Бешихове запалення, або бешиха – це інфекційне захворювання, що характеризується чітким, обмеженим запаленням певної ділянки шкірних покривів, а також вираженою інтоксикацією та гарячкою. Сьогодні бешихове запалення вважається одним із найпоширеніших захворювань бактеріальної природи. На бешиху хворіють переважно люди після 50 років, при цьому у жінок вона виявляється частіше, ніж у чоловіків. У дітей бешихове запалення визначається відносно рідко.
Зміст:
Причини виникнення бешихи
Безпосередньою причиною розвитку бешихи є бета-гемолітичний стрептокок групи А. Джерелом інфекції є хворий на будь-яке стрептококове захворювання (ангіна, скарлатина, бешиха та ін.), а також здорові бактеріоносії. Передається стрептокок різними шляхами: повітряно-крапельним, контактним, внаслідок інфікування ран, тріщин, різних мікротравм і саден матеріалом, що містить цю бактерію.
У розвитку захворювання велику роль відіграють такі чинники, як:
- порушення цілісності шкірних покривів;
- переохолодження чи перегрівання;
- стрес;
- ендокринна патологія;
- грибкові ураження стоп;
- захворювання судин;
- вогнища хронічної інфекції (захворювання ЛОР-органів, карієс та ін.);
- імунодефіцитні стани;
- наявність індивідуальної схильності (як генетичної, так і набутої).
Види бешихи
Класифікація бешихи досить обширна.
Залежно від терміну появи бешихового запалення та особливостей перебігу хвороби бешиха буває:
- первинна, яка виникає у людини, що ніколи раніше не хворіла на бешиху;
- рецидивна, за якої через місяці або роки після первинного захворювання виникає рецидив хвороби з тієї ж локалізацією запалення;
- повторна, коли захворювання виникає знову через два роки і більше після першого епізоду хвороби з іншою локалізацією бешихового запалення.
За характером змін у зоні ураження виділяють такі форми хвороби:
- еритематозна;
- еритематозно-геморагічна;
- еритематозно-бульозна;
- бульозно-геморагічна;
- флегмонозная і некротична, які розглядають як ускладнення бешихи.
Залежно від локалізації запалення виділяють бешиху рук, ніг, обличчя та іншої локалізації (сідниці, живіт та ін.).
Симптоми бешихи
Зазвичай, захворювання починається гостро, з підвищення температури до високих цифр (39–40°С), ознобу. Хворого турбують головний біль, біль у м'язах, слабкість. Також можуть відзначатися нудота, блювання, порушення свідомості, марення. Поряд з інтоксикаційними проявами може виникати печіння в ділянці майбутнього бешихового запалення. Шкірні прояви найчастіше виникають разом з явищами інтоксикації, проте можливе і деяке запізнювання симптомів (зазвичай, на кілька годин). Найчастіше бешихове запалення локалізується на нижніх кінцівках (близько 70–80% випадків), дещо рідше на обличчі (близько 15–20% випадків), а також верхніх кінцівках (4–7% випадків). Досить рідко бешиха виникає на тулубі, в ділянці статевих органів, молочних залоз.
Еритематозна форма характеризується виникненням яскравої червоної плями на тлі набряку навколишніх тканин. Далі пляма поширюється в сторони, набуває чітко окреслені неправильні краї, які описують, як «язики полум'я». Зона бешихового запалення набрякла й ущільнена на дотик, гладенька та блискуча. Відзначається болісність при доторканні та під час руху в ураженій ділянці, а також відчуття печіння та розпирання.
За еритематозно-геморагічної форми симптоми схожі, проте також виникають крововиливи різних розмірів. Перебіг цієї форми тяжчий, інтоксикаційний синдром більш виражений.
Еритематозно-бульозна форма характеризується утворенням на ураженій ділянці бульбашок з прозорим вмістом – булл. Через кілька днів булли лопаються або спадаються, і утворюються кірки. За бульозно-геморагічної формі вміст булл геморагічний (містить кров), кірки після таких елементів більш щільні, чорного кольору.
У разі виявлення у себе перелічених симптомів слід якомога швидше звернутися по медичну допомогу.
Діагностика бешихи
Діагностика захворювання ґрунтується на огляді хворого лікарем, у ході якого визначаються типові місцеві прояви хвороби. Для уточнення діагнозу та ступеня тяжкості захворювання показане проведення загальноклінічних аналізів крові та сечі, коагулограми, біохімічного аналізу крові.
Специфічні серологічні методи діагностики, а також виділення збудника шляхом бактеріологічного посіву, зазвичай, не проводять.
Обов'язковою в діагностиці бешихового запалення є консультація дерматолога для виключення інших шкірних захворювань.
Лікування бешихи
Медикаментозне лікування ґрунтується на призначенні антибактеріальних препаратів, які діють безпосередньо на причину захворювання. Також у терапію включають протизапальні засоби, десенсибілізуючі, дезінтоксикаційні препарати. У разі розвитку ускладнень бешихового запалення вдаються до хірургічного лікування.
Наслідки бешихи
Основні ускладнення бешихового запалення пов'язані з розвитком нагноєння і проявляються у вигляді абсцесів, флегмон, а також, за тяжкого перебігу, сепсису. До інших небажаних наслідків бешихи можна віднести трофічні виразки, некроз. У разі частих рецидивів можливий розвиток лімфостазу (слоновості) внаслідок порушення лімфообігу. У людей похилого віку, немовлят, а також осіб з ослабленим імунітетом бешихове запалення може призвести навіть до летального результату.