Контакт-центр: +38 (044) 393-00-00 +38 (0482) 307-500
Швидка допомога (Одеса) +38 (0482) 343-062 +38 (067) 7343-062 +38 (099) 9343-062

Атопічний дерматит у дітей

Атопічний дерматит — це хронічне генетично обумовлене захворювання шкіри алергічної природи, яке характеризується певною циклічністю висипання, морфологічними відмінностями патологічних шкірних елементів у різних вікових груп і сильним свербінням. Терміну «атопічний дерматит» відповідають такі нозології: атопічна екзема, синдром атопічного дерматиту, дифузний нейродерміт, хронічний алергічний дерматит. Виникнення атопічного дерматиту детерміноване поєднанням двох факторів: спадкової схильності та впливу навколишнього середовища.

Атопічний дерматит маніфестує в ранньому дитячому віці, тому цю хворобу слід розглядати з позиції педіатричної практики. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення поширеності хронічних захворювань шкіри алергічного генезу серед дитячого населення.

Згідно зі статистичними даними, захворюваність на атопічний дерматит серед дітей дошкільного віку становить 10-15%, у школярів – до 20%. Патологія характеризується спадковою схильністю: наявність навіть у одного кровного родича першої лінії споріднення будь-яких алергологічних захворювань (бронхіальна астма, нейродерміт, поліноз, харчова алергія та ін.) істотно підвищує ризик виникнення алергодерматозу в дитини. Якщо ж хворі обоє батьків, то ризики сягають 80%.

Серед вчених усього світу виникають суперечки щодо конкретного визначення нозології «атопічний дерматит» і діагностичних ознак захворювання.

Причини виникнення атопічного дерматиту

Атопічний дерматит — це мультифакторне гетерогенне захворювання. Типові клінічні прояви хвороби виникають у разі генетичної схильності дитини до атопії та впливу чинників навколишнього середовища. За досягнення певного порогового значення запускається каскад алергічних реакцій.

Сьогодні встановлено 20 генів, які відповідальні за формування атопічного дерматиту. Генетичні агенти підвищують реактивність шкіри на вплив алергену, збільшують кількість IgE та впливають на синтез прозапальних цитокінів.

До чинників навколишнього середовища, які виступають в ролі тригера алергічного ураження шкіри, належать:

  • побутові алергени (контакт із пилом, агресивними засобами гігієни, шерстю тварин, пилком рослин);
  • продукти харчування (коров'яче молоко, білки яєць, цитрусові);
  • несприятливі екологічні чинники;
  • психоемоційні стреси.

Види атопічного дерматиту

Атопічний дерматит неоднаково проявляється у різних вікових категоріях. Заведено виділяти такі види захворювання:

  • Еритематозно-сквамозний атопічний дерматит (папульозний висип, сильний свербіж, виражена сухість шкіри, екскоріації), характерний для дітей раннього віку.
  • Екзематозний атопічний дерматит (набряк і почервоніння шкіри, симетричний папульозно-везикульозний висип з тенденцією до утворення ерозій з кірками, мокнуття, сильний свербіж) зустрічається у дітей дошкільного віку.
  • Ліхеноїдний атопічний дерматит (еритема та незначний набряк шкіри, ущільнення та посилення малюнка шкіри в області природних складок, сухість, лущення та свербіж шкіри) діагностується у школярів і підлітків.
  • Прурігоподібний атопічний дерматит (множинні дрібні папули з твердими кірками та типовою локалізацією, екскоріації) частіше спостерігається у дітей старшого віку.

Симптоми атопічного дерматиту

Атопічний дерматит проявляється в ранньому віці дитини (в основному до 1 року) в двох варіантах:

  • себорейний тип: формування лусочок на волосистій частині голови з подальшою трансформацією в еритродермію;
  • нумулярний тип: поява на обличчі, сідницях і кінцівках червоних плям з кірками.

Для дітей з атопічним дерматитом характерне ексудативне ураження епітелію у вигляді папул, везикул, ерозій на тлі набряку та гіперемованої шкіри. У першу чергу страждає шкіра обличчя, шиї, розгинальних поверхонь. У дітей шкільного віку (рідко – у малюків) зустрічається ліхеноїдний висип у зоні природних складок.

Патологічні шкірні елементи з'являються симетрично, супроводжуються сильним свербежем в області висипань. Після руйнування папул і везикул формуються еродовані ділянки шкіри, які пізніше вкриваються кірками.

У дітей старшого віку з ліхеноїдною формою атопічного дерматиту відзначається сухість і почервоніння шкіри, помірний набряк шкіри та прояв ліхеніфікації в зоні природних складок. Далі спостерігається розтріскування шкіри з формуванням тріщин, ксероз, гіперпігментація або депігментація.

Гострий період атопічного дерматиту супроводжується набряком, гіперемією шкіри, мокнуттям, сильним свербінням. У період ремісії симптоми запалення зникають, шкіра стає сухою з атрофічними проявами, візуалізуються ділянки гіпер- або депігментації.

За інтенсивністю патологічного процесу виділяють три ступені тяжкості атопічного дерматиту:

  • Легкий ступінь (незначні ознаки запалення, одиничні елементи висипу, незначний свербіж, дитина нормально спить, регіонарні лімфатичні вузли інтактні).
  • Середній ступінь (помірні ознаки запалення, збільшення регіонарних лімфовузлів, множинні елементи висипу, свербіння, екскоріації, зони ліхеніфікації).
  • Тяжкий ступінь (дифузне висипання, ерозії, ліхеніфікації, яскраві прояви запалення, сильний свербіж, порушення загального стану дитини).

