«Навіть при повній зайнятості на роботі має бути 90% життя»

Офтальмологом Олена Олександрівна стала випадково. Втім, вибір професії лікаря теж не був заздалегідь спланованим - піти в медицину її переконав батько. Проте цей вибір виявився правильним. Неймовірна життєлюбність, товариськість, пристрасть до пошуку нового, улюблена робота дозволяють їй не лише зробити власне життя цікавим і насиченим, але і допомогти пацієнтам знайти новий сенс буття.

Олена Олександрівна, звідки ви родом?

Мої батьки родом з Чернігівщини. Я часто буваю в тих краях, там дивовижні за красою місця. А я народилася під Києвом, у військовому містечку в селі Семиполки, де мій тато служив зв'язківцем. Але вже через рік наша сім'я переїхала до Києва.

Ким мріяли стати в дитинстві?

Спочатку я хотіла стати співачкою. Артистичні задатки збереглися дотепер - в компанії я можу показати щось комічне, люблю брати участь в конкурсах, мені подобається танцювати. Потім я збиралася стати вчителькою - у моїх ляльок були зошити, я їм ставила відмітки. Пізніше, коли я зібралася нести документи в педагогічний інститут, тато як відрізав - "підеш в медицину". Я, звичайно, засмутилася. Але все-таки вступила до Київського медучилища №4. Мені подобалося вчитися, училище я закінчила з червоним дипломом і вступила до Київського медінституту ім. О. О.Богомольця. Тепер розумію, бути лікарем - це моє. Я задоволена своїм вибором в житті і дуже люблю свою роботу.

Чому ви обрали саме офтальмологію?

Взагалі-то я збиралася бути педіатром, але на останньому курсі інституту мій брат отримав травму ока. Його лікувала професор Наталія Пасєчнікова (на фото). Я часто приходила до неї у відділення, вона мене надихнула і я остаточно вирішила стати офтальмологом.

Як починалася Ваша професійна кар'єра?

Напевно, як і у багатьох студентів-медиків - я просто стояла, дивилася і нічого не розуміла. Потім попросила старшокурсницю, щоб вона пояснила, що саме я повинна побачити через щілинну лампу. Вона намалювала картинку. Тоді розуміння прийшло, і я почала далі розбиратися сама. У той час ще не було таких гарних книжок і атласів, як зараз. Ми ходили в бібліотеки, перекладали статті з іноземних видань. У мене зберігаються всі записи з тих часів. Вони сильно вражають нинішніх студентів. Я постійно відчуваю потребу щось вивчати, пізнавати нове, вдосконалювати свої знання. Тому 2-3 рази на рік обов'язково виїжджаю на стажування та конференції. Це джерело цінної інформації для лікарів про нові розробки та методи лікування.

Як Ви ставитеся до клятви Гіппократа, не вважаєте її застарілою?

Це ж історія, свого роду реліквія. Багато цінностей зараз відкидаються, як застарілі. Але я вважаю, що повинні бути вічні цінності.

Що, на Вашу думку означає "хороший лікар"?

В першу чергу, добра людина, яка щиро проявляє співчуття до людини з проблемою. Яким би засмученим не був пацієнт, лікар повинен намагатися зробити все, щоб він «розквітнув в душі», у нього з'явилася надія та радість.

Як Ви влаштувалися працювати в Into-Sana?

Моя знайома зі страхової компанії підказала, що відкрилася нова клініка, і там шукають офтальмолога. Коли я прийшла на співбесіду, то побачила, як тут керівництво шанобливо ставиться до людей. Я такого ніде не зустрічала. Генеральний директор зацікавлений в особистісному зростанні кожного співробітника. У нас все вирішується легко і з повагою. Навіть конфлікти намагаються залагодити так, щоб не зачепити почуттів кожної людини. Я можу планувати свій час і своє життя так, щоб не страждала моя сім'я. Тому я залишаюся і працівником, і фанатом клініки Into-Sana.

Які завдання перед вами постають?

