Термін «холецистит» використовують для позначення неспецифічного запального захворювання жовчного міхура, яке може мати як гострий, так і хронічний перебіг. Найбільш типовою рисою цієї хвороби є наявність характерних больових відчуттів, що локалізуються в правому підребер'ї. Цей больовий синдром також називається печінковою (жовчною) колькою.
Серед дітей зазначена патологія реєструється не настільки часто, як серед дорослих. Найчастіше виявляються випадки хронічної безкам'яної форми холециститу, переважно у дітей шкільного віку. Варто також зазначити, що серед дівчаток поширеність цього захворювання в 2–3 рази вища, ніж серед хлопчиків.
Зміст:
Причини виникнення холециститу
Механізм розвитку цієї патології містить у собі такі складові:
- Порушення відтоку жовчі, внаслідок чого виникає її застій у жовчному міхурі — холестаз. Результатом цього є згущення жовчі, виникають умови для утворення жовчних каменів (конкрементів). Окрім того, через холестаз зростає внутрішньоміхуровий тиск, що призводить до порушення бар'єрних функцій стінки міхура. Як наслідок, підвищується ризик проникнення до жовчного міхура мікроорганізмів.
- Інфікування стінки жовчного міхура або безпосередньо жовчі. Проникнення інфекції може відбуватися висхідним шляхом — з просвіту кишки через загальний жовчний протік, а також лімфогенним або гематогенним шляхом із вогнищ інфекції, що розташовані в інших органах (ротова порожнина, нирки, легені та ін.). Найчастіше причиною розвитку холециститу є бактеріальна інфекція, проте можливий і розвиток вірусного запалення (аденовірус, ентеровіруси).
Існує досить багато чинників, які можуть вплинути на розвиток холециститу, оскільки створюють умови для виникнення холестазу та реалізації механізмів, про які йшла мова раніше. Основні з них такі:
- генетична схильність (спадковість);
- наявність вроджених аномалій жовчного міхура, жовчовивідних шляхів;
- дискінезія жовчного міхура, що проявляється порушенням тонусу та моторики м'язової стінки міхура та жовчних проток;
- інфекційні захворювання, що уражують печінку (вірусні гепатити, інфекційний мононуклеоз та ін.);
- глистяні інвазії (найчастіше лямблії, аскариди);
- наявність хронічних або гострих захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ): дуоденіт, панкреатит, хвороба Крона, целіакія та ін .;
- дисбактеріоз;
- дуоденобіліарний рефлюкс, що характеризується закиданням панкреатичних і шлункових соків у порожнину жовчного міхура;
- метаболічні порушення (цукровий діабет, ожиріння);
- порушення режиму та характеру харчування (тривале голодування, переїдання, надмірне споживання жирної та смаженої їжі);
- малорухливий спосіб життя;
- пухлинні захворювання печінки, підшлункової залози.
Види холециститу
Холецистит класифікують за різними параметрами.
Залежно від наявності конкрементів він буває:
- калькульозний, за якого є конкременти, що закупорюють жовчну протоку;
- некалькульозний, або безкам’яний.
З огляду на характер перебігу, виділяють:
- гострий холецистит — проявляється раптовим початком і бурхливою симптоматикою; найчастіше виникає за наявності каменів у жовчному міхурі;
- хронічний, що характеризується повільним, малосимптомним перебігом; найбільш характерний для дитячого віку.
Залежно від характеру змін стінки жовчного міхура за гострої форми холецистит може бути:
- катаральний — має досить сприятливий перебіг, характеризується поверхневими запальними змінами стінки жовчного міхура;
- флегмонозний — характеризується гнійним ураженням усіх шарів стінки жовчного міхура;
- гангренозний — найтяжча форма, за якої виявляють некротичні зміни стінки, що можуть спровокувати виникнення ускладнень.
Симптоми холециститу
За гострого холециститу початок захворювання раптовий, у дитини відзначається різке погіршення загального стану, підвищення температури тіла до 38–39°С, виражений больовий синдром. За хронічної форми симптоми захворювання виражені слабко, загальний стан дитини погіршується незначно, перебіг хвилеподібний, із періодами загострення та ремісії.
