Контакт-центр: +38 (044) 393-00-00 +38 (0482) 307-500
Швидка допомога (Одеса) +38 (0482) 123-45-67 +38 (097) 123-45-67 +38 (050) 123-45-67

Гідраденіт

Гідраденіт – це гострий запальний процес, що перебігає в апокринових потових залозах. Переважно він локалізується в пахвових западинах і в паху, рідше уражає ділянки шкіри навколо ануса, біля сосків, біля пупка, на волосяній частині голови.

Хвороба не виникає у дітей до статевого дозрівання і в літніх людей, оскільки у них функція апокринових залоз слабо розвинена. У жінок гідраденіт трапляється частіше, ніж у чоловіків. Розвиток захворювання під час вагітності може призвести до патології розвитку плода або до викидня.

Найчастіше гідраденіт виникає влітку, коли людина сильно потіє.

Причини виникнення гідраденіту

Збудником захворювання в більшості випадків є золотистий стафілокок, рідше стрептокок, кишкова паличка, синьогнійна паличка. Бактерія проникає в апокринові залози через вивідні протоки, і починає там розмножуватися. При цьому відбувається закупорювання протоки. У накопиченому секреті, який не має виходу назовні, бактерії швидко розмножуються, внаслідок чого розвивається запальний процес.

Чинники, що сприяють виникненню захворювання:

  • ослаблений імунітет;
  • пошкодження шкіри (подряпини після гоління, порізи);
  • підвищена пітливість;
  • недотримання особистої гігієни;
  • ожиріння;
  • гормональні порушення;
  • хронічні запальні процеси.

Види гідраденіту

Виділяють такі стадії цього захворювання:

  1. Стадія інфільтрації (проникнення бактерій).
  2. Етап нагноєння з подальшим розривом гнійника.
  3. Рубцювання.

Класифікація гідраденіту:

  • гострий гнійний (характеризується накопиченням гною всередині потових залоз);
  • пахвовий (найбільш частою причиною є порізи та мікротравми, які сприяють проникненню мікробів);
  • паховий (у більшості випадків виникає через носіння тісної білизни, яка може натирати, і недотримання особистої гігієни);
  • хронічний (характеризується тривалим рецидивним перебігом);
  • супуративний (інша назва – інверсні вугри, ця форма виникає після статевого дозрівання і поєднує в собі запалення потових залоз із акне).

За локалізацією ураження гідраденіт буває:

  • односторонній;
  • двосторонній.

Симптоми гідраденіту

У більшості випадків гідраденіт буває одностороннім, хоча трапляються й випадки двостороннього ураження. На початку захворювання на місці запалення виникає почервоніння шкіри та свербіж, з'являються щільні на дотик, болісні вузлики.

Вони швидко збільшуються і вибухають у вигляді сосків, шкіра набуває синьо-червоного відтінку, з'являється набряк, больові відчуття в ураженій ділянці посилюються. Також за гідраденіту можуть виникати такі симптоми: підвищення температури тіла, слабкість, нездужання, нудота.

Вузли можуть зливатися між собою, через утворення в них гною вони розм'якшуються. Іноді вогнища мимовільно розкриваються, і відбувається виділення гною. Після цього може настати поліпшення стану. Потім на цьому місці утворюється виразка, яка рубцюється через деякий час.

Якщо захворювання запущене, може виникати інфільтрат (ущільнення), розсмоктування якого відбувається дуже довго. Зазвичай тривалість захворювання складає 10–15 днів. Часто відзначаються випадки рецидивів, особливо у людей із зайвою вагою або хворих на діабет. У більшості випадків повтори захворювання виникають у тому ж місці, де і перший раз.

Діагностика гідраденіту

Встановити діагноз «гідраденіт» нескладно, враховуючи характерну локалізацію запалення. У першу чергу, лікар проводить візуальний огляд, оцінює клінічну картину та вивчає анамнез захворювання.

З лабораторних методів діагностики обов'язковим є проведення загального аналізу крові, в якому буде відзначатися підвищення кількості лейкоцитів і прискорення швидкості осідання еритроцитів. За рецидивного або затяжного перебігу проводять бактеріальний посів із рани з визначенням чутливості до антибактеріальних препаратів.

Методи лікування гідраденіту

Найчастіше перебіг гідраденіту тривалий із періодичними загостреннями. Самостійне одужання відбувається рідко, зазвичай потрібне медикаментозне або хірургічне лікування.

У більшості випадків для терапії гідраденіту використовують антибактеріальні препарати. Медикаментозне лікування також передбачає застосування знеболювальних засобів, протизапальних препаратів, антисептиків.

Якщо захворювання на стадії нагноєння, лікування повинно бути хірургічним.

Окрім цього, за рекомендацією лікаря можливе застосування УВЧ-терапії, УФО-терапії, магнітотерапії та електрофорезу.

Важливе місце в терапії цього захворювання займає дієта. Протягом трьох місяців хворому потрібно утриматися від гострих страв, алкоголю та солодкого, замість цього варто вживати продукти, багаті на вітаміни та залізо (яблука, ягоди, капуста).

Вибором методу лікування та призначенням лікарських препаратів повинен займатися виключно лікар. Самолікування неприпустимо і може бути небезпечним для здоров'я.

Наслідки гідраденіту

Гідраденіт рідко ускладнюється, якщо терапія призначена вчасно й адекватно.

Якщо ж хвороба ігнорується, можливе виникнення таких несприятливих наслідків:

  • абсцес (обмежене накопичення гною);
  • флегмона (гнійний процес без чітких меж у жировій тканині);
  • сепсис (поширення інфекції, що призводить до зараження крові);
  • лімфаденіт (запалення лімфатичних вузлів);
  • утворення шрамів.