Зустріти пацієнтів, познайомити їх з клінікою, схилити до спілкування, і, звичайно, допомогти розібратися в поганому самопочутті, знайти проблему і вирішити її. Хочу донести людям, що більшість хвороб з'являються через неправильний спосіб життя та велике завантаження роботою. У житті має бути 90% життя, навіть при повній зайнятості на роботі.

Яку подію у Вашому житті Ви вважаєте найважливішою?

Знайомство з моїм чоловіком. Він протягом життя підтримував мене, завжди допомагав, терпів мій запальний характер. За порадою насамперед я біжу до нього. Я йому навіть кажу: «Знаєш, Ігоре, з пожежі я першим винесу тебе».

Як Ви відпочиваєте після роботи?

Люблю закритися в кімнаті і почитати в тиші. Ще я - захоплений квітникар, у мене є рибки і кіт Рижик. Якщо треба зняти напругу, є два заняття - проїхатися за кермом і пограти на фортепіано. Ми зараз з сином готуємо номер на концерт, який він буде демонструвати в музичній школі в травні. У чотири руки зіграємо твір Антона Рубінштейна.

Любите мандрувати?

Обожнюю! Ми вже побували в Польщі, Словенії, Чехії, Іспанії. Я побачила Женевське озеро. Тепер мрію відвідати Сінгапур, Японію, Непал, та Гаваї. Люблю подорожувати Україною, адже у нас є що подивитися. Ось на весняні канікули збираємося в Чернівці, а на травневі - в Асканію Нову.

Яка Ваша улюблена кухня і улюблена страва?

Як не банально, українська кухня - найулюбленіша. Обожнюю борщ, вареники з м'ясом і деруни.

Хто Ви за гороскопом?

Я тілець і собака. Люблю гороскопи і люблю спостерігати за людьми, визначати, хто вони за знаком зодіаку, і радію, коли вгадую.

Хто з кіногероїв медичної професії Вам найбільше до душі: доктор Хаус, Биков, або Тирса?

Дивилася тільки «Доктора Хауса» і «Інтернів». В американському серіалі мені подобається, як вони намагаються докопатися до діагнозу. Цей діагностичний пошук можна порівняти хіба що з детективним розслідуванням. «Інтерни» спочатку мене дратували. Але я зрозуміла, що будь-яку роботу можна перетворити на цікаву гру, і тепер сприймаю серіал, як анекдот. Дивлюся його, і відпочиваю.

А з вами курйози траплялися на роботі?

Мій керівник в інтернатурі любив пожартувати над студентами. Якось увечері, коли пацієнти розійшлися, каже мені: йди в оглядову, треба пацієнта оглянути. Заходжу в темну кімнату, а там сидить величезний пес - ротвейлер. Я, звичайно, була збентежена, але огляд провела. Йому в око голка потрапила. Виявляється, до нашого керівника часто приводили тварин. Він любив їх і ніколи не відмовляв у допомозі. Потім був ще один незвичний пацієнт - сокіл. Він брав участь у змаганнях, і у нього розвинулася катаракта. Довелося оперувати. І ще згадався один - дитина прийшла до мене на прийом і так злякано запитує: "А Ви мені клізму ставити не будете?"

Що Вам у професії медичного працівника найбільше подобається?

Спілкування. Робота в Into-Sana поліклінічна. Тут лікування більше відбувається за рахунок спілкування, порад, зміни способу мислення та життя людей. Я завжди намагаюся заспокоїти пацієнта і налаштувати на позитивний лад. Іноді буває важко пояснити, що захворювання потребує постійного лікування. Пацієнти деколи опираються, оскільки зміни, що відбуваються, їм не здаються очевидними. Тільки коли лікар і пацієнт разом докладуть зусиль, хворобу можливо подолати.

Якою бачите свою компанію через 5 років?

Я впевнена, клініка буде рости і розвиватися. У нас повинно бути багато філій і багато пацієнтів. До нас люди приходять вже не просто за медичною допомогою. Into-Sana - як клуб за інтересами, де головний інтерес - здоров'я для всіх.