Однією з частих причин звернення до педіатра є запальний процес у ротоглотці дитини. Патологію, що характеризується переважно інфекційним ураженням задньої стінки глотки і безпосередньо мигдалин, по-науковому називають фарингіт і тонзиліт. Але через те, що в більшості випадків запалення мигдалин залучає до процесу й задню стінку горлянки, то заведено об’єднувати ці захворювання в одну клінічну групу «тонзилофарингіт».
Отже, ангіна, або гострий тонзиліт — це гостре інфекційно-алергічне захворювання, яке проявляється запаленням піднебінних мигдалин і викликається бактеріальними інфекціями, частіше за все бета-гемолітичним стрептококом групи А (20-30% усіх тонзилофарингітів у дітей), стафілококом або їх комбінацією.
Варто зазначити, що ангіна у дітей до року буває вкрай рідко, в результаті анатомічної недорозвиненості лімфаденоїдного глоткового кільця, що представлене піднебінною, трубною, глотковою, язиковою мигдалинами, а також у зв’язку з набутим від матері антитоксичним і антимікробним стрептококовим імунітетом.
Зміст:
Причини виникнення дитячої ангіни
Ангіною можна заразитися від хворої людини, а також від здорового носія бета-гемолітичного стрептокока. Основний шлях передачі ангіни – повітряно-крапельний, рідше – аліментарний та контактно-побутовий шляхи.
У патогенезі виникнення захворювання особливе значення мають зниження реактивності організму, ослаблення імунітету, наявність супутніх інфекцій у ротоглотці, різкі температурні перепади у довкіллі, зміна вологості повітря, нестача в надходженні сезонних вітамінів та інші фонові чинники (вроджений чи набутий імунодефіцит, злоякісні новоутворення крові, специфічні мікроорганізми).
Бактерія стафілокока чи стрептокока потрапляє в організм через слизову оболонку носа, рота чи глотки. Осідаючи на лімфатичній тканині, в місці проникнення збудника з’являється гнійно-некротичний осередок, у якому мікроби продовжують розмножуватися, виділяючи токсини.
Види дитячої ангіни
Існує кілька класифікацій тонзиліту: за етіологією (причиною), за локалізацією (розповсюдженістю), за тяжкістю процесу. Найголовніше – визначити, який збудник, адже від цього залежить тактика лікування ангіни. Стрептококові ангіни за неправильного лікування та/або у спадково схильних осіб можуть давати серйозні ускладнення (міокардит, нефрит).
Класифікація ангін за локалізацією:
Катаральна ангіна найчастіше має вірусну природу. Інші – бактеріальну чи змішану.
За тяжкістю захворювання:
- легкий ступінь;
- середньотяжкий ступінь;
- тяжкий ступінь (флегмонозна ангіна).
Симптоми дитячої ангіни
При виникненні типової форми ангіни спостерігаються універсальні ознаки запального процесу: інтоксикаційний синдром, що містить в собі підвищення температури тіла до фебрильних значень (38-39 °С), появу ознобу та ломоти в тілі, головний біль, втрату апетиту, поганий сон, швидку втомлюваність. При огляді ротової порожнини відзначаються патологічні зміни в піднебінних мигдалинах, частіше з обох боків. Тривалість перебігу вульгарного гострого тонзиліту не перевищує 7 днів.
Провідним симптомом ангіни буде сильний біль у горлі, що посилюється при ковтанні або «віддає» у вухо, шию. Язик сухий, обкладений біло-сірим нальотом. Відзначається регіонарний лімфаденіт, коли збільшуються прилеглі лімфатичні вузли, найчастіше підщелепні та верхні шийні. При зовнішньому огляді буде спостерігатися гіперемія обличчя, тобто почервоніння щік, рум’янець, сухість шкіри, можливо розтріскування куточків рота.
Ступінь прояву симптомів залежить від форми ангіни. Так, наприклад, при катаральній ангіні спостерігається помірна гіперемія задньої стінки ротоглотки, мигдалин, піднебіння та дужок. Самі мигдалини збільшені, запалені внаслідок набряклості, що також є характерною ознакою захворювання.
Ланукарна форма проявляється утворенням нальоту жовтувато-білого кольору в області лакун запалених та набряклих мигдалин. Частини нальоту можуть з часом зливатися в одну товсту плівку, що закриває більшу частину мигдалин, але не виходить за межі органа. Ця плівка легко знімається шпателем, не залишаючи після себе ерозій або поверхонь, що кровоточать.
