Токсокароз — паразитарне захворювання, яке характеризується тривалим перебігом, а також ураженням безлічі органів людини, тобто поліорганністю. Виникає ця патологія через міграцію в організмі личинкової стадії гельмінта токсокари, який також може паразитувати у собак і, дещо рідше, у кішок, великої рогатої худоби. З огляду на особливості механізму передачі цього гельмінта, діти частіше зустрічаються з зазначеним захворюванням, ніж дорослі. Особливо схильні до токсокарозу діти до 10 років. Це можна пояснити тим, що у цієї вікової групи ще не до кінця сформовані гігієнічні навички, а також є деякі особливості в поведінці, які створюють умови для інфікування гельмінтами. Токсокароз трапляється повсюдно, проте згідно з даними статистики, інфікованість токсокарами вища серед дітей у сільській місцевості, порівняно з дітьми з міст, що також можна пояснити особливістю механізму передачі паразита.
Зміст:
Причини виникнення токсокарозу
Безпосередньою причиною розвитку даного захворювання є інфікування дитини глистом токсокарою. Інвазія відбувається таким чином: гельмінт паразитує в організмі собаки або кішки (свого основного господаря), разом із фекаліями тварина виділяє яйця токсокар, які потрапляють у грунт. Така земля стає зараженою яйцями паразитів. Інвазія відбувається в разі ковтання яєць унаслідок таких чинників:
- Недотримання елементарних правил гігієни. Невимиті руки, особливо після гри у пісочниці або контакту з землею, є найпоширенішою причиною інфікування гельмінтами.
- Поведінкові особливості дитини. Геофагія (поїдання землі), обгризання нігтів сприяють інвазії токсокар.
- Вживання забруднених продуктів харчування (овочів, фруктів або ягід, які не пройшли термічну обробку) або води.
- Контакт дитини з інфікованим тваринам, на шерсті яких перебувають яйця гельмінта.
- Недостатня термічна обробка м'яса (яловичина, кролик, домашня птиця та ін.).
Після потрапляння яєць токсокари в кишечник дитини відбувається вивільнення личинок, які здатні крізь стінку кишечника проникати в кровотік, що створює умови для їхньої подальшої міграції організмом. Поширення личинок токсокар по різних органах (найчастіше це печінка, шкірний покрив, ЦНС (центральна нервова система), легенева тканина, очі) призводить до появи різноманітних клінічних симптомів, які часто неспецифічні, тому можуть викликати значні труднощі у встановленні діагнозу.
Види токсокарозу
У класифікації токсокарозу виділяють такі види цього захворювання залежно від локалізації патологічного процесу:
- Вісцелярна форма (внутрішньотканинний токсокароз). Личинки уражують внутрішні органи, найчастіше легені, шлунково-кишковий тракт (ШКТ), печінку та серце.
- Шкірний, коли основні прояви захворювання локалізуються на шкірних покривах дитини.
- Неврологічний — виникає за ураження личинками гельмінта ЦНС.
- Очний — характеризується ураженням токсокарами органу зору.
Симптоми токсокарозу
З огляду на те, що кожен із видів токсокарозу має свої прояви, варто розглянути симптоматику кожної форми окремо.
Вісцеральний токсокароз виявляється частіше за інші види (близько 90% випадків) і має найбільш різноманітну клінічну картину. У дитини з цією формою захворювання можуть відзначатися такі ознаки:
- Лихоманка. Температура може підвищуватися до 37,5°С і вище, нерідко супроводжується ознобом, ломотою в тілі, особливо за тяжкої інвазії.
- Прояви інтоксикації: нездужання, слабкість, зниження апетиту.
- Ураження дихальної системи, яке проявляється легеневим синдромом:
- сухий малопродуктивний кашель, який посилюється вночі;
- бронхіальна обструкція;
- прояви дихальної недостатності, задишка;
- можливі напади задухи;
- у подальшому можливий розвиток бронхіальної астми.
- Ураження ШКТ, яке характеризується розвитком абдомінального синдрому:
- нападоподібний біль у животі, який виникає зазвичай після їжі;
- язик обкладений нальотом;
- нудота, блювота;
- здуття живота, порушення стільця (діарея);
- зниження маси тіла;
- збільшення печінки, іноді збільшується також і селезінка (приблизно у 20% випадків).
