Кон’юнктивіт у дітей

Кон’юнктивіт — захворювання переднього відділу ока, яке проявляється запаленням слизової оболонки (кон’юнктиви) внаслідок дії інфекційних або неінфекційних подразників. На сьогодні це досить розповсюджена патологія. Кон’юнктивіти у дітей (в т. ч. у новонароджених) діагностуються дуже часто і займають близько 30% усіх захворювань очей, протікають та лікуються складніше, ніж у дорослих.

Причини виникнення кон’юнктивіту

Кон’юнктивіт у дітей виникає при безпосередньому контакті слизової ока з бактеріальною інфекцією (стафілококи, стрептококи, гонококи та ін.), внутрішньоклітинними паразитами (уреаплазма, мікоплазма, легіонела, хламідія), вірусами, грибковими збудниками або при занесенні мікрофлори гематогенним шляхом при різних інфекційних захворюваннях (ГРВІ, кір, вітряна віспа). Запалення кон’юнктиви можуть викликати як окремі патогенні мікроорганізми, так і їх різноманітні комбінації. Також існує алергічний кон’юнктивіт, який розвивається у відповідь на дію алергена (квітковий пилок, пух, шерсть тварин та ін.) До запалення кон’юнктиви може призвести:

  • тривалий вплив диму, пилу, хімічних речовин;
  • вплив ультрафіолетового випромінювання;
  • порушення правил користування м’якими контактними лінзами;
  • перевтома очей;
  • авітаміноз;
  • патологія обміну речовин;
  • хронічні захворювання носа, його придаткових пазух і слізних протоків;
  • вроджені та набуті аномалії рефракції у дітей.

У немовлят найбільш часто розвивається стафілококовий кон’юнктивіт на тлі гнійно-септичних захворювань новонароджених (омфаліт, піодермія, отит та ін.) Частіше це недоношені діти зі зниженим імунітетом чи діти, що народилися у матерів із груп ризику з внутрішньоутробного інфікування. Також важливим чинником у появі та розповсюдженні гнійних кон’юнктивітів є порушення санітарно-гігієнічного режиму в акушерському стаціонарі.

В останні роки відзначається значне збільшення частоти кон’юнктивітів, викликаних епідермальним стафілококом, стрептококом, синегнійною та кишковою паличками, гонококом. Серйозною проблемою сьогодні є хламідійні кон’юнктивіти.

Види кон’юнктивіту

За перебігом кон’юнктивіти розділяють на гострі та хронічні. Гострі кон’юнктивіти виникають раптово та протікають гостро. Хронічні кон’юнктивіти розвиваються поступово, протікають в’яло, частіше до процесу залучені обидва ока, в дитячій практиці зустрічаються рідше, ніж у дорослих.

За етіологією кон’юнктивіти розділяють на:

  • бактеріальні кон’юнктивіти – пневмококовий, гонококовий, дифтерійний, диплобацилярний;
  • хламідійні кон’юнктивіти (паратрахома, трахома);
  • кон’юнктивіти вірусного походження (збудники: аденовірус, вірус герпесу, контагіозний молюск та ін.);
  • грибкові кон’юнктивіти (актиномікоз, споротрихоз, ріноспородіоз, кокцидоз, аспергілез, кандидоз та ін.);
  • запалення кон’юнктиви алергічної та аутоімунної природи (поліноз, весняний катар, пухирчатка кон’юнктиви, атопічна екзема, подагра, саркаїдоз, псоріаз, синдром Рейтера);
  • травматичні кон’юнктивіти, що виникають внаслідок дії високих температур або хімічних речовин;
  • кон’юнктивіти при соматичних хворобах.

Симптоми кон’юнктивіту

Гострі кон’юнктивіти різної етіології мають схожу симптоматику: починаються раптово зі скарг на різі в очах, печіння, виділення з кон’юнктивального мішка (буває як слизовим, так і гнійним, помірним або рясним), кон’юнктивальні кровоносні судини розширюються, очі стають червоними, повіки набрякають, можуть з’явитися фолікулоподібні та сосочкові утворення, іноді – світлобоязнь, блефароспазм. Уражаються переважно обидва ока (часто по черзі та з різним ступенем тяжкості).