Для фолікулярної ангіни характерний різкий початок захворювання з вираженою інтоксикацією та високою температурою до 40 °С. Піднебінні мигдалини гіперемовані та сильно збільшені. При цій формі в фолікулах, що входять до складу самої мигдалини, порушується дренажна функція, внаслідок чого вони запалюються, збільшуються, наповнюються гноєм. При проведенні огляду ротоглотки на мигдалинах будуть помітні запалені фолікули жовтувато-білого кольору розміром з вушко булавки. Багато фахівців описують такі зміни як вигляд «зоряного неба».
У герпетичної ангіни є деякі відмінні риси — це червоні точкові висипання на мигдалинах і глотці, а також дрібні ерозійні виразки, що викликають сильний біль і дискомфорт при ковтанні.
Грибкова ангіна виникає внаслідок дисбактеріозу ротової порожнини та зниження імунітету. Мигдалини, язик, щоки, піднебінні дужки вкриваються великою кількістю білого казеозного нальоту, що являє собою спори грибкового збудника.
Діагностика дитячої ангіни
Особливої складності при встановленні діагнозу «ангіна» виникнути не повинно, оскільки діагностика базується на загальних клінічних проявах та фізикальному огляді пацієнта. Тим не менш, необхідні лабораторні дослідження для підтвердження та виключення інших можливих захворювань зі схожою симптоматикою. До основних лабораторних аналізів належать:
- швидкий антигенний експрес-тест на виявлення бета-гемолітичного стрептокока – небезпечного збудника;
- загальний аналіз крові з формулою (для уточнення характеру захворювання – бактеріального чи вірусного);
- мазок із зіва на дифтерію.
Додатково застосовуються більш чутливі та високоспецифічні методи діагностики, при яких беруться мазки (біоматеріал) із задньої стінки глотки та мигдалин: посів на живильне середовище (дозволяє визначити збудника та його резистентність до антибіотиків).
Методи лікування дитячої ангіни
Зазвичай, хворі на ангіну проходять курс лікування в домашніх умовах. Госпіталізація в інфекційний стаціонар проводиться тільки при дуже тяжких або ускладнених формах хвороби.
Основою лікування при більшості різновидів ангіни є дотримання щадного режиму, консервативної медикаментозної, а також місцевої терапії. Перші два-три дні бажано дотримуватися ліжкового режиму, з подальшим переходом на загальний, але без фізичних навантажень. Дієта, у випадку цього захворювання, переважно молочно-рослинна, м’яка, збалансована вітамінами.
Місцеве лікування передбачає полоскання рота різноманітними видами антисептиків, як природними (відвар шавлії, ромашки, кори дуба), так і синтетичними (спрей і розчини на основі йоду, фурациліну та інших речовин). За наявності лихоманки рекомендується рясне пиття, а якщо температура хворого вища ніж 38,5 °С , показані жарознижувальні.
Усі хворі, незалежно від стадії та виду гострого тонзиліту, потребують проведення антибіотикотерапії, як для швидкого та ефективного покращення стану, так і для запобігання розвитку маси ускладнень. Варто зазначити, що приймання будь-якого з антибіотиків варто починати тільки після консультації з лікарем, а також суворо за його рекомендацією.
У разі грибкової та герпетичної ангіни антибіотики категорично протипоказані, потребується прийом мікотичних або протигерпетичних засобів відповідно.
Також варто зазначити найбільш радикальний метод лікування ангіни – видалення мигдалин. Операція з їх видалення має назву тонзилектомія. Але до цієї процедури вдаються лише в ситуаціях з частими повторними загостреннями захворювання з переходом в хронічну форму та за наявності постійних гнійних загострень чи синдрому апное.
Наслідки дитячої ангіни
Основними органами-мішенями при тяжкому перебігу ангіни стрептококового генезу є серце та нирки. Головною причиною виникнення ускладнень є несвоєчасне або неадекватне лікування ангіни.
Усі ускладнення поділяються на дві групи: ранні та пізні. До ранніх належать наслідки, що виникли під час перебігу ангіни – паратонзиліт, паратонзиляторний і парафарингіальний абсцес, аденофлегома шиї, тонзилогенний сепсис, медіастиніт. Такі ускладнення виникають через швидке розповсюдження інфекції на сусідні органи.
Пізні ускладнення виникають уже через 3-4 тижні після захворювання, до них належать гостра ревматична лихоманка (артрит, ревмокардит, васкуліт), стрептококовий глоумерулонефрит).