Поради для батьків

Дорогі батьки! Ви найщасливіші люди у світі, тому що поруч — ваші діти. Так приємно бачити їх веселими та здоровими. З появою дитини ваш світ змінився — ви взяли на себе відповідальність за життя та здоров'я малюка. Ви бажаєте захистити свою крихітку від негараздів і хвороб. Поруч з вами родичі (бабусі, дідусі) та друзі, які намагаються дати поради по догляду за дитиною. Але світ швидко змінюється, а з ним — і медична наука.

Новітні дослідження або повернення до старих традицій — де істина? Непросто зорієнтуватися у великій кількості інформації, яку надають інтернет, телебачення, преса, і знайти оптимальні відповіді на питання:

Чи правильно розвивається моя дитина?
Чим викликаний плач і занепокоєння малюка?
На які проблеми слід звертати увагу в певному віковому періоді?
Як зберегти здоров'я та забезпечити безпеку дитини?

Спілкуючись з батьками дітей різного віку протягом 15 років, ми відзначили, що деякі помилкові погляди щодо здоров'я дітей існують і сьогодні. Читаючи цю інформацію, ви знайдете відповіді на актуальні для вас і ваших малюків питання.

Діти від народження до 1 року

Типова помилка батьків 1. Занепокоєння і плач новонародженого малюка пов'язані тільки з голодом.

Немовля може плакати не тільки тоді, коли відчуває голод, а також через:

біль у животі, причиною якого є здуття, кишкові коліки, запор, гострі хірургічні захворювання;
перебування в мокрих пелюшках, а також через незручності від заломів одягу, щільно застібнутий підгузник;
внаслідок перегріву або інших захворювань і проблем, зокрема інтоксикацій, викликаних гострими інфекційними захворюваннями, підвищення температури тіла;
головний біль, який є наслідком підвищення внутрішньочерепного тиску;
біль під час сечовипускання, викликаний інфекціями сечовивідної системи;
свербіння та печіння шкіри під час алергічних висипів або попрілостей.

Безперервний плач дитини понад 1 годину вимагає обов'язкового звернення до педіатра.

Типова помилка батьків 2. Температура тіла 37,0ºC свідчить про захворювання.

Температура тіла немовляти може підвищуватися до 37,0–37,3ºС після прийому їжі, внаслідок перегріву дитини або ж через її плач. У такому випадку необхідно повторно здійснити вимір температури тіла у спокійному стані дитини. Якщо зниження температури до нормального рівня не відбулося, слід обов'язково звернутися до педіатра.

Якщо температура тіла дитини є вищою, ніж 38,5ºС (особливо за наявності судом) — необхідно застосувати жарознижувальний засіб, наприклад, парацетамол у свічках або у вигляді сиропу і викликати педіатра додому для визначення причини такого підвищення температури. Якщо температура тіла дитини становить 39,0ºС і вище, і протягом 30–40 хвилин після прийому жарознижувального засобу не знижується, необхідно терміново викликати невідкладну допомогу.

Типова помилка батьків 3. Зазвичай процес прорізування зубів супроводжується підвищенням температури тіла і рідкими випорожненнями та не вимагає звернення до лікаря.

Процес прорізування перших зубів у дітей (зазвичай, нижніх центральних різців) у нормі відбувається в 5,5–6,5 місяців, хоча в окремих випадках може відбуватися раніше або пізніше (слід пам'ятати, що прорізування зубів із запізненням може бути однією з ознак рахіту). За кілька місяців до прорізування першого зуба у дитини з'являється підвищене слиновиділення; вона вередує, як кажуть батьки — «тягне все в рот» — свій кулачок, брязкальця тощо. За кілька тижнів до появи першого зуба ясна набрякають.

У період прорізування перших зубів знижується кількість антитіл щодо інфекційних агентів, які надходять до дитини з молоком матері, а власний імунітет дитини при цьому ще не сформований.

Імунітет дитини в цей час ослаблений, і дитя не захищене від хвороб. Тому за підвищеної температури необхідна консультація педіатра, оскільки це може свідчити про наявність хвороби у дитини.