Хронічний кон’юнктивіт протікає повільно, в’яло. Хворі скаржаться на світлобоязнь, легку роздратованість та втомленість очей. Локальне ураження переднього відрізка ока часто супроводжується супутнім запаленням верхніх дихальних шляхів та ознаками загального нездужання.

Крім загальних симптомів деякі бактеріальні кон’юнктивіти мають свої відмінні риси:

  • Гострий епідемічний кон’юнктивіт (викликаний бактерією Коха-Вікса) проявляється набряком і гіперемією кон’юнктиви з різними за розміром субкон’юнктивальними крововиливами в області очної щілини в формі трикутника, перевернутого основою до лімба, мають місце ділянки ішемії слизової.
  • При пневмококовому кон’юнктивіті виділення з ока мають вигляд тонких сіруватих плівок, які легко видаляються вологим тампоном і після їх зняття слизова кон’юнктива не кровоточить.
  • Дифтерійний кон’юнктивіт характеризується щільним набряком повік багряно-синюшного кольору, появою некротичних щільних плівок, після видалення яких, як правило, розвивається кровотеча. При розкритті повік із кон’юнктивного мішка виходить каламутна кривава рідина. Зазвичай захворювання поєднується з ураженням слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.
  • Гострий гонококовий кон’юнктивіт діагностується по гострому перебігу і швидкому прогресуванню захворювання. Повіки стають набряклими, з’являються рясні гнійні виділення, кон’юнктива різко гіперемована, роздратована, набрякла, виражений хемоз. У 15-40% випадків розвивається кератит. Новонароджені переважно інфікуються в пологах від матерів, хворих на гонорею, рідко зустрічається внутрішньоутробне зараження.

Кон’юнктивіти вірусної природи часто супроводжуються ураженням верхніх дихальних шляхів, протікають з помірною сльозотечею, блефароспазмом, світлобоязню, слизовими виділеннями з очей, збільшеними регіонарними лімфатичними вузлами.

У залежності від збудника хвороби існують деякі особливості:

    При аденофарингокон’юнктивальній лихоманці в запальний процес відпочатку залучається одне око, а через кілька днів інше. Виділяють катаральну (набряк повік і кон’юнктиви), плівчату (на кон’юнктиві з’являються тонкі плівки, що легко знімаються), фолікулярну форму (виникають рожево-сірі фолікули та сосочки переважно в нижньому зводі). На 5-9 день хвороби відбувається ураження рогівки у вигляді точкового субепітеліального кератиту. Виділення в невеликій кількості, серозні.

    • Епідемічний геморагічний кератокон’юнктивіт (збудник – ентеровірусна інфекція) характеризується крововиливами в кон’юнктиві склери та повік, появою слизово-гнійних виділень. До кон’юнктивітів, викликаних внутрішньоклітинними мікроорганізмами, належить офтальмохламідіоз. У залежності від антигенного серотипу хламідій виникають різні структурні ураження ока або урогенітального тракту.
    • При хламідійному кон’юнктивіті з’являються скарги на різі, печіння, свербіж, відчуття чужорідного тіла в оці, втомленість очей. При біомікроскопії ока виявляються фолікули, гіпертрофовані сосочки. Якщо у дитини синдром Рейтера, то крім офтальмохламідіоза спостерігається поєднане ураження сечостатевих шляхів та суглобів.
    • Трахома (збудник Chlamydia trachomatis, серотипи А, В, С) – хронічний кератокон’юнктивіт з появою фолікулів, які рубцюються наприкінці захворювання, васкуляризацією рогівки (паннусом). На пізніх стадіях розвивається рубцева деформація повік.
    • Епідемічний хламідійний кон’юнктивіт виявляється у дітей 3-5 років у дитячих колективах. Починається гостро і частіше уражає одне око. При огляді специфічними проявами є папілярна гіпертрофія, фолікули в нижньому зводі кон’юнктивального мішка, збільшені коловушні лімфатичні вузли.

    Алергічні кон’юнктивіти супроводжуються сильним свербінням, сльозотечею, набряком повік, зазвичай протікають в комплексі з алергічним ринітом, кашлем, атопічною екземою. В залежності від алергена виділяють аліментарний атопічний (на харчові продукти), сезонний (з’являється у період цвітіння), інфекційний (при тривалому перебуванні мікроорганізмів у кон’юнктивному мішку), медикаментозний (на різні препарати) алергічний кон’юнктивіт.