Діагностика атопічного дерматиту

Діагностика атопічного дерматиту в дітей в основному ґрунтується на характерних клінічних проявах захворювання. На сьогодні розроблено прості клінічні схеми для підтвердження цього діагнозу. Спрощеним алгоритмом верифікації атопічного дерматиту є такі критерії (запропоновані 2007 року в межах Погоджувального документа «Атопічний дерматит у дітей»):

  • типова локалізація шкірних висипань залежно від віку дитини: 1-а – згинальні поверхні рук і ніг, природні складки (у дітей старшого віку); 2-а – обличчя, шия та розгинальні поверхні (у малюків);
  • наявність в анамнезі екземи;
  • виражена сухість усієї поверхні шкіри, що спостерігається більше ніж 1 рік;
  • обтяжений «алергічний» анамнез (алергічний риніт, бронхіальна астма чи атопічний дерматит у родичів);
  • маніфестація атопічного дерматиту до 2 років.

Існують й інші клінічні критерії, які розрізняються за рівнем специфічності та чутливості. Загальний огляд педіатра або дитячого дерматолога – перший етап обстеження дитини з екземою. Виявлення характерного висипу з ознаками запалення (еритема, набряк), слідів розчісування (екскоріації) та сухості шкіри – основні умови постановки хронічного алергічного дерматиту.

Додаткові методи дослідження охоплюють:

  • Загальний аналіз крові (виявлення еозинофілії).
  • Імунограмма (підвищення рівня IgE).
  • Шкірні алергічні проби (нашкірне або підшкірне введення алергену, прік-тест із алергеном) проводяться в період ремісії захворювання. Перед проведенням тестів слід скасувати прийом препаратів, які знижують вираженість алергічної реакції (антигістамінних препаратів й антидепресантів).
  • Для визначення харчового алергену пацієнту призначають дієту, яка виключає «непереносимий» продукт, потім проводять провокаційний тест.
  • Виявлення антитіл-IgE (імуноферментні аналізи крові, радіоалергосорбентні проби), які застосовуються в осіб із дифузним ураженням шкіри, іхтіозом, в разі сумнівних результатів попередніх досліджень і за високого ризику гіпералергічної реакції організму в процесі проведення провокаційних проб.

Методи лікування атопічного дерматиту

Лікування атопічного дерматиту в дітей охоплює такі напрямки:

  • ліквідація алергічного тригера захворювання;
  • місцеве лікування шкіри;
  • системне лікування.

Для дітей до 1 року основним тригером атопічного дерматиту є компоненти продуктів харчування. Виявлення харчового алергену – основне завдання першого етапу лікування хворої дитини. Для цього використовують елімінаційні дієти. Сенсибілізувати дитячий організм може практично будь-який компонент їжі (білки в молочних продуктах, м'ясо, вівсянка, фрукти та ін.), тож дотримання всіх правил – копітка робота батьків.

Виключити вплив побутових алергенів простіше. Важливо усунути контакт дитини з тваринами, пилом, деякими текстильними виробами, гігієнічними засобами. Фототерапія проводиться дітям із дифузним ураженням шкіри, стійким до стандартної схеми лікування. Опромінення шкіри проводиться ультрафіолетовим спектром А і В, що дозволяє досягти регресії атопічного дерматиту.

Сухість шкіри – це провідний симптом атопічного дерматиту. Він призводить до формування тріщин на шкірі, які є вхідними воротами для патогенної мікрофлори. Тому постійне зволоження шкіри – це важлива складова лікувального процесу. Для цього використовують індиферентні фармацевтичні та косметичні гіпоалергенні креми, мазі, лосьйони.

Місцева протизапальна терапія – важлива складова комплексного лікування дитини з атопічним дерматитом. Шкіру обробляють кремами та мазями з протизапальною дією, а також препаратами, які стимулюють регенерацію шкіри та відновлення її основних функцій. Глюкокортикостероїдні препарати іноді показані короткими курсами.

Системне лікування атопічного дерматиту охоплює:

  • застосування антигістамінних препаратів 1 покоління, які знижують інтенсивність свербіння, ліквідують супутні симптоми алергічного риніту та кон'юнктивіту; перевага віддається препаратам із седативною дією;
  • антибіотики призначаються в разі підтвердження вторинного бактеріального інфікування шкіри;
  • системні глюкокортикостероїди застосовуються в разі тяжкого перебігу захворювання, і призначаються тільки в період загострення.

Наслідки атопічного дерматиту

Ускладнення атопічного дерматиту можуть бути місцевими та системними. До шкірних наслідків належать:

  • інфекційне запалення бактеріального генезу з формуванням пустул (піодермії) та порушенням загального стану дитини;
  • грибкові інфекції (дерматофітози, кандидоз);
  • вірусне інфікування (найчастіше виникає папіломатозне та герпетичне ураження шкіри);
  • ліхеніфікація шкіри – ущільнення та посилення шкірного малюнка.

Системні прояви атопічного дерматиту:

  • лімфаденопатія – збільшення лімфатичних вузлів при ураженні великих ділянок шкіри;
  • алергічний риніт;
  • алергічний кон'юнктивіт;
  • бронхіальна астма;
  • кропив'янка;
  • психологічні розлади.