Типова помилка батьків 4. Рахіт — хвороба дітей з малозабезпечених сімей або захворювання минулого століття.

Рахіт — це захворювання, пов'язане з нестачею вітаміну D в організмі малюка. Джерелами надходження вітаміну D є ультрафіолетові промені сонця, під впливом яких вітамін D утворюється у шкірі, а також їжа (грудне молоко, жовтки, м'ясо, печінка). Для отримання оптимальної профілактичної дози вітаміну D необхідно щодня протягом 2 годин перебувати під непрямим сонячним випромінюванням. Групою ризику є діти, які народилися в осінньо-зимовий період, тому що їм бракує вітаміну D через відсутність можливості достатнього перебування під непрямими променями сонця. Крім того, причиною рахіту може бути недостатнє всмоктування вітаміну D в кишечнику під час різних захворювань.

Ознаками рахіту в дітей перших місяців життя можуть бути: підвищена пітливість, здригання під час різких звуків, облисіння потилиці. Надалі, за умови прогресування рахіту, відзначається збільшення лобових і тім'яних горбів, плоска потилиця, зниження м'язового тонусу.

З профілактичною метою вітамін D призначається всім дітям у віці від 1 місяця до 2 років у період з початку жовтня до кінця квітня, незалежно від виду вигодовування. Для здорових дітей профілактична доза становить 500 МО (медичних одиниць) і призначається з першого місяця життя. В окремих випадках (коли дитина недоношена, з двійнят, часто хворіє тощо) необхідно призначати більш високі дози вітаміну D. Призначення профілактичної або лікувальної дози препарату обов'язково здійснює педіатр.

Типова помилка батьків 5. Жовтяниця новонароджених не потребує лікування.

Жовтяниця у дітей першого місяця життя, зазвичай, фізіологічна, тобто є нормою, пов'язаною з виведенням з організму малюка «зайвого» гемоглобіну, який у внутрішньоутробному періоді забезпечував киснем плід. Після народження кількість гемоглобіну зменшується внаслідок розпаду його в печінці. В окремих випадках організм новонародженого не встигає справлятися з таким навантаженням, при цьому білірубін (продукт розпаду гемоглобіну) потрапляє в кров дитини і викликає жовтяничне забарвлення шкіри. Фізіологічна жовтяниця з'являється на другу добу життя і може тривати до двох тижнів. При цьому жовтяничний колір шкіри не поширюється на ручки та ніжки.

Ознаками «небезпечної», не фізіологічної жовтяниці є надто рання (протягом першої доби життя) або надто пізня (після сьомої доби життя) поява жовтушною забарвлення шкіри, зокрема на долонях і стопах, тривалість жовтяниці понад два тижні, відмова немовляти від їжі, його млявість або сонливість. Рівень білірубіну в такому випадку сягає високих позначок, що може призвести до ураження головного мозку. Рівень білірубіну понад 200 мкмоль/л є небезпечним.

У разі появи відповідних ознак слід негайно звернутися до педіатра.

Типова помилка батьків 6. Часті рідкі випорожнення або схильність до закрепів — це дисбактеріоз.

Дисбактеріоз — це захворювання, пов'язане з порушенням складу нормальної мікрофлори та/або заселенням патогенної (або умовно-патогенної) мікрофлори, яка в нормі не наявна в кишечнику людини.

Заселення мікрофлори дитини відбувається в процесі пологів і триває в подальшому, після народження. Для формування нормального біоценозу кишечника дуже важливим є тривале грудне вигодовування (дітям до 6 місяців рекомендується виключно грудне вигодовування). Причинами дисбактеріозу у немовлят можуть бути захворювання сечостатевої системи матері, ранній перехід на штучне вигодовування, нераціональне застосування антибактеріальних препаратів. Зміни виду випорожнень при дисбактеріозі можуть бути як у вигляді розрідження (в калі міститься слиз, піна, може бути зелений колір), так і в формі закрепів.

