Нефрит: дорогоцінність чи тяжка недуга?

Погорєлова Наталя Михайлівна – лікар-уролог клініки Into-Sana.

Нефрит цінувався не тільки за зовнішність, а й завдяки вірі в його цілющі властивості. У давнину вважали, що камінь має заспокійливий ефект, а схожість нефритової гальки з людською ниркою дала початок повір'ям, що нефрит — відмінний засіб при ниркових захворюваннях. Адже на грецькій мові «нефрос» (νεφρός) — це нирка.

Стародавні лікарі групу запальних захворювань нирок також іменували «нефрит», що співзвучно з грецьким назвою каменю. І все ж таки, що це за хвороба — нефрит? Для того, щоб розібратися в цьому, розглянемо докладніше будову нирки.

Гуляючи по рядах сувенірних крамниць, часто можна побачити різьблені вироби з зеленого, білого, іноді блакитного каменю. Гарний і міцний напівдорогоцінний камінь, настільки популярний для виготовлення шкатулок, ваз і прикрас — це нефрит. Дивовижні властивості нефриту — його міцність (у два рази міцніше за сталь), стійкість до впливу кислот — з давніх часів привертали до нього увагу людини. Особливо великою популярністю користувався нефрит у Древньому Китаї, де він цінувався настільки високо, що з нього робили бляшки, які мали ходіння нарівні з монетами; нефритові важки були еталоном для зважування золота, а послам у якості вірчих грамот вручали пластинки з нефриту.

Нирка складається з паренхіми, що поділяється на кірковий і мозковий шари, і порожнинної системи. У кірковій частині паренхіми є безліч дрібних клубочків (гломерул), кожен із яких складається зі сплетіння кровоносних судин, занурених у своєрідну капсулу з мікропорами, здатними пропускати тільки рідину, ідентичну плазмі крові. У цих клубочках і відбувається фільтрація крові з утворенням так званої первинної сечі. У дорослої людини їх більше мільйона, і вони утворюють до 120–150 л первинної сечі на добу. У мозковому шарі нирки проходять найтонші канальці, що відводять сечу з клубочків. У них відбувається остаточне очищення первинної сечі і відбір з неї корисних для організму речовин. У результаті сеча стає концентратом, у якому містяться непотрібні організму речовини. Так відбувається формування вторинної сечі. Канальці об'єднуються в більш великі, з яких на вершині утворення з мозкового шару — піраміди — формуються ниркові сосочки. Кожен із сосочків занурений у складне м'язово-судинне утворення — ниркову чашку, яка є механізмом активного відкачування сечі з канальців. Сеча з чашок потрапляє в загальну ємність — лоханку, і далі по сечоводу і сечових шляхах виводиться з організму. Її кількість за добу становить у нормі до 2 літрів (залежно від обсягу споживаної рідини).

Захворювання нирок поділяють на ті, що спочатку вражають паренхіму — клубочки, а потім систему канальців (гломерулонефрити) і ті, що вражають спочатку порожнинну систему нирки — лоханку, чашечки та канальці, а потім паренхіму (пієлонефрити).

Гломерулонефрит — це інфекційно-алергічне захворювання нирок. За нього відбувається пошкодження гломерул. Найчастіше захворювання виникає через 7–15 днів після перенесеного інфекційно-запального процесу (ангіни, тонзиліту, кору, системного захворювання сполучної тканини). Найбільш частим збудником гломерулонефриту є стрептокок. При гломерулонефриті імунна система організму починає атакувати власні клітини, стінки судин і капсули клубочків з розвитком запально-алергічного процесу. В результаті в сечу через пошкоджену стінку починають потрапляти білок і елементи крові — еритроцити, яких у сечі не повинно бути.

У зв'язку з різними формами ураження клубочків переважають ті чи інші симптоми гломерулонефриту:

• домішки крові в сечі (сеча має бурий колір за рахунок наявності великої кількості еритроцитів (червоних кров'яних тілець). Це найбільш поширений симптом гломерулонефриту;
• набряки, особливо виражені вранці на обличчі;
• підвищення артеріального тиску;
• може підвищитися температура тіла;
• головні болі;
• зменшення кількості сечі.

Гломерулонефрит — серйозне захворювання, яке за несвоєчасного лікування може призвести до рубцювання нирки, втрати її функції з розвитком прогресуючої ниркової недостатності. У таких випадках і виникає необхідність у гемодіалізі або трансплантації органу.

Аналіз сечі є відправною точкою в обстеженні нирок. Остаточний діагноз, глибину ураження, поширеність процесу і прогноз можна встановити після біопсії нирки (взяття шматочка матеріалу нирки на дослідження).

Пієлонефрит — це бактеріальне запалення чашечок, лоханки, канальців. Найбільш частим збудником є група кишкових бактерій — кишкова паличка, ентерокок, протей. Другу групу збудників представляють стафілококи. Обов'язковою умовою для розвитку захворювання є порушення відтоку сечі з нирки і сечових шляхів (вроджені та набуті захворювання нирок — гідронефроз, камені нирок, сечоводу, аденома передміхурової залози, звуження сечових шляхів). Фатальним моментом у розвитку пієлонефриту є наявність перешкоди до відтоку сечі та хвороботворні бактерії, що потрапили в нирку з кров'ю або по епітелію сечових шляхів.

У результаті гострого бактеріального запального процесу характерними симптомами є:

• підвищення температури тіла до 38ºС і вище, озноб;
• тупий або гострий біль у ділянці нирок (частіше це односторонній процес, але трапляється і двобічне ураження нирок);
• у загальному аналізі сечі — підвищена кількість лейкоцитів (клітин запалення), еритроцитів, бактерій;
• у загальному аналізі крові — підвищення лейкоцитів.

Пієлонефрит при неадекватному і несвоєчасно розпочатому лікуванні може призвести до розвитку гнійного осередка в нирці з подальшим розвитком сепсису (інфікування всього організму) і загибелі хворого. При цьому необхідне хірургічне лікування, метою якого є розкриття гнійних осередків, а при запущеному процесі — видалення органу. Як і при гломерулонефриті, нирка має загрозу рубцювання з розвитком ниркової недостатності.

Лікування пієлонефриту також має проводитися в урологічному відділенні до одужання з подальшим динамічним спостереженням. Невиконання рекомендацій лікарів, самолікування, неадекватна антибіотикотерапія сприяють розвитку хронічного пієлонефриту.

Якщо ви відчули дискомфорт у ділянці нирок, підвищення температури тіла, побачили зміну кількості, кольору сечі, необхідно звернутися до лікаря-уролога і не займатися самолікуванням. Не забувайте, що найкращі результати лікування забезпечує своєчасне виявлення захворювання.

На завершення нагадаю: щоб не довелося шукати амулетний камінь нефрит, кожній людині, що цінує своє здоров'я, в обов'язковому порядку слід щорічно проводити загальний аналіз сечі з подальшою консультацією уролога.