Отит пірнальників, або як повернутися здоровим з морського курорту
Що це за захворювання?
Гострий зовнішній дифузний отит — це запалення шкіри зовнішнього слухового проходу внаслідок зміни нормальної флори або травми м'яких тканин слухового проходу з подальшим інфікуванням і запаленням.
Тепле та вологе навколишнє середовище, розчісування стінок зовнішнього слухового проходу, пітливість, інфекція, яка потрапляє разом із водою під час купання у слуховий прохід — сприятливі чинники розвитку хвороби. Так званий «отит пірнальника» виникає після інфікування бактеріями, що мешкають у водоймах у великій кількості.
У зовнішньому слуховому проході існує своя мікрофлора (стафілококи, коринебактерії, дифтероіди та ін.), яка поряд з вушною сіркою утворює необхідний захисний шар. При потраплянні води відбувається вимивання вушної сірки і проникнення патогенних бактерій у зовнішній слуховий прохід. Таке середовище проживання сприяє розмноженню бактерій, пошкодженню захисної оболонки і розвитку запальної реакції.
Найчастіші бактеріальні збудники зовнішнього отиту — синьогнійна паличка (Pseudomonas aeruginosa), протей (Proteus), золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus). Також варто пам'ятати, що бактерії — не єдина причина отиту. Грибки Aspergillus, Candida species можуть також бути причиною хвороби в 10–15% випадків (такий отит виділяється в особливу форму — отомікоз).
Як проявляється захворювання?
Проявляється отит болем у вусі, сверблячкою. Біль може поширюватися на око, зуби, шию і посилюватися при жуванні. Зниження слуху трапляється рідко. Може також турбувати підвищення температури тіла (не характерно, хоча і можливо, але не вище 38,5°C), загальна слабкість, відчуття розпирання, набряк, почервоніння.
Коли можна впоратися з неприємними симптомами самостійно, а коли необхідно проконсультуватися з лікарем?
При виникненні симптомів зовнішнього отиту необхідна консультація лікаря-отоларинголога для встановлення діагнозу і призначення коректної терапії. Спроби самолікування можуть призвести до несприятливого результату — затяжного перебігу захворювання, переходу в хронічну форму.
Як полегшити стан до огляду лікаря?
З метою боротьби з болем слід прийняти знеболювальний препарат, наприклад, парацетамол (він же має і жарознижувальний, і протизапальний ефект). У вухо можна закапати пару вушних крапель з антисептиком.
У жодному разі не слід прогрівати вухо, закапувати самостійно приготовані спиртові розчини, вводити фітосвічки.
Профілактика
Основним заходом профілактики «отиту пірнальників» є уникнення потрапляння брудної води у вуха. Тому не слід купатися у «квітучих» водоймах. Якщо є сумніви в чистоті води, потрібно закрити при купанні слуховий прохід ваткою, злегка змоченою вазеліном (вазелін відмінно відштовхує воду). Ватяну кульку при цьому можна використовувати тільки один раз.
Не пірнайте. Якщо вода все ж потрапила у вуха, то видаляти її треба так: потягнувши вушну раковину вгору і назовні, нахиліть голову вбік і пострибайте або висушіть слуховий прохід феном. Або обробіть зовнішній слуховий прохід антисептичними розчинами (перекис водню або борний спирт) — 1–2 краплі в кожен слуховий прохід, а потім нахиліть голову на бік і посмикайте себе за мочку вуха, щоб вода витекла з вуха разом з антисептиком.
Наступна порада адресована як схильним до отиту пацієнтам, так і здоровим людям, які ніколи не мали проблем з вухами. Не чистіть вуха за тиждень напередодні купання! Сірка вбиває мікроорганізми, захищаючи вуха від патогенних бактерій. Користь вушних паличок сумнівна. При надлишкових стараннях існує ймовірність пошкодження шкіри слухового проходу. Тим більше, не тріть вухо шпилькою або іншими предметами. Навіть незначні пошкодження шкіри збільшують ризик захворіти на зовнішній отит після купання. Не рекомендується під час купання користуватися берушами, оскільки це може стати причиною травми.
Дотримуючись таких нескладних рекомендацій, ризик захворювання на гострий зовнішній дифузний отит під час плавального сезону зводиться до мінімуму.
Приємного вам відпочинку!