Однак треба пам'ятати, що частота і вид випорожнень у дітей першого року життя має свої особливості. Діти в перші місяці життя в нормі здійснюють випорожнення кишечника щоразу після годування (5–6 разів на добу). Їхні випорожнення мають рідкувату консистенцію. Згодом кількість дефекацій зменшується, випорожнення у дітей оформлюються до однорічного віку, і відбуваються, зазвичай, 1–2 рази на добу.

Запори у дітей першого року життя діагностуються за наявності стулу щільної консистенції або за відсутності випорожнення кишечника більше двох діб. У дітей старшого віку — за умови здійснення спорожнення кишечника менше трьох разів на тиждень або при утрудненому спорожненні кишечника.

Причинами рідких випорожнень, крім дисбактеріозу, можуть бути:

кишкові інфекції (вірусні, бактеріальні);
глистяні інвазії, лямбліоз;
захворювання підшлункової залози;
запальні захворювання кишечника;
захворювання, пов'язані з недостатністю ферментів і порушенням всмоктування в кишечнику.

Причинами запорів можуть бути:

відсутність у раціоні харчування продуктів, що стимулюють роботу кишечника (рослинних волокон, свіжих овочів і фруктів, кисломолочних продуктів);
відносно довгий кишечник;
занадто тривале використання памперсів;
страх перед горщиком і, як наслідок, затримка формування рефлексу дефекації.

Відповідно, встановити справжню причину проблем з випорожненням кишечника дитини може тільки педіатр.

Типова помилка батьків 7. Зригування у дитини — це завжди ознака захворювання.

Нечасті зригування (1–2 рази на добу) у немовлят, які не впливають на загальне самопочуття і фізичний розвиток, є нормою. Одна з причин зригування — заковтування повітря під час грудного годування або годування через пляшечку. З метою запобігання заковтуванню повітря, під час їжі необхідно стежити, щоб дитина засмоктувала не тільки сосок, але і навколососкову зону. Під час годування через пляшечку необхідно спочатку перевернути пляшечку так, щоб суміш повністю заповнила соску. Крім того, перед кожним годуванням (за 15 хвилин) необхідно викладати дитину на живіт, а після годування тримати у вертикальному положенні 20–30 хвилин, щоб відійшло повітря, яке потрапило в шлунок. Годувати малюка слід сидячи, утримуючи його під кутом 45–60 градусів. Причинами зригування і блювання у немовлят можуть бути спазми кінцевого відділу шлунка, потрапляння вмісту шлунка у стравохід, патологія стравоходу, деякі ендокринні або неврологічні захворювання.

Коли звертатися до лікаря?

Встановити правильний діагноз зможе лише педіатр. Звертатися до лікаря необхідно тоді, коли у немовляти спостерігається блювання «фонтаном» після кожного годування; якщо блювання супроводжується рідким стулом і підвищенням температури тіла; якщо за наявності частих зригувань і блювання дитина погано набирає або втрачає вагу, стає млявою, відмовляється від їжі; якщо у дитини (за наявності блювання) з'являється геморагічний висип на шкірі сідниць, стегон, гомілок, тулуба.

Типова помилка батьків 8. Вакцинацію краще здійснювати тоді, коли дитина підросте.

Новонароджені діти захищені від більшості інфекційних захворювань материнськими антитілами, які вони отримують через кров (через пуповину) у внутрішньоутробному періоді. За умови грудного вигодовування захисні антитіла продовжують надходити до дитини з молоком матері. Але поступово, поки малюк росте, такого материнського захисту стає недостатньо, оскільки організм дитини постійно стикається з різними інфекційними агентами (вірусами та бактеріями), які постійно наявні в навколишньому світі. З огляду на небезпеку інфекційних захворювань для життя та здоров'я, таких як туберкульоз, дифтерія, правець, коклюш, поліомієліт, гепатит, гемофільна інфекція, кір, краснуха, паротит, необхідно захистити дитину від цих інфекцій і, згідно з затвердженим Міністерством охорони здоров'я України календарем щеплень, провести профілактичні щеплення (вакцинацію).

