Паротитна інфекція (епідемічний паротит, «народна» назва — свинка) — це гостре інфекційне захворювання, що викликане вірусом, який уражує залозисту тканину (переважно слинні залози) та нервову систему.
Дане захворювання можна віднести до найбільш поширених інфекційних захворювань. Цьому сприяє те, що сприйнятливість до цього вірусу в людини, що не має імунітету, вкрай висока. Найчастіше паротитна інфекція реєструється в дитячому віці, тому це захворювання належить до числа «дитячих хвороб». До введення масової вакцинації вікову групу, в якій найчастіше виявлявся паротит, становили діти від 3 до 6 років. Сьогодні це вікова категорія 5–15 років. Згідно зі статистичними даними, у хлопчиків епідемічний паротит трапляється частіше, ніж у дівчаток.
Зміст:
Причини виникнення паротиту
Збудником паротитної інфекції є вірус, що належить до роду Paramyxovirus. Джерелом інфекції є виключно хвора людина, яка стає заразною починаючи з інкубаційного періоду. Зараження дитини відбувається переважно повітряно-крапельним шляхом: при спілкуванні з хворою людиною, яка під час розмови або кашлю виділяє слину та носовий секрет, що містять віруси. Дещо рідше зараження відбувається через інфіковані іграшки, посуд, предмети особистого вжитку.
Під час вдихання аерозолю, що містить вірус, останній потрапляє на епітелій верхніх дихальних шляхів, де і реалізується його розмноження. Далі він проникає в кров і розноситься по всьому організму, однак оскільки вірус тропний (орієнтований) до залозистих тканин, то фіксується він переважно в них, де знову відбувається його розмноження, проте вже більш масивне. Потім відбувається вторинне надходження вірусу в кров, що призводить до подальшого його поширення і формування нових вогнищ інфекції.
В ураженні ЦНС (центральної нервової системи) основним є імунний механізм (слабка первинна імунна відповідь). Механізм ураження незалозистих структур повною мірою не вивчений, проте у деяких окремих випадках, наприклад, у разі пошкодження лицьового нерва з подальшим паралічем мімічних м'язів, ураження можна пов'язати з механічним впливом збільшеної залози на нерв через тривале здавлювання останнього. У деяких інших випадках (нефрит, міокардит, артрит) основним ушкоджувальним механізмом вважають імунні комплекси.
Види паротиту
Саме слово «паротит» означає запалення привушної залози. Виходячи з цього, захворювання може бути:
- епідемічним — «свинка», збудником якої є вірус епідемічного паротиту;
- не епідемічним, який виникає внаслідок травми, бактеріальної інфекції привушної залози.
Якщо говорити про епідемічний паротит, то існує кілька варіантів класифікації.
Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб, розрізняють такі форми захворювання:
- Епідемічний паротит — ураження привушних слинних залоз (однієї або обох). При цьому відсутнє залучення інших органів та систем у патологічний процес.
- Паротитний орхіт.
- Паротитний менінгіт.
- Паротитний енцефаліт.
- Паротитний панкреатит.
- Епідемічний паротит з ускладненнями:
- паротитний артрит (запалення суглобів);
- паротитний міокардит (ураження тканини міокарда);
- паротитна полінейропатія (ураження периферичних нервів);
- паротитний нефрит (запальне ураження нирок).
- Неускладнений епідемічний паротит.
У клінічній практиці також широко використовується така класифікація паротитної інфекції:
- Тип:
- Типова форма захворювання:
- залозиста (паротит, орхіт, панкреатит, тиреоїдит та інші локалізації запального процесу в залозистих тканинах);
- нервова — характеризується ураженням нервових структур (менінгіт, енцефаліт);
- змішана — спостерігається за ураження декількох структур (паротит+орхіт, паротит+менінгіт та інші комбінації).