Основні симптоми, що можуть виявлятися за холециститу, такі:
- Біль у правому підребер'ї, характеристики якого можуть відрізнятися залежно від перебігу захворювання:
- за гострої формі у дитини виникає різкий, переймоподібний біль, що може віддавати у правий бік, лопатку, поперек (ниркова колька), дитина стає неспокійною;
- за хронічного холециститу локалізація больових відчуттів та сама, однак біль тупий, ниючий, його появу можна пов'язати з похибками в дієті; іноді больові відчуття виникають після фізичного навантаження, нервового перенапруження; періодично виникає нападоподібний біль, що коле, тривалість якого варіює від декількох хвилин до декількох годин, що свідчить про загострення холециститу.
- Диспепсичні явища:
- нудота, блювання, нерідко з домішками жовчі;
- здуття живота (метеоризм);
- порушення стільця (запор, рідше діарея);
- втрата апетиту.
- Явища інтоксикації: блідість шкірних покривів, загальна слабкість, головний біль, прискорене серцебиття.
- Сухість у роті.
- Язик обкладений нальотом.
- Симптоми, що вказують на холестаз (у дітей виявляються рідко):
- жовтяничність шкіри та склер;
- шкірне свербіння;
- поява гіркого або металевого присмаку в роті;
- знебарвлення калу та потемніння сечі.
Перелічені симптоми здебільшого неспецифічні й можуть супроводжувати досить велику кількість захворювань печінки та ШКТ, тому в разі визначення у Вашої дитини перерахованих ознак слід утриматися від самолікування та відразу ж звернутися по допомогу до фахівця для визначення причини виникнення цієї симптоматики.
Діагностика холециститу
Початковим етапом діагностики є огляд дитини лікарем, а також бесіда з батьками та дитиною, в ході якої лікар дізнається всі необхідні анамнестичні дані, визначає основні скарги, а також їхній характер і час, коли вони виникли. Потім фахівець проводить ретельне фізикальне обстеження, під час якого у дитини можна виявити характерні симптоми, що визначаються у разі захворювань жовчного міхура — так звані міхурові симптоми. Після проведеного огляду та аналізу анамнезу лікар направляє дитину на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження.
Лабораторні методи діагностики охоплюють:
- Проведення загальноклінічних аналізів (крові, сечі). У загальному аналізі крові відзначається збільшення лейкоцитів, наростання швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), що свідчить про наявність запального процесу в організмі дитини.
- Біохімія крові з визначенням печінкових проб, глюкози та інших необхідних для встановлення діагнозу показників.
- Копрограма.
- За підозри на наявність у дитини вірусного гепатиту проводять аналіз на гепатит.
Також для діагностики вкрай важливим є проведення ряду інструментальних досліджень:
- УЗД органів черевної порожнини — дає можливість оцінити стан і розміри жовчного міхура, визначити наявність каменів, товщину стінок.
- Рентгеноконтрастне дослідження жовчного міхура (холецистохолангіографія) — дозволяє оцінити в динаміці роботу жовчовивідної системи, а також виявити порушення, наявність жовчних каменів.
- Дуоденальне зондування, під час якого отримують три порції жовчі з подальшим мікроскопічним, а також бактеріологічним дослідженням.
- За наявності показань використовують КТ, МРТ, ЕФГДС (езофагогастродуоденоскопія).
Методи лікування холециститу
Тактика лікування цієї патології передусім залежить від того, з гострим або хронічним холециститом мають справу.
За хронічної форми дітям призначають спеціальну дієту, організовують постільний режим. Медикаментозне лікування полягає у призначенні антибактеріальних препаратів, протизапальних засобів, спазмолітиків. Також у терапію включають препарати, що впливають на жовчоутворення та жовчовиділення, призначають дезінтоксикаційну терапію.
За гострого холециститу дитина обов'язково повинна бути госпіталізована в хірургічний стаціонар. За наявності таких тяжких форм, як флегмонозний або гангренозний холецистит, необхідне екстрене хірургічне втручання. Після проведення операції дітям призначають медикаментозне лікування та дієту.
Наслідки холециститу
За умови своєчасного звернення по медичну допомогу прогноз холециститу сприятливий. У разі тривалого ігнорування симптомів хвороби можливий розвиток таких ускладнень:
- поширення запалення з ураженням жовчних проток (виникнення гострого холангіту);
- перфорація, що виникає у разі гнійного запалення жовчного міхура з розвитком перитоніту;
- непрохідність кишечника;
- сепсис;
- після видалення жовчного міхура можливий розвиток постхолецистектомічного синдрому.