Безпечність вакцинації залежить від дотримання основних правил. Перш за все, вакцинацію слід робити тільки здоровій дитині, тому необхідно пройти ретельний огляд у педіатра: вимірювання температури тіла безпосередньо перед вакцинацією, виключення протипоказань (зокрема дитячим неврологом), а в деяких випадках — проведення загального аналізу крові. До 6 місяців дитина, зазвичай, перебуває на грудному вигодовуванні і повинна отримати 3 дози вакцини (у 3, 4 і 5 місяців), після чого педіатр рекомендуватиме вводити перший прикорм (фрукти та овочеві пюре). Введення прикорму часто супроводжується алергічними реакціями, тому краще нові для малюка продукти вводити після вакцинації. Крім того, відкладаючи початок вакцинації (після 6 місяців або після 1 року), в подальшому буде складніше знайти такий проміжок часу, щоб дитина була готова до вакцинації, оскільки в цей період відбувається прорізування зубів, імунітет дитини ослаблений, і можливі різні вірусні респіраторні захворювання.

Захворювання, притаманні дітям від народження до 1 року:

функціональні порушення шлунково-кишкового тракту (метеоризм, запори, кишкові коліки, зригування);
захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів (риніт, трахеїт, бронхіт, пневмонія, дисбіоз ротової порожнини, афтозний стоматит);
захворювання нервової системи (наслідки перинатального ураження центральної нервової системи);
вроджені вади розвитку;
порушення харчування (гіпотрофія, паратрофія);
порушення фізичного та психомоторного розвитку;
реалізація внутрішньоутробної інфекції;
дисплазія тазостегнових суглобів, клишоногість, кривошия.

Діти від 1 до 3 років

Типова помилка батьків 1. Дитина не потребує спеціального харчування, а може їсти те, що їдять дорослі.

Раціональне та корисне харчування дитини після першого року життя залишається важливим чинником на шляху збереження здоров'я малюка та його розвитку. Діти можуть вживати ту їжу, яку вживають інші члени сім'ї, однак необхідно дотримуватися деяких принципів. Зокрема, кількість прийомів їжі повинна бути обмежена п'ятьма (3 основних і 2 додаткових). За можливості є сенс продовжувати грудне годування протягом другого року життя дитини. У раціоні повинні бути свіжі овочі та фрукти, нежирне м'ясо та риба, печінка, яйця, кисломолочні продукти. До 2 років рекомендовано вживати молоко 3,2–3,5% жирності, а після двох років — з пониженим вмістом жиру. Прийом їжі твердої консистенції, яку вживають дорослі, можливий за наявності у дитини корінних зубів.

Молочні зуби у дітей.

Якщо ви помітили у малюка пошкоджені ділянки на молочних зубах, слід обов'язково звернутися до дитячого стоматолога. Тільки лікар може вирішити питання щодо методів лікування молочних зубів у дитини. Зазвичай, за наявності симптомів карієсу, лікування буде необхідним, оскільки уражений карієсом молочний зуб може бути причиною пошкодження зачатка постійного зуба.

Типова помилка батьків 2. Якщо дитина часто хворіє на респіраторні захворювання, то їй необхідно видалити аденоїди.

Часті захворювання верхніх дихальних шляхів і збільшення аденоїдної (носоглоткової) мигдалини характерні для дітей раннього віку, що викликано недосконалістю імунної відповіді малюка, в той же час з припиненням грудного вигодовування — відсутністю материнського імунітету. Аденоїди є органом імунної системи, їхнє збільшення пов'язане з активацією імунної системи (виробленням специфічних антитіл проти вірусів і бактерій — збудників захворювань верхніх дихальних шляхів). Хірургічне лікування вегетації аденоїдної мигдалини застосовується за наявності ускладнень у дитини: часті отити, зниження слуху, утруднене носове дихання за умови неефективного медикаментозного лікування. Систему лікування в таких випадках визначає дитячий лікар-отоларинголог і педіатр.

Типова помилка батьків 3. Глистова інвазія виникає у дітей тільки в результаті контакту з вуличними тваринами.

Зараження дітей яйцями гельмінтів відбувається через немиті овочі та фрукти, брудні руки, шерсть тварин (зокрема домашніх). Ознаками глистової інвазії є болі в животі, поганий апетит, неспокійний сон, алергічні висипання на шкірі. Якщо у вашого малюка є такі симптоми, то необхідно звернутися до педіатра.

