Контакт-центр: +38 (044) 393-00-00 +38 (0482) 307-500
Швидка допомога (Одеса) +38 (0482) 343-062 +38 (067) 7343-062 +38 (099) 9343-062

«...Прекрасна, як ангел небесний, як демон підступна і зла»

Підшлункову залозу багато поколінь лікарів вважали і вважають «таємничою незнайомкою». І це не випадково. Дійсно, протягом багатьох років цей орган залишається загадковим, не до кінця зрозумілим для лікарів різних спеціальностей: терапевтів, гастроентерологів, хірургів, онкологів, генетиків, лікарів інструментальної діагностики, лікарів-лаборантів.

У свою чергу, для пацієнтів діагноз будь-якої патології підшлункової залози асоціюється з численними діагностичними, часто малоінформативними процедурами, з малоефективним, дорогим лікуванням.

Незважаючи на постійне розширення діагностичних можливостей, захворювання підшлункової залози зазвичай важко діагностувати і важко лікувати. Донині смертність у результаті гострого панкреатиту залишається високою, діагностика хронічного панкреатиту на ранніх стадіях є випробуванням для лікаря, його лікування дає результати, що розчаровують, терапія муковісцидозу зводиться до симптоматичного лікування з незадовільним підсумком, а рак підшлункової залози продовжує залишатися фатальним захворюванням. Малоуспішними є і діагностика, й лікування «маленьких гігантів» підшлункової залози — нейроендокринних пухлин, зазвичай, невеликого розміру, але з важкими різноманітними проявами. І все ж підшлункова залоза — життєво важливий орган. У Талмуді, де знайдено першу згадку про неї, вона названа «пальцем Бога».

Розташований цей важливий орган позаду шлунка на задній стінці черевної порожнини, на рівні нижніх грудних і верхніх поперекових хребців. Вага підшлункової залози у дорослої людини складає всього 100–200 г. Прекрасно ілюструє топографію підшлункової залози висловлювання професора-хірурга О. С. Голубєва: «Як чорна пантера, що ніжиться, поклала вона голову на вигин дванадцятипалої кишки, розпластала тонке тіло на аорті, що заколисує її мірними рухами, і безтурботно відхилила хвіст у ворота селезінки. Як цей красивий, сором'язливий хижак несподівано може завдати непоправної шкоди, так і підшлункова залоза: прекрасна, як ангел небесний, як демон підступна і зла».

Підшлункова залоза виконує дві основні функції:

1. Виробляє більше 20 травних ферментів. Без неї перетравлення їжі неможливе. Не випадково її називають «королевою травлення».

2. Секретує гормони для забезпечення нормального обміну глюкози, завдяки виробленню гормону інсуліну. Порушення продукції цього гормону призводить до розвитку цукрового діабету.

Залишається реальністю той факт, що частота діагностичних помилок при хронічному панкреатиті сягає 45%. У чому ж причини цієї ситуації?

  • неспецифічність і різноманітність клінічних проявів, що часто заважає лікарю своєчасно діагностувати проблему;
  • безліч причин, здатних призвести до розвитку панкреатитів, часто не дозволяють діагностичним тестам «влучити в ціль»;
  • частий розвиток панкреатитів як вторинних, не пов'язаних із підшлунковою залозою, захворювань;
  • великі компенсаторні можливості органу сприяють тому, що його функціональні тести довго зберігають нормальні показники, коли захворювання вже прогресує;
  • переоцінка лікарями діагностичного значення показників активності ферментів у крові та сечі;
  • обмежений доступ лікарів до сучасних методів діагностики патології підшлункової залози;
  • заочеревинне розташування підшлункової залози, що перешкоджає її візуалізації та морфологічному дослідженню.

Запалення підшлункової залози в медицині носить назву панкреатиту, і, як і будь-який запальний процес, він має дві форми — гостру та хронічну.

Симптоми гострого панкреатиту: напади сильного болю, локалізованого у верхній частині живота, лівому, іноді правому підребер'ї, часто оперізувального характеру, що віддає у спину. Підвищується температура, виникає сухість у роті, нудота і блювання, розлади випорожнення (пронос, закреп), відбуваються скачки артеріального тиску, що викликають задишку, змінюється колір шкіри (блідість, синюшність).

Лікування гострого панкреатиту проводиться тільки в стаціонарі, оскільки іноді зволікання і відсутність лікування може призвести до важких наслідків і навіть смерті хворого.

Симптоми хронічного панкреатиту: нерізкі болі, що локалізуються зазвичай у лівому підребер'ї або поперековій ділянці, у верхній частині живота, іноді іррадіюють у грудну клітку, спину або набувають оперізувального характеру. Спостерігається втрата ваги, нудота, іноді з блюванням, хронічні розлади випорожнення.

У чому ж причини недостатньої ефективності лікування захворювань підшлункової залози?

Вони пов'язані, перш за все, з неякісною діагностикою. При неправильному або неповному діагнозі лікування не може бути ефективним. У панкреатології особливо яскраво виражений «синдром запізнювання», коли всі лікарі спираються в лікуванні на застарілі уявлення та методи. Наприклад, давно доведено, що деякі препарати, які широко використовували в минулі роки, майже не проникають у тканину підшлункової залози. Тільки на пострадянському просторі призначають таблетовані ферментні препарати при зниженні продукції ферментів.

Досі зберігається міф: «Скальпель — геть від підшлункової залози!», хоча абсолютно доведено, що не тільки злоякісні пухлини, а й ряд доброякісних захворювань, зокрема деякі форми хронічного панкреатиту, можна успішно лікувати тільки хірургічним шляхом.

Недостатня ефективність лікування нерідко пов'язана з тим, що лікують тільки панкреатит, а захворювання, що його викликало, наприклад, жовчнокам'яну хворобу, залишають поза увагою.

Ще один міф панкреатології, у який, до речі, вірять і лікарі, і пацієнти — необхідність суворої дієти. Вона дійсно потрібна, але тільки в гострий період захворювання. При стиханні загострення хронічного панкреатиту пацієнт поступово повинен розширювати дієту і прийти до повноцінного харчування з обмеженням тільки тих продуктів і страв, які не завжди добре переносять навіть здорові люди. А ось те, що часто забувають рекомендувати лікарі, і з задоволенням ігнорують пацієнти — це сувора необхідність повної довічної відмови від алкоголю.

Взаєморозуміння і взаємодія між лікарем і пацієнтом, а також застосування сучасних діагностичних і лікувальних технологій обов'язково допоможуть нам «приборкати» цю «чорну пантеру».

Н.Б. Губергріц,

професор, президент Українського клубу панкреатологів

Відгуки про лікарів