Контакт-центр: +38 (044) 393-00-00 +38 (0482) 307-500
Швидка допомога (Одеса) +38 (0482) 123-45-67 +38 (097) 123-45-67 +38 (050) 123-45-67

Опік

Опік – це специфічне пошкодження шкіри та/або інших тканин організму, викликане впливом високої температури або контактом з їдкими речовинами, електрикою. За тяжкістю ураження виділяють 4 ступені опіку, де 1-й характеризується простим почервонінням тканин, а 4-й – їх повним обвугленням. Чим більше площа ураження опіком, тим більша ймовірність виникнення опікової хвороби – важкого захворювання, що загрожує летальним результатом. У цілому, опікова хвороба являє собою сукупність клінічних симптомів і загальних реакцій організму, а також порушень функцій внутрішніх органів, що є реакцією на термічне або хімічне пошкодження шкіри.

Серед загального числа осіб, які страждають від опікових травм, 20–30% займають діти. Особливості дитячої анатомії такі, що шкіра дитини тонше та ніжніше, ніж у дорослих, а також відрізняється більш розвиненою кровоносною та лімфатичною мережею, що надає їй більшу теплопровідність. Як наслідок, опіки у дітей перебігають важче, ніж у дорослих.

Сьогодні опіки є одними з найпоширеніших травм у світі.

Причини виникнення опіків

Основні причини виникнення опіків – це вплив на тканини організму високих температур або їдких речовин. Шкірний покрив може бути пошкоджений:

  • окропом/гарячою водою;
  • йодом;
  • кислотою;
  • гарячим маслом;
  • парою;
  • струмом.

Окремо виділяють фактори ризику, що сприяють отриманню опіку:

  • відсутність належних заходів безпеки;
  • специфічний вид діяльності, що підвищує ймовірність взаємодії з різними їдкими речовинами, вогнем, парою, електрикою та ін.;
  • низький рівень життя, зловживання алкоголем, паління;
  • вільний доступ до хімікатів;
  • вільний доступ дітей до горючих речовин, відкритого вогню.

Види опіків

Згідно з клініко-морфологічною класифікацією, виділяють опіки 1, 2, 3, 4 (першого, другого, третього та четвертого) ступеня:

  • 1 ступінь характеризується ураженням верхнього шару епітелію, що викликає почервоніння, біль і набряк. Зазвичай проходить протягом декількох днів.
  • 2 ступінь – ураження епітелію поширюється до росткового шару, утворюються везикули з серозним вмістом. Загоєння може тривати до декількох тижнів.
  • 3 ступінь – відбувається ураження всього епітелію, знижується больова чутливість.
  • 4 ступінь – відбувається некроз тканин, обвуглення м'язів і кісток.

За етіологією виділяють такі види опіків:

  • термічний – опік полум'ям, гарячою рідиною, парою, розпеченими предметами;
  • хімічний – викликаний впливом на шкіру кислоти, луги або солей важких металів;
  • електричний – виникає внаслідок контакту з оголеними електричними проводами або несправними електричними приладами;
  • променевий – виникає у результаті впливу лазера, повітряних і наземних ядерних вибухів;
  • світловий – викликаний впливом світлового імпульсу (наприклад, зварювання), завжди з'являється на відкритих частинах тіла;
  • іонізований – виникає в результаті впливу іонізованого випромінювання, і зазвичай погано заживає через променеву хворобу, що його супроводжує;
  • комбінований – опік, що виникає в поєднанні з іншими травмами;
  • сонячний – викликаний впливом сонячних променів.

Важкість ураження визначається глибиною та площею опікових поверхонь. Площу ураження вимірюють у відсотках. У більшості випадків летальний результат настає при 40–50% ураження шкіри, однак медичній практиці відомі випадки, коли хворі з опіковим ураженням тканин 70–80% відновлювалися.

Симптоми опіків

До основних симптомів опіку належать:

  • почервоніння шкіри;
  • біль;
  • за більш глибокого ураження з'являється везикула – міхур із рідиною;
  • ерозія – кровоточива рана, позбавлена ​​епідермісу;
  • виразка – більш глибокий вид ерозії, що уражає різні шари тканин, аж до кісткової;
  • коагуляційний, або сухий некроз – струп чорного або темно-коричневого кольору, що утворюється зі зневоднених відмерлих тканин на місці опіку; може виникати на будь-яких ділянках тіла, а також на слизових оболонках: буває струп язика, очей, губи, кисті, обличчя, живота, руки, пальця, долоні, ноги, ступні.

Діагностика опіків

Діагностика охоплює:

  • Збір лікарем анамнезу щодо обставин і місця отримання опіку.
  • Зовнішній огляд, під час якого відбувається визначення площі опіку. Для цього сьогодні існує велика кількість способів, однак найбільшою популярністю користується «правило дев'яток». Згідно з ним, окремі ділянки шкіри людського тіла рівні або кратні 9% загальної поверхні тіла.
  • Лабораторні дослідження: загальний аналіз сечі та крові, біохімічний аналіз крові, за допомогою яких виявляється міо- та гемоглобінурія, лейкоцитоз, визначається рівень глюкози в крові, час згортання капілярної крові, загальний білок, сечовина.
  • Інструментальні дослідження: застосовується електрокардіограма для оцінки стану серцево-судинної системи, а також рентгенографія, бронхоскопія, УЗД черевної порожнини, ФГДС.

Методи лікування опіків

Лікування опіків 1, 2 та 3 ступеня передбачає, перш за все, усунення загрозливих для життя ситуацій, знеболювання, охолодження, а також закриття ран стерильними пов'язками.

Розрізняють закритий і відкритий спосіб лікування. За закритого способу необхідно видалити з поверхні опікових ран усі сторонні тіла, а шкіру навколо рани обробити антисептиком, після чого накласти асептичну пов'язку. Метою місцевого лікування на перших стадіях є захист від інфекції, активізація обмінних процесів, поліпшення кровопостачання.

Відкрите лікування здійснюється в спеціальних асептичних опікових палатах. Опіки обробляють підсушуючими розчинами антисептиків, рани залишають відкритими, без пов'язок.

На всіх етапах лікування медикаментозне, оскільки хворі мають необхідність у знеболювальних препаратах. Також призначають антибактеріальні препарати, інфузійну терапію та ін.

Наслідки опіків

Негативних наслідків за опіків 1-го ступеня практично не відзначається, шкіра відновлюється протягом декількох днів. За опіків 2-го та 3-го ступеня можливе утворення рубцевої тканини. Цей косметичний дефект можна усунути хірургічним шляхом.

У разі значного ураження тканин можливі такі ускладнення:

  • опікова хвороба;
  • занесення інфекції;
  • лімфаденіт;
  • гангрена кінцівок;
  • абсцес;
  • печінкова та ниркова дисфункція.