Типова помилка батьків 4. Періодичні блювання, нудота, болі в животі — завжди ознаки кишкової інфекції.

Якщо вищевказані симптоми супроводжуються характерним запахом ацетону з рота (запах «прілих яблук») за відсутності рідких випорожнень з патологічними домішками (слиз, кров, зелений колір), можливо, у дитини підвищився вміст кетонових тіл (ацетону) в крові, що і спричинило появу зазначених вище симптомів. Такий стан характерний для так званого нервово-артритичного діатезу. Діатез — це аномалія конституції, пов'язана з вродженими особливостями обміну речовин (пуринового) і впливом негативних чинників навколишнього середовища.

Спровокувати зазначений вище синдром може порушення або недотримання дієти (надмірне вживання білкової та жирної їжі, занадто тривалі проміжки між їжею), стресова ситуація (потрясіння — переляк, збудження, радість — день народження, культпохід у цирк тощо). Помітивши вищевказані симптоми, необхідно звернутися до педіатра, щоб лікар правильно встановив діагноз і призначив лікування, навчив батьків профілактичних засобів запобігання виникненню ацетонемічних станів.

Захворювання, притаманні цьому віковому періоду (від 1 до 3 років):

захворювання органів верхніх і нижніх дихальних шляхів (риніт, трахеїт, бронхіт, пневмонія);
функціональні порушення шлунково-кишкового тракту;
вроджені вади розвитку;
порушення харчування (гіпотрофія, ожиріння);
порушення фізичного та психомоторного розвитку;
дисбіоз ротової порожнини, афтозний стоматит;
дискінезія жовчовивідних шляхів;
панкреатопатія;
ацетонемічний синдром.

Діти від 4 до 6 років

Типова помилка батьків 1. Дитина часто хворіє на застудні захворювання — необхідно підвищувати імунітет.

У той час, коли діти починають відвідувати дитячий колектив (ясла або дитячий садок), протягом перших 5–6 місяців, а іноді й протягом року, вони часто хворіють на гострі респіраторні захворювання. У більшості випадків це не є ознакою імунодефіциту, а свідчить про нормальне формування імунітету природним шляхом. Головне завдання батьків, вихователів і педіатрів у цей період — своєчасне лікування з метою недопущення ускладнень. Медикаментозна стимуляція імунної системи в більшості випадків не є виправданою, і навіть може призвести до небажаних наслідків. Головне — запобігати контактам з хворими на респіраторні захворювання у період загострення. Якщо ж ваш малюк захворів — обов'язково звертайтеся до педіатра.

Загартовуйте свою дитину.

Щоб дитина менше хворіла, загартовуйте її. Для цього рекомендовано використовувати обливання ніжок прохолодною водою з поступовим зниженням температури води, умивання прохолодною водою, прогулянки на свіжому повітрі 2 рази на день протягом 2–3 годин, купання у відкритих водоймах влітку, заняття фізичними вправами тощо.

Типова помилка батьків 2. Перебуваючи в дитячому садку, дитина затримує дефекацію, і потім «забруднює» білизну, тому що соромиться інших людей у туалеті загального користування.

В окремих випадках так і відбувається, але можливі й інші причини. Починаючи відвідувати дитячий садок, дитина майже завжди отримує стрес, і дуже важливо, щоб у такий період батьки і вихователі допомогли їй звикнути до перебування в новому середовищі. Не потрібно забувати, що причиною запорів можуть бути також захворювання жовчовивідної системи, порушення раціону харчування (надлишок білкової та жирної їжі), захворювання кишечника, гельмінтози. Тому рекомендується проконсультуватися у дитячого психолога і педіатра.

Типова помилка батьків 3. Дитина не хоче їсти — треба її змусити.