    Деякі кон’юнктивіти мають свої особливості:

    • весняний катар характеризується утворенням гіпертрофічних сосочків на верхніх повіках («бруківка»);
    • гіперпапілярний кон’юнктивіт з’являється при тривалому контактуванні кон’юнктиви верхньої повіки зі стороннім тілом, що перебуває в оці (контактні лінзи, протези, шви). при цьому дитину турбує свербіж та слизові виділення. При огляді виявляють гігантські сосочки на кон’юнктиві верхньої повіки.

    Грибкові кон’юнктивіти залежать від типу грибка. При актиномікозі розвивається катаральний чи гнійний кон’юнктивіт, при бластомікозі утворюються сіруваті або жовтуваті плівки, що легко знімаються. При кандидомікозі виникають вузлики, при аспергільозі характерне запалення кон’юнктиви з ураженням рогівки. Також грибкові кон’юнктивіти часто супроводжуються грибковим ураженням повік і рогівки та з’являються переважно у дітей зі зниженим імунітетом.

    Діагностика кон’юнктивіту

    Для встановлення діагнозу кон’юнктивіт у дитини потрібно ретельно зібрати анамнез і провести спеціальне лабораторне та офтальмологічне (зовнішній огляд очей, огляд у боковому освітленні, біомікроскопія) дослідження. Діагностика кон’юнктивітів зазвичай не викликає складнощів. Однак на основі клінічної картини встановити етіологію складно, тому за наявності запального процесу в оці необхідно взяти мазок з кон’юнктивального мішка або виконати зішкріб. Отримані результати допоможуть вірно призначити лікування, оскільки при виявленні бактеріального або грибкового збудника одразу визначається його чутливість до антибіотиків, антимікотиків. Також в діагностиці використовують методи, що дозволяють виявити антитіла в крові або ДНК-частки патогенних мікроорганізмів.

    При алергічних кон’юнктивітах у дітей визначають рівень IgE, кількість еозинофілів, проводять шкірні алергопроби, також бажано обстежити дитину на дисбактеріоз, глистну інвазію.

    Методи лікування кон’юнктивіту

    Основні принципи лікування: при ураженні одного ока варто закрапувати і здорове, крапати медикаменти можна тільки після промивання очей та видалення гнійного вмісту кон’юнктиви. Якщо сильна сльозотеча, необхідно крапати частіше. Перед сном краще закласти за повіки мазь. Не рекомендується закривати очі пов’язками. Протирати очі слід окремими чистими рушниками. Вибір лікарського препарату залежить від чутливості до нього збудника, якщо збудник невідомий, то використовують антибіотики та антисептики широкого спектра дії.

    При дифтерійному кон’юнктивіті хворих ізолюють і лікують у стаціонарі, де проводять часті промивання очей, закрапують очні краплі. Для лікування вірусних кон’юнктивітів застосовуються противірусні лікарські засоби. Застосування антибактеріальних очних крапель поєднують із протизапальними та протиалергічними препаратами.

    У терапії алергічних кон’юнктивітів використовують як специфічні (переривання зв’язку з алергеном і підвищення стійкості до нього), так і неспецифічні антигістамінні препарати.

    Наслідки кон’юнктивіту

    В основному кон’юнктивіти протікають без наслідків. Завдяки активній імунній системі у дітей вірусні кон’юнктивіти не потребують специфічної терапії. Якщо у дитини виникла тяжка форма кон’юнктивіту, то за відсутності відповідного і своєчасного надання допомоги, можуть виникнути серйозні ускладнення, такі як порушення зору, кератит, дакріоцистит, флегмона слізного мішка та ін.

    Тяжкі наслідки викликає трахома:

    • зменшення кон’юнктивальних зводів;
    • зрощення кон’юнктиви повік з кон’юнктивою склери (симблефарон);
    • зміна слізних та мейбомієвих залоз, що призводить до ксерозу рогівк;
    • рубцеві зміни хрящів повік (завороти й вивороти);
    • неправильний ріст вій (трихіаз).

    Тому при кон’юнктивіті, що перебігає без покращення більше ніж 2 дні, треба терміново звернутися до дитячого офтальмолога.