Куди поділися мої ключі?.. Або коли підводить пам’ять…
«Куди поділися мої ключі? Як же звати цього актора? Я щось забула зробити, а ось що саме?»
Напевно вам доводилося ставити собі подібні питання і скаржитися на погіршення пам'яті.
Побутову неуважність, розсіяність, неможливість запам'ятати довгі списки, цифри до восьмого знака після коми ми схильні списувати на зниження пам'яті, яке пояснюємо собі віком або «просто поганою пам'яттю». А тепер спробуємо поглянути на себе зі сторони. Ви — успішний менеджер, мати двох дітей, дружина, дбайлива дочка і господиня. Вам допомагають, але ви все утримуєте в голові та все контролюєте, принаймні дуже намагаєтеся. Додамо до цього періодичні або постійні стреси на роботі, недосипання, перевтоми. Сьогодні ви були так зайняті, що забули поїсти. На завтра у вас знову так багато роботи, що потрібно затриматися години на три, а ви записані на шиномонтаж або в перукарню. А потім треба в супермаркет. І післязавтра ви страшенно не виспалися, але все-таки вивчили з дитиною віршик на ранок. Дуже добре ще, що зараз в родині ніхто не хворіє, побутова техніка справно працює і завтра не потрібно їхати у відрядження... Але щось все-таки ви забули...
Звісно, у вас адже останнім часом пам'ять все гірше і гірше. І навіть не важливо, як звали того актора — ви забули сходити з мамою до лікаря. У мами теж з пам'яттю погано.
Ваші з мамою скарги можуть здатися однаковими, але при детальному розгляді виявляється, що це не так.
Історія перша
Вам 35–45 років, ви активно тренуєте пам'ять, тому що регулярно нею користуєтеся — цього вимагає ваша робота. Крім того, ви проводите в русі мінімум 30 хвилин на день. Можливо, це тренажерний зал, можливо, коло «супермаркет—школа—дім». Ви не страждаєте на гіпертонію, зайву вагу, не переносили інсультів, не вдарялися головою так сильно, щоб при цьому втрачати свідомість, протягом останніх п’яти років вам досліджували функцію щитоподібної залози, і відхилень не виявили. Ви повертаєтеся з відпустки і пам'ятайте все. Деякий час, поки не починається знову звичний круговорот.
За вашим порушенням пам'яті ховаються:
- Перевтома. Мозку, як і м'язам, теж потрібен відпочинок.
- Порушення сну. Уві сні відбувається не тільки відпочинок, а й обробка інформації.
- Емоційні розлади — стани, за яких мозок занадто «захоплений» вирішенням тривалої внутрішньої проблеми (розлучення, зміна роду діяльності зі сфери продажів на збирання гербаріїв тощо).
- Багатозадачність — необхідність одночасно вирішувати декілька завдань.
Ось кілька рекомендацій для вас:
- Самоорганізація. Плануйте свій день. Організуйте перерви в роботі, не перетворюйте себе самі на загнаного коня — ні тіло, ні мозок вам цього не пробачать. Ставтеся до себе з турботою, адже ви потрібні своїм дітям здоровими — дайте собі поспати. Організм вам віддячить хорошим настроєм і високою працездатністю.
- Відпочинок. Виберіть час для себе — усамітніться в парку біля озера або замкніться у ванній — як вийде. Сидіть наодинці з собою, візьміть паузу, заповнену спогляданням, а не гарячковим перебиранням думок у голові. Підходить також читання, малювання.
- Боротьба з багатозадачністю. Ви відмінник і звикли все робити ідеально. Розставте пріоритети. За годину вам потрібно виконати 6 дій, а можливо тільки 4. Розставте їх у порядку важливості для вас «тут і зараз» і заздалегідь пробачте себе за невиконання двох останніх пунктів.
- Боротьба з емоційною нестабільністю. Якщо бесіди з друзями та дихальні вправи вже не дозволяють вийти з ситуації, що травмує вашу психіку, проконсультуйтеся у невролога. На сьогодні спектр ефективних і в той же час безпечних засобів, що дозволяють прибрати надмірні емоції, досить широкий.
Історія друга
Вашій мамі 60–70 років. Вона на пенсії. За відсутності професійної діяльності постійного тренування пам'яті не відбувається. Процеси запам'ятовування і відтворення великих обсягів інформації вже не так потрібні, вони погіршуються, як іржавіють механізми, якими довго не користуються. Так, пам'ять дещо погіршується з віком, але зовсім не через вік за паспортом як такий.