Зниження у дитини апетиту може бути проявом окремих захворювань або тимчасовим явищем, пов'язаним з фізичною активністю, настроєм, стресовою ситуацією. Небезпечним симптомом є відсутність апетиту (анорексія), яка буває при складних захворюваннях шлунка, інфекційних захворюваннях, гельмінтозах, психоневротичних станах. Апетит зменшується під час практично будь-якого захворювання у стані загострення, проте силою годувати дитину не потрібно. Пропонуйте їй ту їжу, яку дитина хоче і буде їсти, але обов'язково дотримуйтеся питного режиму (дитина повинна пити рідину в достатній кількості).

Типова помилка батьків 4. Дитина занадто часто пісяє, тому що багато п'є.

Якщо ви помітили, що у вашої дитини почастішало сечовипускання, необхідно проконсультуватися у педіатра з метою виключення інфекції сечовивідних шляхів. Якщо часте сечовипускання супроводжується постійною спрагою (дитина п'є занадто багато рідини), необхідно виключити цукровий діабет. Часті сечовипускання можуть бути пов'язані зі стресовою ситуацією (в дитячому колективі або сім'ї), тому в такому випадку може знадобитися допомога психолога. Маючи підстави (часте сечовипускання супроводжується болем та/або зміною кольору і прозорості сечі, підвищенням температури тіла), слід терміново звернутися до лікаря.

Додатковими симптомами під час діагностування цукрового діабету є: свербіння шкіри, схуднення, наявність цукрового діабету в родичів. Не встановлений вчасно цукровий діабет може призвести до коми (втрати свідомості через підвищений вміст глюкози в крові).

Захворювання, притаманні цьому віковому періоду (від 4 до 6 років):

респіраторні захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів (риніт, фарингіт, трахеїт, бронхіт, пневмонія);
функціональні порушення шлунково-кишкового тракту;
захворювання сечовивідної системи (цистит, пієлонефрит, нейрогенний сечовий міхур);
захворювання шлунково-кишкового тракту (дискінезія жовчовивідних шляхів, панкреатопатія);
інфекційні захворювання.

Діти від 7 до 10 років

Типова помилка батьків 1. Дитина не потребує контролю за режимом дня і харчування.

Ваша дитина вже відвідує школу. Нове оточення, новий дитячий колектив, зміна режиму харчування, підвищення розумового та емоційного навантаження. Для того щоб дитина краще адаптувалася в школі, дуже важливо дотримуватися правильного режиму дня і харчування. Слідкуйте за тим, щоб дитина отримувала гаряче харчування не менше трьох разів на день, включайте в її раціон свіжі овочі та фрукти, кисломолочні продукти, соки. Обов'язковими є щоденні прогулянки на свіжому повітрі, нічний сон протягом 9–10 годин. Спати дитині потрібно лягати в один і той самий час, перед сном доцільні лише спокійні ігри (не рекомендуються комп'ютерні ігри та перегляд телепередач). Порушення режиму харчування, відсутність повноцінного гарячого харчування в школі може призвести до різних захворювань шлунково-кишкового тракту. Якщо дитина скаржиться на болі в животі, нудоту, гіркоту в роті, нерегулярні випорожнення кишечника — обов'язково звертайтеся до педіатра.

Типова помилка батьків 2. Якщо дитина скаржиться на головний біль, швидку стомлюваність, то це означає, що вона не хоче йти до школи.

Головний біль, запаморочення, болі в області серця, швидка стомлюваність, підвищена психоемоційна лабільність можуть бути симптомами вегетативної дисфункції. Причиною цього захворювання є як спадкові особливості вегетативної нервової системи, так і різні хронічні захворювання внутрішніх органів, хребта, нервової системи. Важливу роль при цьому відіграють стресові психотравмуючі ситуації.

Типова помилка батьків 3. Якщо дитина займається спортом, танцями, то у неї не буває сколіозу.

На жаль, порушення постави і викривлення хребта у дітей раннього шкільного віку трапляються часто. Цьому сприяють неправильна посадка за партою і столом під час занять, носіння шкільних портфелів на одному плечі, м'який матрац на ліжку, невідповідні зросту і віку меблі та одяг, недостатні або неправильно організовані фізичні навантаження. Необхідно своєчасно діагностувати порушення постави, сколіоз та інші захворювання опорно-рухового апарату, оскільки в дитячому віці цілком можлива (за умови правильно призначеного лікування) практично повна корекція цього виду патології.

