Хвороба Крона

Хвороба Крона (гранульоматозний ілеїт, термінальний ілеїт) — це хронічне неспецифічне захворювання аутоімунного характеру, яке може виникати і в дорослих, і у дітей. За цієї хвороби можуть уражатися як окремі частини шлунково-кишкового тракту, так і весь ШКТ. Найчастіше запалення локалізується у клубовій кишці та товстому кишечнику, де відбувається утворення специфічних вузликів, що носять назву гранульоми.

В останні роки частота цієї патології у всіх вікових групах у цілому світі збільшилася більш ніж у п'ять разів.

Причини виникнення хвороби Крона

Причини, що провокують виникнення цієї патології, до кінця не вивчені. Але існують певні чинники, які можуть вплинути на її розвиток:

• Генетичний фактор: частіше захворювання виявляють у людей, близькі родичі яких також живуть із цією хворобою.
• Імунологічний фактор: запалення розвивається внаслідок неадекватної реакції імунної системи на слизову кишечника.
• Інфекційний фактор: існує теорія, що захворювання викликає вірусна або бактеріальна інфекція.
• Спосіб життя: екологічні фактори, стреси, куріння, зловживання лікарськими препаратами, алкоголем можуть спровокувати розвиток хвороби Крона.

Види хвороби Крона

Залежно від місця розташування запалення виділяють два типи захворювання:

• тип 1 — запалення зачіпає тільки один відділ кишечника;
• тип 2 — уражаються кілька відділів кишечника, можливе комбіноване ураження.

За перебігом захворювання виділяють:

• Перше виникнення хвороби:
• гострий перебіг (тривалість захворювання до півроку);
• підгострий перебіг (триває більше півроку).
• Хронічний перебіг — захворювання існує постійно або ремісія триває менш ніж півроку.
• Рецидивний перебіг — періоди ремісії тривають більш ніж півроку з подальшим повторним виникненням симптомів.

За локалізацією виділяють такі види хвороби Крона:

• ілеїт — запалення клубової кишки;
• еюноілеїт — запальний процес поширюється на тонкий кишечник;
• хвороба Крона товстої кишки — запалення охоплює товстий кишечник;
• ілеоколіт — у запалення залучені товстий кишечник і клубова кишка;
• шлунково-дуоденальна форма — характеризується запальними змінами у шлунку та дванадцятипалій кишці.

За тяжкістю перебігу розрізняють такі форми захворювання:

• ремісія;
• легка;
• средньотяжка;
• тяжка.

Симптоми хвороби Крона

Симптоми цієї патології можна поділити на дві групи: кишкові та позакишкові.

Кишкові симптоми такі:

• діарея — за маніфестації захворювання випорожнення рясні, 2–3 рази на добу, напівоформлені, людину турбують тенезми (несправжні позиви до дефекації);
• біль у животі — виникає частіше у правій нижній його частині відразу після прийому їжі;
• підвищення температури — свідчить про загострення процесу;
• зниження маси тіла.

Позакишкові прояви:

• ураження шкіри (вузлувата еритема, піодермія, ангіїт);
• ураження суглобів (артрит);
• анемія;
• жовчнокам'яна хвороба;
• ураження очей (ірит, кон'юнктивіт, увеїт);
• у дітей раннього віку відзначають затримку фізичного розвитку;
• остеопороз.

Також хворі скаржаться на слабкість, погіршення пам'яті, запаморочення, зниження працездатності, демпінг-синдром (розвиток гіперінсулінізму: пітливість, тремтіння рук, прискорене серцебиття після прийому їжі, багатої на вуглеводи). Шкірні покриви сухі, відзначається гіперкератоз, можуть виникати пігментні плями на обличчі та шиї, нігті стають ламкими, спостерігається випадіння волосся. Специфічний симптом хвороби Крона — «лакований» язик (язик із відбитками зубів, малиново-червоного кольору з атрофією сосочків).

Діагностика хвороби Крона

Початковим етапом діагностики хвороби Крона виступає ретельний огляд і визначення основних скарг пацієнта. Потім призначають додаткові обстеження.

Лабораторна діагностика передбачає проведення таких досліджень:

• загальний аналіз крові (відзначається анемія, підвищення кількості лейкоцитів, зниження гемоглобіну);
• біохімічний аналіз крові (перевіряють рівень альбуміну, кальцію, калію, натрію, глюкози, білірубіну); с-реактивний білок;
• загальний аналіз сечі;
• копрограма (метод, що дозволяє виявити частинки неперетравленої їжі);
• кальпротектин фекальний;
• аналіз калу на приховану кров (якщо лікар підозрює кровотечу).

З інструментальних досліджень застосовують:

• колоноскопія;
• УЗД органів черевної порожнини;
• езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС);
• іригоскопія — виконують у разі звуження просвіту кишечника, коли неможливо провести колоноскопію;
• відеокапсульна ендоскопія — дозволяє оцінити стан слизової кишечника;
• КТ (комп'ютерна томографія) — дає можливість візуалізувати всі відділи кишечника у багатьох зрізах;
• МРТ у разі потреби.

Методи лікування хвороби Крона

За гострого перебігу хвороби у 95% пацієнтів настає одужання, у інших захворювання приймає хронічну форму.

Комплекс медикаментів може призначити тільки лікар, лікування обирається індивідуально, залежно від віку пацієнта, скарг, результатів додаткових досліджень і остаточного діагнозу. Крім медикаментозного лікування, хворим призначають дієтотерапію, яка допомагає зменшити вираженість симптоматики та поліпшити загальний стан.

Хірургічне лікування показане, коли медикаментозна терапія не дає результатів або за наявності станів, що загрожують життю.

Наслідки хвороби Крона

Прогноз захворювання несприятливий у разі тотального ураження кишечника. Воно загрожує розвитком таких несприятливих наслідків, як:

• кишкові кровотечі;
• свищі та стриктури кишківника;
• абсцеси;
• кишкова непрохідність;
• перфорація (порушення цілісності кишкової стінки);
• токсична дилатація товстої кишки;
• анемія;
• малігнізація (трансформація у злоякісну форму).