- Атипова:
- стерта — клінічні симптоми маловиражені, загальний стан дитини не порушений, інтоксикація відсутня;
- безсимптомна — клінічна картина відсутня, встановлення діагнозу можливе лише після проведення серологічної діагностики.
- Типова форма захворювання:
Виділяють маніфестну, інапарантну форму паротитної інфекції, а також резидуальні явища епідемічного паротиту, до яких належать:
- атрофія яєчок;
- безпліддя;
- діабет;
- глухота;
- порушення функцій ЦНС.
Симптоми паротиту
Оскільки за цього захворювання може відбувається ураження різних органів і систем, симптоматика буде відрізнятися за тієї чи іншої форми. Найбільш типовим є ураження привушної залози, яке проявляється такими симптомами:
- Початок захворювання гострий. У дитини відзначається різке підвищення температури тіла до 38–40°С.
- Виражені явища інтоксикації, які проявляються ознобом, головним болем, слабкістю, ломотою в тілі, болями у м'язах. Можливі також нудота і блювота.
- Болісність і припухлість у місці локалізації привушної залози (донизу від вушної раковини по бічній частині нижньої щелепи). Больові відчуття посилюються під час жування, розмови, натискання на зону проекції залози. На початку захворювання процес найчастіше носить односторонній характер, проте в подальшому може приєднуватися і друга привушна залоза.
- Асиметрія обличчя, обумовлена припухлістю залози. Набряк може поширюватися на щоку, шию дитини. За ураження двох привушних залоз обличчя набуває характерної форми, через що захворюванню присвоїли назву «свинка».
У разі виникнення вторинних вогнищ інфекції можливе повторне підвищення температури та розвиток інших симптомів, що вказують на локалізацію інфекції.
Якщо уражуються під'язична та підщелепна слинні залози, виявляється набряк на місці локалізації залози, порушення секреції слини, причому можливе як зменшення її продукції, яке проявляється сухістю в роті, так і збільшення (гіперсалівація).
Орхіт (запалення яєчок) — також дуже поширена форма паротитної інфекції. Реєструється здебільшого у підлітків та юнаків; до настання статевої зрілості практично не виявляється. Основні симптоми:
- Виникає на 6–8 день після ураження залози іншої локалізації (найчастіше, привушної).
- Підвищення температури, інтоксикація.
- Інтенсивні больові відчуття в паховій області (переважно в області мошонки та яєчок), що посилюються під час ходіння.
- Яєчка збільшується в об'ємі, стають щільними, різко болісними під час дотику.
- Шкіра мошонки набуває червоного кольору (іноді з синюшним відтінком), стає набряклою.
- Запальний процес частіше носить односторонній характер. Двосторонній орхіт виявляється приблизно у 15% випадків.
За ураження підшлункової залози виникає паротитний панкреатит. Варто зазначити, що ця форма частіше реєструється у дорослих, ніж у дітей. Також досить рідкісною формою є тиреоїдит — запальне ураження щитовидної залози.
Досить тяжкою формою паротитної інфекції є ураження нервової системи. Найчастіше воно відбувається на тлі запального процесу в залозистих органах, однак може виступати і як єдиний прояв паротитної інфекції.
Симптоматика паротитного менінгіту:
- Різке підвищення температури тіла до субфебрильних (37,1–38°C) або фебрильних (38–40°С) значень.
- Багаторазова блювота, що не приносить полегшення.
- Виражений головний біль.
- Дитина стає сонною, апатичною, млявою. Рідко можуть з'являтися судоми, марення, надмірне збудження.
- З'являються специфічні симптоми менінгіту (ригідність потиличних м'язів та ін.).
За паротитного енцефаліту симптоматика може охоплювати розвиток парезів, розлад мовлення, тремтіння кінцівок, ністагм (мимовільні рухи очних яблук). Можливий також розвиток менінгоенцефаліту (з симптоматикою і менінгіту й енцефаліту).
