Анемія — це патологічний стан, який характеризується зниженням в одиниці об'єму крові рівня еритроцитів та/або гемоглобіну. Зниження перерахованих показників призводить до порушення забезпечення тканин дитини киснем, що проявляється характерною симптоматикою. У літературі можна знайти іншу назву цього захворювання — недокрів'я. Ця хвороба може виникати як самостійно, так і бути одним із симптомів основної патології.
У педіатричній практиці дане захворювання є патологією, що часто трапляється і може виявлятися у дітей різних вікових груп, проте найчастіше до цього захворювання схильні діти молодшого віку (до трьох років), а також підлітки. Близько 40% випадків анемії діагностується у дітей у віці до 3 років; 30% — у пубертатному періоді; інші — у різні вікові періоди розвитку дитини.
Зміст:
Види анемії
Класифікація захворювання у дітей досить обширна і містить у собі такі види, залежно від причини цього патологічного стану:
- Анемії, що виникають внаслідок нестачі чинників кровотворення (дефіцитні):
- залізодефіцитні – найпоширеніша форма;
- вітамінодефіцитні (мегалобластні) — виникають через нестачу вітаміну В12 або фолієвої кислоти;
- протеїнодефіцитні.
- Анемії, викликані порушенням кровотворення у кістковому мозку (гіпопластична й апластична):
- спадкові — можуть бути як з ураженням усіх паростків кровотворення (анемія Фанконі, Естрена-Дамешека), так і з виборчим ураженням еритроцитарного паростка (анемія Блекфена-Дайемонда);
- набуті — виникають унаслідок отруєння хімікатами, деякими медикаментами.
- Анемії, що виникають у результаті крововтрати (постгеморагічні):
- гострі — розвиваються після раптової масивної втрати крові (травма, рясна внутрішня кровотеча та ін.);
- хронічні, коли крововтрата незначна, проте існує тривалий час (захворювання нирок, ювенільні маткові кровотечі та ін.).
- Анемії, що розвиваються внаслідок посиленого руйнування еритроцитів (гемолітичні):
- Спадкові:
- внаслідок порушення мембран еритроцитів (спадковий мікросфероцитоз);
- через порушення активності еритроцитарних ферментів (дефіцит глюкоза-6-фосфат-дегідрогенази);
- у результаті порушення структури або неправильного синтезу гемоглобіну (серповидноклітинна анемія).
- Набуті.
- Спадкові:
Також цю патологію класифікують згідно з лабораторними параметрами. З огляду на кількість еритроцитів і гемоглобіну, виділяють 3 ступеня цього захворювання. Крім цього, оцінюють регенераторну здатність хвороби (орієнтуються за кількістю ретикулоцитів), а також насиченість гемоглобіном еритроцитів, на що вказують дані колірного показника.
Причини виникнення анемії
З огляду на класифікацію цього захворювання, можна зробити висновок, що для кожного виду існують свої сприятливі чинники.
Дефіцитні анемії:
- Дефіцит заліза через збільшення потреби організму в ньому внаслідок інтенсивного зростання. При цьому також відіграє роль недостатнє споживання заліза з продуктами харчування. Пік виявлення недокрів'я припадає саме на періоди посиленого росту дитини. Дефіцит В12 хоча й рідко, але також може бути викликаний недостатнім споживанням його з їжею.
- Недоношеність. Залізодефіцитна анемія виявляється у більшості недоношених дітей.
- Порушення всмоктування заліза, вітаміну В12 та фолієвої кислоти у шлунково-кишковому тракті (ШКТ) внаслідок вроджених або набутих патологій.
- Наявність у дитини ексудативного діатезу.
- Вогнища хронічної інфекції (тонзиліт, аденоїдит та ін.).
- Паразитарні інфекції (зараження дитини гельмінтами).
- Прийом деяких медикаментозних препаратів.
- Порушення транспорту вітаміну В12 внаслідок нестачі білка, який здійснює його.
Гіпопластичні, апластичні анемії:
- Спадковість. Велика частина гіпо- та апластичних анемій пов'язана з генетичними дефектами, через які й виникає пригнічення кровотворення.
- Отруєння хімікатами.
- Вірусні інфекції.
- Прийом деяких медикаментозних препаратів.
- Захворювання крові (лейкемія, лейкоз).
- Наявність тяжких супутніх захворювань (ниркова недостатність, цироз печінки, ендокринна патологія та ін.).
Постгеморагічні анемії:
- Наявність вогнища хронічної кровотечі (виразкова хвороба, гломерулонефрит та ін.).
- Геморагічна хвороба новонароджених.
- Ювенільні (підліткові) маткові кровотечі.
- Травми та пошкодження, які супроводжуються масивною крововтратою.
Гемолітичні анемії:
- Спадковість.
- Отруєння речовинами, що викликають гемоліз.
- Аутоімунні процеси.
- Патологія ферментів еритроцитів.
- Переливання несумісної крові.
- Гемолітична хвороба новонароджених.
Симптоми анемії
Норма гемоглобіну крові у дітей до 6 років становить 125–135 г/л; про анемію у дитини говорять у тому випадку, якщо цей показник опускається нижче 110 г/л (у дітей до 5 років) і нижче 120 г/л (у дітей старше 5 років).
У клінічній картині всіх видів анемії обов'язково виділяють загальноанемічні прояви, які характерні для всіх видів захворювання, а також специфічні синдроми, які визначаються за кожного окремого виду.
