворювання, що викликало розвиток дисбактеріозу.
Лікування дисбактеріозу
Лікування даного захворювання комплексне та складається з терапії основного захворювання, призначення спеціальної дієти, в основі якої вживання продуктів, що містять лакто- та біфідобактерії, а також продуктів із високим вмістом пребіотичних речовин (кріп, висівки, малина та ін.). Також у комплекс лікувальних заходів входить медикаментозна корекція складу мікрофлори. За наявності показань вдаються до застосування антибактеріальних препаратів.
Адекватне лікування дисбактеріозу можливе тільки за умови призначення терапії фахівцем, а також у разі дотримання всіх рекомендацій лікаря щодо дієти та приймання медикаментів. Самолікування може згубно позначитися на здоров'ї дитини.
Наслідки дисбактеріозу
У цілому, в разі своєчасного й адекватного лікування прогноз сприятливий. У рідкісних випадках дисбактеріоз може призвести до розвитку тяжких ускладнень, таких як:
- сепсис, перитоніт — можуть виникнути внаслідок вираженого бактеріального росту;
- гіпотрофія (виражене зниження ваги);
- розвиток запальних захворювань ШКТ (хронічний ентероколіт, гастродуоденіт та ін.);
- анемія.