Виходячи з усієї перерахованої симптоматики можна зробити висновок, що паротитній інфекції притаманне поліорганне ураження, і рідко це захворювання має локальний характер. У разі виявлення у дитини зазначених ознак потрібно якомога швидше звернутися до фахівця для визначення причини розвитку симптомів і призначення відповідного лікування.
Діагностика паротиту
Початковим етапом діагностики паротитної інфекції є огляд дитини лікарем, під час якого фахівець виявляє ряд характерних ознак, що вказують на це захворювання. Для підтвердження діагнозу використовують ряд лабораторних досліджень:
- Загальний аналіз крові, у якому характерне зниження загальної кількості лейкоцитів і нормальна ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів). Однак у разі розвитку вторинних вогнищ інфекції може спостерігатися наростання лейкоцитів і підвищення ШОЕ.
- Специфічні методи діагностики, які спрямовані на безпосереднє виявлення вірусу, що викликав паротитну інфекцію:
- виділення вірусу з секрету слинних залоз, крові, сечі, ліквору (в разі ураження ЦНС);
- змив із глотки.
- Серологічна діагностика: РЗК (реакція зв'язування комплементу), РГГА (реакція гальмування гемаглютинації), реакція аглютинації, реакція нейтралізації, імуноферментний аналіз (дозволяє виявити специфічні антитіла до вірусу), реакція імунофлюоресценції.
Лікування паротиту
Лікування цього захворювання може проходити як в амбулаторних умовах (вдома), так і в стаціонарі. Оскільки специфічне лікування для паротиту не застосовується, то основою терапії є організація необхідного режиму, дієти, а також симптоматичне лікування. Обов'язковим є забезпечення дитині суворого постільного режиму на весь період лихоманки, а за наявності орхіту або ураження нервової системи — на більш тривалий термін. Також варто приділити увагу дієті. Оскільки за паротиту посилюються болісні відчуття під час жування, їжа повинна бути переважно рідкою. Рекомендоване також рясне тепле питво.
Симптоматичне лікування залежить від форми захворювання. З метою зменшення запальної реакції, а також для зниження температури використовують нестероїдні протизапальні препарати, в разі ураження ЦНС можливе застосування кортикостероїдів. За ураження привушної залози показане застосування зігрівального компресу, УВЧ-терапії, за паротитного орхіту — накладення суспензорія (спеціальної підтримуючої пов'язки), болезаспокійливі засоби, а також холод на область яєчок. У разі паротитного панкреатиту застосовують спазмолітики, антисекреторні препарати.
Карантин за паротиту накладається на 21 день із моменту виявлення випадку захворювання в колективі.
З метою профілактики епідемічного паротиту дітям у віці 1 і 6 років слід проводити вакцинацію (щеплення) комбінованою вакциною.
Наслідки паротиту
У разі своєчасного звернення до лікаря і вчасно розпочатого лікування прогноз захворювання у більшості випадків сприятливий. Однак епідемічний паротит може викликати ряд ускладнень як під час розпалу захворювання, так і у більш пізні терміни.
Основні ускладнення, викликані паротитною інфекцією, такі:
- Атрофія яєчок після перенесеного двостороннього паротитного орхіту, що призводить до безпліддя та євнухоїдизму.
- Міокардит (у більшості випадків проявляється порушенням ритму серця).
- Артрити, артралгії (уражуються переважно великі суглоби).
- Ураження зорового нерва.
- Зниження слуху. Може бути тимчасовим, однак можливе й перманентне зниження слуху, а за двостороннього процесу — і повна глухота.
- Парези.
- Неврит лицьового нерва.
- Гідроцефалія внаслідок порушення ліквородинаміки.
- Цукровий діабет (після паротитного панкреатиту).
- Нефрит.
Дане захворювання вкрай небезпечне своїми ускладненнями, воно може призвести до інвалідизації та значного погіршення якості життя дитини, тому за першої підозри на це захворювання варто звернутися по консультацію до лікаря.