Типова помилка батьків 4. Солі в сечі дитини є тому, що вона їсть багато солоної їжі.

Якщо в сечі вашої дитини виявили солі (оксалати, урати, фосфати), то необхідно обов'язково звернутися до педіатра, оскільки це може бути як симптомом певного захворювання, так і особливостями обміну речовин. Іноді вживання деяких продуктів харчування (цитрусових, шоколаду тощо) у великій кількості напередодні аналізу сечі може призвести до відповідних у ній домішок.

Захворювання, притаманні цьому віковому періоду (від 7 до 10 років):

захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрит, гастродуоденіт, холецистит, холецистохолангіт, панкреатит, панкреатопатія);
захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів;
захворювання опорно-рухового апарату (сколіоз, порушення постави);
захворювання нервової системи (вегетативна дисфункція, неврози);
інфекційні захворювання;
захворювання серцево-судинної системи (кардіоміопатія, кардит);
захворювання сечовивідної системи (пієлонефрит, цистит, дисметаболічна нефропатія).

Діти від 10 до 14 років

Типова помилка батьків 1. Дитина часто нервує, плаче, отримує низькі оцінки в школі, грубо розмовляє зі вчителями та батьками — необхідно її покарати, змусити вчитися.

У цьому віці діти часто стають учасниками конфліктів з батьками та/або вчителями. Часто цей період називають «перехідним» або підлітковим. У 14 років більшість дітей фізично виглядають вже дорослими, але фізіологічний і психоемоційний розвиток ще невідповідні зовнішньому вигляду. Наявна гормональна перебудова, що пов'язана з інтенсивним виробленням статевих гормонів. У цей період діти особливо схильні до різних захворювань. Вони можуть захворіти, потрапивши в несприятливі умови, які їх оточують (зокрема психотравмуючі); можуть проявити себе захворювання, пов'язані з вродженими конституціональними особливостями. Тому в цей період для підлітка важливо дотримуватися режиму дня, раціонального збалансованого харчування, недопущення психоемоційних стресів і перевантажень, а під час їх виникнення треба здійснювати правильну психокоррекцию.

Важливість підтримки батьків.

Батькам необхідно цікавитися проблемами своїх дітей, пов'язаними з друзями, вчителями, намагатися спільними зусиллями вирішувати проблеми, які виникли у дитини.

Типова помилка батьків 2. Якщо дитина скаржиться на болі в зоні серця, то у неї хворе серце.

У підлітковому віці болі в зоні серця, зазвичай, обумовлені іншими причинами. Перш за все необхідно виключити проблеми з грудним відділом хребта. Крім того, такі скарги можуть свідчити про наявність симптомів вегетативної дисфункції, тому необхідна консультація дитячого невролога та кардіолога.

Типова помилка батьків 3. Шкіра підлітка вражена гнойничками, тому що він не дотримується правил особистої гігієни.

Наявність вугрів (акне) у підлітків насамперед пов'язана з гормональною перебудовою організму в період статевого дозрівання. Часто наявне інфікування шкіри, яке зі свого боку ускладнює перебіг захворювання. Крім того, такий стан зазвичай поєднується з порушеннями функції жовчовивідної системи, тому під час виникнення такої проблеми необхідно проконсультуватися з педіатром, дитячими дерматологом і ендокринологом.

Захворювання, притаманні цьому віковому періоду (від 10 до 14 років):

захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрит, гастродуоденіт, холецистит, холецистохолангіт, панкреатит, панкреатопатія);
захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів;
захворювання опорно-рухового апарату (сколіоз, порушення постави);
захворювання нервової системи (вегетативна дисфункція, неврози);
інфекційні захворювання;
захворювання серцево-судинної системи (кардіоміопатія, кардит);
захворювання сечовивідної системи (пієлонефрит, цистит, дисметаболічна нефропатія);
захворювання ендокринної системи (дифузний зоб, аутоімунний тиреоїдит, ожиріння);
вугрова хвороба.