Ревматизм у дітей

Ревматизм (у літературі також можна знайти інші назви цього захворювання: хвороба Сокольського-Буйо, гостра ревматична лихоманка) є захворюванням із хронічним перебігом, яке характеризується системним запальним ураженням сполучної тканини. Здебільшого патологічний процес локалізований у серцево-судинній системі, суглобах, шкірі, мозку, однак може бути і в будь-якому іншому органі, оскільки це захворювання носить системний характер ураження. За кожної з локалізацій є свій варіант клінічних проявів. Найчастіше це захворювання виявляється у дітей у віці від 5 до 17 років, і нерідко спричиняє подальшу інвалідизацію дитини.

Причини виникнення ревматизму

Захворювання найчастіше виникає внаслідок перенесеної ангіни, збудником якої був β(бета)-гемолітичний стрептокок групи А. Перші ознаки ревматизму виникають зазвичай через 1–3 тижні після перенесеної стрептококової інфекції.

При вивченні механізму розвитку патології виділяють кілька концепцій. Токсичний механізм пов'язаний з безпосереднім впливом токсинів стрептокока на клітини і тканини організму, що викликає ряд змін в останніх. Окрім безпосереднього впливу на організм самого стрептокока, виділяють механізми розвитку ревматизму, пов'язані з аутоімунними реакціями, а також з особливостями імунної відповіді, як клітинної, так і гуморальної, на антигени стрептокока.

Також другорядними провокуючими зовнішніми чинниками, що знижують стійкість дитини до інфекції, можна вважати переохолодження, фізичну перевтому, стреси.

Види ревматизму

Захворювання класифікують за різними параметрами. Залежно від клінічного варіанту виділяють гостру ревматичну лихоманку та повторну ревматичну лихоманку.

Залежно від локалізації проявів виділяють такі види захворювання:

  • Ревматизм серця: ревмокардит (первинний, без вади серця (зворотний) або з вадою серця).
  • Ревматизм інших органів і систем:
    • ревматизм суглобів із розвитком поліартритів, поліартралгій;
    • ревматизм нервової системи: мала хорея, енцефаліт, церебральні васкуліти;
    • серозити (абдомінальний синдром та ін.);
    • ревматизм шкіри: кільцеподібна еритема, ревматичні вузлики;
    • ревматична пневмонія;
    • гепатит;
    • нефрит;
    • ірит, іридоцикліт;
    • тиреоїдит.

Виділяють такі різновиди перебігу ревматизму:

  • Гострий — швидкий та бурхливий розвиток симптоматики.
  • Підгострий — характеризується поступовим початком і помірною активністю; найпоширеніший варіант перебігу.
  • Затяжний — поступовий початок, активність мінімальна, однак може зберігатися тривалий час без вираженої динаміки.
  • Безперервно рецидивний — тяжкий, так званий торпідний перебіг, коли рецидив захворювання настає раніше, ніж попередній рецидив стане неактивним.
  • Латентний — прихований, малосимптомний перебіг.

Симптоми ревматизму

Клінічна картина цього захворювання різноманітна та визначається тим, які органи задіяні в патологічному процесі. Основні ж ознаки ревматизму такі:

  • Підвищення температури тіла. Характерна лихоманка з температурою до 39°С на тлі явищ інтоксикації.
  • Ознаки ураження серця: неприємні відчуття, болі в області серця, відчуття перебоїв у його роботі, запаморочення, блідість шкірних покривів, почастішання серцебиття (тахікардія), яке потім змінюється зменшенням частоти серцевих скорочень (брадикардією), задишка. Виразність симптомів залежить від тяжкості стану.
  • Болі в суглобах (артралгії). Уражаються симетричні суглоби, при цьому деформація та функціональні зміни відсутні.
  • Хорея — проявляється кривлянням дитини, руховими порушеннями, невиразністю мовлення.
  • Шкірні зміни — висипання у вигляді кільцеподібного обідка, який локалізується переважно на кінцівках і тулубі дитини.
  • Ревматичні вузлики, що локалізуються на розгинальних поверхнях суглобів.

Діагностика ревматизму

Діагноз «ревматизм» встановлюється після ретельного огляду дитини лікарем, а також проведення ряду лабораторних та інструментальних досліджень. Під час фізикального огляду особливу увагу приділяють аускультації та перкусії серця, що необхідно для раннього виявлення вад серця, які нерідко формуються на тлі ревматизму.

Із лабораторних методів діагностики використовують такі:

  • Загальний аналіз крові, де виявляється підвищення кількості лейкоцитів, прискорення ШОЕ.
  • Біохімічне дослідження крові, де підвищення рівня глобулінів, С-реактивного білка, антистрептококових антитіл (АСЛО) говорить на користь захворювання.
  • Бактеріальний посів із зіву, в якому виявляється стрептокок.

З інструментальних методів діагностики застосовують такі:

  • ЕКГ (електрокардіографія), де виявляють порушення ритму та провідності серця.
  • Ехокардіографія (УЗД серця) — може визначатися розширення камер серця, ознаки клапанної недостатності.
  • Рентгенографія серця, на якій візуалізуються збільшені розміри органа.

Методи лікування ревматизму

Лікування даного захворювання завжди комплексне і складається з послідовних етапів: першим із них є госпіталізація та лікування в стаціонарі, потім відбувається доліковування в кардіоревматологічному санаторії, після чого дитина спостерігається у кардіоревматолога за місцем проживання.

Медикаментозне лікування полягає у призначенні антибактеріального препарату, який впливає безпосередньо на стрептокок, застосуванні нестероїдних і стероїдних (гормональних) протизапальних засобів, антигістамінних препаратів і вітамінотерапії.

Наслідки ревматизму

Прогноз цього захворювання залежить від того, чи сформувалася вада серця. За первинного епізоду ревмокардиту вона формується у близько 25% дітей, проте за повторного епізоду ризик розвитку пошкодження клапанів у рази збільшується. Також прогноз залежить від того, чи було проведене своєчасне та повноцінне лікування після першого виявлення хвороби.

Основні ускладнення, які можуть виникати за цього захворювання, такі:

  • формування вади серця;
  • розвиток хронічної серцевої недостатності;
  • порушення ритму серця.