Міома матки. Проблема вибору

ГРИНКЕВИЧ ТЕТЯНА МІЛЕТІЄВНА — ЛІКАР-ГІНЕКОЛОГ КЛІНІКИ INTO-SANA, М. ОДЕСА

У всьому світі медичні протоколи кажуть: є тільки два шляхи ведення міоми — динамічне спостереження та хірургічне втручання. Все інше — медикаментозна терапія, емболізація судин (перекриття судин, що живлять пухлину) — це лише етапи на шляху до хірургічного лікування. Але це зовсім не означає, що пацієнтка обов’язково опиниться на хірургічному столі.

Міома — дуже поширена проблема. А значить, жінці важливо мати повну інформацію про своє захворювання, причини його виникнення, знати можливості його лікування. Адже тільки тоді можливий свідомий вибір рішення, найкращого в конкретній ситуації. Є декілька шляхів ведення міом. Давайте розглянемо найбільш поширені ситуації.

1. Спостереження. Зазвичай жінка, яка стежить за своїм здоров’ям, відвідує лікаря-гінеколога мінімум раз на рік.
   
   

Якщо лікар під час огляду виявляє «вузлик», важливо пройти УЗД органів малого тазу для уточнення діагнозу, визначення розмірів вузла, його структури. Що запропонує лікар-гінеколог у разі підтвердження діагнозу «міома»? Обстеження інших органів і систем. Наприклад, захворювання щитоподібної залози з порушеною функцією вироблення гормонів у 70% випадків супроводжуються захворюваннями матки.

Якщо немає інших гінекологічних захворювань, то порекомендує прийти на наступний прийом з обов’язковим УЗД органів малого тазу через півроку. Це тактика динамічного спостереження. І важливо прийняти зобов’язання, і перед собою, і перед лікарем, що у призначений час ви відвідаєте лікаря. Система спостереження у «спокійному» стані може тривати все життя, так і не перейшовши на наступний рівень.


2. Спостереження з медикаментозною терапією. Буває так, що в процесі спостереження з’ясовується, що вузол виріс, або з’явилися нові міоми, або приєдналися гінекологічні захворювання (ендометріоз тіла матки, гіперплазія ендометрія, поліпи тіла та/або шийки матки, передракові захворювання шийки матки, новоутворення яєчників). І от тоді призначають медикаментозне лікування. Воно спрямоване не на лікування самої міоми, а на супутні захворювання, які зокрема впливають і на розвиток міоми.
   
   
3. Емболізація судин матки. Але і це — лише етап до оперативного лікування. Грізні ускладнення цього методу можуть призвести не тільки до септичних запалень зі втратою органа, але і до тяжкої реабілітації.
   
   
4. Хірургічне втручання. Хірургія обов’язково показана у випадках, коли міома матки демонструє стрімке зростання (більш ніж 1 см за півроку), виникають нові міоматозні вузли, міома сягає таких розмірів, що сама викликає порушення менструального циклу, кровотечі, болі внизу живота, порушення функції сусідніх органів (сечового міхура, нирок, кишківника), відзначається погіршення загального самопочуття жінки.

Чому в цьому випадку гінеколог наполегливо рекомендує операцію? У будь-якої, навіть доброякісної пухлини, що демонструє стрімке зростання, є головна загроза: малігнізація (перетворення на злоякісну). За статистикою наших гінекологів, 10% гістологічних досліджень за результатами видалення міом у наших операційних продемонстрували ознаки злоякісної трансформації.

Після прийняття принципового рішення про позбавлення від «міни сповільненої дії» лікар обговорює життєві плани жінки: чи планується вагітність зараз або в майбутньому.

З одного боку, міома знижує шанси успішної вагітності на 30%. З іншого боку, будь-яке хірургічне втручання на матці, навіть якщо воно не зачіпає яєчники, погіршує фолікулярний резерв яєчників і може знизити шанси на вагітність. Хірургічна робота на матці також погіршує мікроциркуляцію і живлення тканин матки. 

Важливим чинником у такій ситуації є досвід хірурга-гінеколога. Сучасні технології дозволяють здійснити органозберігальні операції на дуже високому рівні, з мінімальною травматизацією органів.

Метод проведення операції також дуже важливий при видаленні міоми. Сучасний шовний матеріал, розвиток робототехніки далеко просунули хірургів, але бувають випадки, коли пухлина сягає такого розміру, що видаляти її доводиться тільки лапаротомією (з розсіченням черевної стінки). І ми робимо це в ім’я успішного виношування майбутньої вагітності.

Що треба запам’ятати, якщо у вас в гінекологічному анамнезі міома?

1. Спостерігайтеся у гінеколога раз на півроку з обов’язковим УЗД.
   
   
2. Стежте за станом свого організму в цілому — системні захворювання, ендокринологічні порушення, шкідливі звички сприяють зростанню новоутворень.
   
   
3. Поведінка міоми не залежить від вашого репродуктивного статусу. Але у ваших інтересах реалізувати свою материнську функцію якомога раніше, якщо у вас виявили міому.
   
   
4. Емболізація судин не вважається ефективним шляхом лікування міоми. Більш того, у майбутньому може стати умовою розвитку раку.
   
   
5. Операційний метод застосовується лише у випадках стрімкого неконтрольованого зростання новоутворень. Це крайній захід.