Шукайте свого лікаря
Лікарі «розкручують»?
Лікарів часто звинувачують у надмірності призначень — діагностичних і лікувальних. Дивовижний парадокс відзначають лікарі: особливе невдоволення вони зустрічають у пацієнтів тоді, коли в результаті обстеження не було виявлено порушень. Здавалося б, радіти треба. Замість цього багатьох починає мучити питання: «Навіщо витратився даремно?»
Людина, що звернулася по допомогу, підозрює, що лікар зацікавлений матеріально у «зайвому» обстеженні та лікуванні. Але в більшості випадків це не відповідає дійсності. Лікарі призначають необхідне з їхньої точки зору в конкретному випадку — «тут і зараз».
Звинувачення виникають через певну лікарську «недомовленість». Медична освіта на пострадянському просторі не приділяла достатньої уваги ефективній комунікації лікаря та пацієнта. Тому кожен говорить своєю «мовою». Занадто міцно лікарі увірували, що пацієнтові і так все зрозуміло. А якщо ні, то запитає. Але як пацієнту здогадатися, що питати? І чи є умови у лікарів державних клінік ефективно роз'яснювати рекомендації? Десяти хвилин прийому не вистачить, щоб опитати, оглянути, розписати і пояснити. Все це сформувало певний стиль консультування українських лікарів.
Чому лікарі часто призначають багато обстежень? Їм простіше розібратися в ситуації, маючи результати «тотального обстеження». Чи існує «золота середина»? У кожного фахівця вона своя. У системах з обов'язковим медичним страхуванням лікарів зобов'язують медико-економічні стандарти. Вони чітко обмежують необхідний максимум обстежень. Але зовсім не гарантують найкращий результат для пацієнта.
Одна з київських приватних клінік, наші дні. Керівництво порівнює середню вартість лікування пацієнтів з однаковими діагнозами у різних лікарів. Вивчають це питання, щоб уникнути зайвих лікарських призначень. Для мене, керівника клініки, було трохи дивно, що один з лікарів, який значно перевищив середню вартість, був у моїх очах зразком професіоналізму. До нього я спрямовувала своїх знайомих і родичів. Про нього могла сказати впевнено: «Цей не пропустить, розбереться, докопається». При цьому важливо відзначити, що лікар завжди переконливо і доступно пояснював свої розширені призначення.
Про що я? Все про те саме — професіоналізм лікаря визначається не великим або мізерним планом обстеження. А глибоким усвідомленням, що і чому він робить. Хороший лікар повинен перейматися, як забезпечити пацієнту кращий результат за розумну ціну. І тільки від нього залежить розуміння, повне сприяння та довіра з боку пацієнта.
Пацієнтам рекомендую: задавайте лікарям питання! По кожному з досліджень, по кожній таблетці. Це полегшить лікарю завдання. Якщо людина розуміє мету своїх дій, то шанси будуть вище, що вона їх виконає. Обстежиться, прийме препарат.
Чи слідувати всім лікарським рекомендаціям? Ці сумніви виникають у трьох випадках:
- Лікар не переконав.
- Немає часу.
- Обмеженість у коштах.
У першому випадку треба шукати лікаря, якому ви довіритеся.
Що стосується другого і третього. Розділіть рекомендації на три групи. У цьому лікар повинен допомогти:
- Життєво важливі — відкладати їх не можна.
- Бажані — можна зробити на другому етапі, пізніше.
- Профілактичні — можна зробити в плановому порядку, але надовго відкладати не варто.
Приймаючи рішення про обсяг виконаних рекомендацій, важливо розуміти, що відповідальність за наслідки бере на себе пацієнт. Зізнаюся, я часто користуюся «відстрочкою» щодо свого здоров'я, але жодного разу не була готова «відстрочити» лікарські рекомендації для своєї дитини.
«Лікарі вчасно не виявили, пропустили захворювання»
В Україні несвоєчасно виявляють важкі захворювання. Причин цьому кілька: нехтування профілактичними заходами з боку громадян, недостатня оснащеність більшості лікувально-профілактичних установ і... статистика.
Дві перші причини зрозумілі всім, роз'яснень не потребують. А про статистику варто поговорити окремо.
Незалежно від приводу звернення, лікар у кожній ситуації керується певними стандартами. При профілактичному візиті — затвердженим переліком досліджень для конкретної вікової категорії, професії. При захворюванні — протоколами, що визначають мінімальний обсяг медичної допомоги для конкретної хвороби. Скоротити затверджений обсяг лікар не має права, розширити свої призначення, звичайно ж, може. Правда, тут виникає ризик появи думки №1.
Звідки беруться стандарти і протоколи? Їх розробляють на підставі обробки статистичних даних і знань про хвороби.
Так, наприклад, у будь-яку програму профілактичного обстеження обов'язково включене щорічне рентгенологічне обстеження легенів. Це пов'язано з поширеністю туберкульозу в Україні.
У програму обстеження чоловіків старше 40 років завжди включається ліпідограма — щоб своєчасно виявити ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Це не означає, що інфарктів немає у 30–35-річних. Це свідчить лише, що більшість чоловіків починають ризикувати з 40 років.
На все життя запам'ятала розмову з чоловіком, 35-річна дружина якого раптово померла від раку шлунка. Розбитий горем, він повторював: «Вона так дбала про своє здоров'я, вона щороку проходила профілактичний огляд. Чому не виявили? Чому вона померла?» Від моменту появи перших симптомів з боку шлунка до смерті пройшло всього три місяці. В цьому і полягає підступність раку — хвороба дуже часто протікає безсимптомно.
Єдиним методом, здатним вчасно виявити рак шлунка, є фіброгастродуоденоскопія (ФГДС). Тільки цей метод не входить до стандартної програми щорічного профілактичного огляду, а робиться в нашій країні за показаннями (за наявності клінічних симптомів). Тотальний скринінг населення з раннього виявлення раку шлунка проводиться тільки в Японії, що пов'язано з багаторічним лідируванням країни в захворюваності на цю форму раку.
Стандарти і протоколи необхідні, оскільки вони дозволяють охопити найбільш поширені та типові для нашої країни проблеми. У той же час вони не гарантують 100% результат навіть при своєчасному проходженні стандартного профілактичного огляду. Здоров'я конкретної людини не відає про статистичні закони.
Так що ж робити? Пройти всі обстеження неможливо, дорого, та й не всі вони абсолютно нешкідливі. І саме тому так важливо спостерігатися у лікаря, якому довіряєш. Спеціаліст, який знає про пацієнта все, зокрема спадкову схильність, слабкості, особливості способу життя, майстерно доповнить стандартну програму і наблизить результат до 100%.