- Ураження серця, яке проявляється порушенням ритму серця, прискореним серцебиттям, формуванням міокардиту.
- Збільшення та болісність лімфатичних вузлів.
- Ураження м'язової тканини виникає нечасто. Основні його прояви — ущільнення м'язової тканини, а також м'язові болі (міалгії), які посилюються при фізичному навантаженні, торканні.
- Можливе ураження інших органів (щитовидної залози, нирок та ін.).
Шкірний токсокароз характеризується появою на шкірі висипань за типом кропивниці, що супроводжується вираженим свербінням. Також відзначається почервоніння шкірних покривів і набряк, які можуть змінювати місце локалізації у зв'язку з міграцією личинок токсокар.
За ураження ЦНС та розвитку неврологічного токсокарозу в дитини відзначається виражений головний біль, порушення сну, судомний синдром, парези, паралічі, порушення поведінки та лабільність психіки (дратівливість, агресивність, гіперактивність та ін.).
Очний токсокароз проявляється порушенням зору: зниженням гостроти або випаданням полів зору (ураження частіше одностороннє). Зниження гостроти зору може бути як транзиторним явищем, так і мати стійкий характер. Можливий також розвиток косоокості, лейкокорії (біла зіниця), кератиту. Крім цього, у дитини відзначається набряк і почервоніння шкіри навколо очей.
З огляду на такі різноманітні прояви цього захворювання, встановити діагноз батькам самостійно неможливо, тому в разі виявлення у Вашої дитини перерахованих ознак слід якомога швидше звернутися по кваліфіковану допомогу.
Діагностика токсокарозу
Початковим етапом діагностики захворювання є огляд дитини, а також визначення основних скарг і анамнестичних даних. Потім лікар призначає додаткові методи діагностики, а саме лабораторні та інструментальні дослідження.
Лабораторна діагностика захворювання складається з проведення:
- Загального аналізу крові. Зміни в ньому неспецифічні, оскільки можуть виявлятися не тільки за токсокарозу, але й за інших глистових інвазій або алергічної реакції, однак наростання ШОЕ (швидкості осідання еритроцитів), підвищення лейкоцитів і еозинофілів можуть побічно вказувати на інфікування паразитом.
- Біохімічного дослідження крові.
- Визначення загального IgE (за токсокарозу відзначається його підвищення).
- Серологічної діагностики, а саме ІФА (імуноферментного аналізу) з метою визначення специфічних антитіл до токсокар.
Інструментальна діагностика охоплює такі дослідження:
- Біопсія тканин ураженого органу з подальшим дослідженням (можливе виявлення личинок токсокар).
- Рентгенографія органів грудної клітки (обов'язково за наявності легеневого синдрому).
- УЗД органів черевної порожнини, за необхідності, нирок, щитовидної залози та інших органів, залежно від локалізації процесу.
- Огляд очного дна.
- ЕКГ (електрокардіографія).
- КТ і МРТ за показаннями.
Лікування токсокарозу
Лікування цього захворювання спрямоване на усунення причини захворювання — личинок токсокар. Із цією метою застосовують специфічну протигельмінтну терапію. Крім того, медикаментозне лікування містить у собі антигістамінні, жарознижувальні засоби, у тяжких випадках вдаються до кортикостероїдних препаратів. За наявності у дитини легеневого синдрому з обструкцією призначають бронхолітичні препарати, що знімають ці прояви. Антибактеріальні препарати застосовують тільки в разі приєднання вторинної бактеріальної інфекції.
Усі препарати для лікування токсокарозу дитині призначає виключно лікар, самолікування є неприпустимим і небезпечним для життя та здоров'я дитини.
Наслідки токсокарозу
У разі своєчасного звернення по медичну допомогу, а також за ефективного та адекватного лікування прогноз токсокарозу сприятливий.
Розвиток ускладнень можливий у разі тяжкого перебігу хвороби, а також за тривалого ігнорування симптомів і несвоєчасного початку терапії. Основні несприятливі наслідки, які можуть траплятися за токсокарозу:
- одностороння сліпота (може сформуватися за очної форми захворювання);
- ускладнення з боку дихальної системи, а саме розвиток тяжкої пневмонії (запалення легенів);
- можлива поява крововиливів (геморагій), некрозів тканини внаслідок травмувальної дії личинки на тканини організму.