Так, загальна для усіх видів захворювання симптоматика охоплює:
- слабкість;
- головний біль та запаморочення;
- задишку, що з'являється за незначного фізичного навантаження;
- непритомність;
- блідість шкіри;
- порушення серцево-судинної системи, які проявляються прискореним серцебиттям, змінами на електрокардіограмі;
- зниження успішності в школі;
- діти часто хворіють, більш схильні до інфекційних захворювань.
За наявності у дитини дефіциту заліза, крім перерахованих симптомів, також можуть виникати:
- сухість шкірних покривів, тріщини;
- зміна стану придатків шкіри: випадання волосся, витончення та шарування нігтів, зміна їх форми;
- ангулярний стоматит (заїди в куточках рота);
- спотворення смаку та нюху;
- дратівливість, лабільність психіки;
- м'язова слабкість.
За дефіциту В12 та фолієвої кислоти до загальноанемічних симптомів приєднуються ураження ШКТ: через атрофію сосочків язик набуває вигляду «лакованого», його колір стає малиновим, спостерігаються розлади стільця, нудота, зниження апетиту. Крім цього, за дефіциту В12 виникає ураження нервової системи: діти скаржаться на відчуття «повзання мурашок» у кінцівках, м'язову слабкість, «ватяні ноги».
У разі анемій із порушенням кровотворення можуть виникати ознаки, що вказують на порушення інших паростків кровотворення: часті носові кровотечі, дрібноточкові крововиливи на шкірі, рецидивні інфекційні захворювання
Для гемолітичних анемій характерна поява жовтушності шкіри, збільшення селезінки та печінки. За спадкових гемолітичних анемій діти часто відстають від своїх однолітків у фізичному розвитку. У разі реалізації гемолітичного кризу, що характеризується різким зниженням гемоглобіну, виникає підвищення температури тіла, біль, дитина потребує негайної кваліфікованої медичної допомоги.
У разі визначення у Вашої дитини перерахованих ознак потрібно негайно записатися на консультацію до педіатра для визначення причини та якнайшвидшого усунення цього стану.
Діагностика анемії
Діагностика анемії складається з декількох послідовних етапів. Першим із них є огляд дитини педіатром, при цьому лікар з'ясовує усі важливі анамнестичні дані, які можуть допомогти у визначенні причини цього стану, а також дізнається основні скарги та проводить ретельне обстеження дитини. Після цього пацієнтові проводять спектр досліджень, які допомагають виявити наявність хвороби, визначити її вид, ступінь, а також інші параметри, важливі для правильного призначення терапії. До таких лабораторних досліджень належать:
- Загальний аналіз крові — є вкрай важливим діагностичним методом за цієї хвороби.
- Для диференціації анемії проводять аналізи на вміст у крові заліза, вітаміну В12 та фолієвої кислоти.
- Біохімічне дослідження крові, де особливу увагу приділяють показнику загального білірубіну, а також його фракціям.
- За наявності показань можливе проведення пункції кісткового мозку з подальшим дослідженням отриманого матеріалу.
Окрім лабораторної діагностики, важливим є проведення таких інструментальних методів, як електрокардіографія (ЕКГ), УЗД органів черевної порожнини, обстеження ШКТ за допомогою ФЕГДС (фіброезофагогастродуоденоскопії).
У процесі діагностики визначається форма та ступінь тяжкості анемії у дітей. Останній оцінюється за вмістом еритроцитів і гемоглобіну:
- анемія легкого ступеня — Hb 110–90 г/л, Er — до 3,5 х 1012/л;
- анемія середнього ступеня — Hb 90–70 г/л, Er — до 2,5 х 1012/л;
- анемія тяжкого ступеня — Hb менше 70 г/л, Er — менше 2,5 х 1012/л.
Методи лікування анемії
Лікування захворювання у дитини залежить від виду та ступеня тяжкості захворювання. Обов'язковим етапом є корекція дієти. Для дітей грудного віку вкрай важливим є своєчасне введення прикорму. При цьому, якщо дитина перебуває на грудному вигодовуванні, важливо стежити за раціоном матері, оскільки розвиток анемії у неї може відбитися і на дитині. Старшим дітям у меню вводять продукти, багаті на залізо. Варто зазначити, що перераховані заходи слугують радше профілактикою захворювання, і не можуть замінити медикаментозне лікування.
Основою терапії є усунення причини недокрів'я. З медикаментів призначають препарати заліза, вітаміни. За тяжкої анемії іноді потрібне переливання крові.
Адекватне лікування захворювання з урахуванням віку, причини та ступеня тяжкості недокрів'я може призначити виключно лікар, самостійне призначення медикаментів дитині є неприпустимим.
Наслідки анемії
Прогноз захворювання залежить від форми анемії. Так, за дефіциту заліза після правильно проведеної терапії відбувається повне одужання дитини, в той час як за тяжких спадкових форм прогноз не завжди задовільний. У разі своєчасної діагностики, правильної організації харчування, лікування анемії та супутніх захворювань настає повне одужання. Тяжка анемія у дітей може бути підставою для перенесення термінів вакцинації.
За несвоєчасного або неправильного лікування можуть виникати ускладнення, а саме:
- розвиток серцевої недостатності;
- втрати свідомості;
- затримка психічного та фізичного розвитку дитини;
- зниження реактивності організму, що призводить до частих інфекційних захворювань.