Судинні захворювання головного мозку (атеросклероз судин, зміни судин внаслідок гіпертонічної хвороби) — ось причина зниження пам'яті з віком.
Що можна з цим зробити?
- Своєчасно виявити та лікувати гіпертонічну хворобу, неухильно дотримуючись рекомендацій терапевта або кардіолога зі щоденного довічного (!) прийому ліків, що знижують артеріальний тиск.
- Дотримуватися дієти або вживати заходи, що перешкоджають розвитку атеросклерозу, призначені тими ж лікарями на підставі результатів ваших аналізів ліпідів крові.
- Приймати ацетилсаліцилову кислоту в «кардіологічних» дозах для запобігання інсульту/інфаркту міокарда за наявності відповідних ризиків.
- Регулярно перевіряти рівень глюкози в крові.
- Тренувати пам'ять — читати, вчити напам'ять вірші, спілкуватися. Лікар також може призначити медикаменти, які можуть допомогти в цьому процесі.
Крім перерахованих вище «судинних» захворювань, існують і інші, які призводять до зниження інтелектуальних функцій. Іноді такі порушення оборотні. Наприклад, при пухлинах головного мозку, зниженні функції щитоподібної залози, нестачі деяких вітамінів групи В, різних інтоксикаціях після усунення причини виникнення порушень інтелектуальні функції можуть відновитися. І все ж, ці та описані вище «судинні» причини зниження пам'яті, на жаль, не тільки не єдині, але і не найчастіші.
Відомо, що у 10–15% людей у світі старше 65 років виявляється деменція. Термін «слабоумство» (деменція) зараз все менше використовується, радше з етичних причин, і замінений, принаймні для пацієнтів з легким та помірним ступенем її важкості, на діагноз «когнітивні порушення». Найчастішою причиною деменції є хвороба Альцгеймера, на неї припадає більше половини всіх випадків порушень інтелекту. При цьому захворюванні порушується не тільки пам'ять, а й уся система пізнавальних здібностей людини — увага, мислення, здатність приймати рішення, планувати і контролювати свої дії. Ми не помічаємо її початку в рідних. Адже ми теж забуваємо, куди поклали мобільний телефон. Але ми не забуваємо дорогу додому... І тільки тоді ми ведемо близьку людину до невролога.
Когнітивні порушення розвиваються довго, поволі, вони починаються за кілька місяців до того, як слабоумство стає очевидним рідним і близьким. А коли воно може стати очевидним, якщо спілкування обмежується короткими телефонними дзвінками стереотипного змісту?
Перші ознаки наближення деменції можуть полягати в ослабленні інтересу до навколишнього світу, зниженні ініціативи, інтелектуальної активності, прагненні перекласти відповідальність за прийняття рішень з фінансових питань або ведення домашнього господарства на близьких людей (наприклад, піти в магазин). Людині з такими порушеннями важко підібрати слова, не засвоюється нова інформація, під час розмов знижується зацікавленість, через слабшання уваги часто «вислизає нитка» розмови... Найчастіше це супроводжується зниженням настрою, підвищеною тривожністю, обмеженням кола спілкування.
Близькі тривалий час сприймають це як вікові зміни характеру, і звертаються до невролога частіше вже тоді, коли порушується орієнтація в просторі — «мама почала губитися», або навіть пізніше, коли приєднується, наприклад, порушення орієнтації в часі. Щоб потрапити до лікаря раніше за появу очевидних ознак, зовсім не обов'язково проводити вдома тести на виявлення узагальнювального слова або інтерпретацію прислів'їв. Достатньо уважніше ставитися до своїх близьких, частіше розмовляти з ними, підтримувати емоційний зв'язок.
На сьогодні немає такої таблетки, яка повністю повернула б втрачений інтелект. До недавнього часу лікування як такого не існувало. Сьогодні в наших силах послабити, надовго стабілізувати або уповільнити процес наростання інтелектуальних розладів. Чим раніше розпочато лікування, тим більше шансів віддалити момент розвитку грубих порушень поведінки або повної безпорадності. Вчасно призначене ефективне лікування здатне поліпшити певні пізнавальні функції та підвищити повсякденну активність пацієнтів.
Для того щоб окреслити масштаби порушень пам'яті, визначити їх різновид, а значить, і прогноз, отримати відповідне лікування, потрібно просто не «відмахуватися» від проблеми, а прийти з «дурними» скаргами до невролога.
