Оперізуючий лишай (оперізуючий герпес) у дітей — захворювання, яке викликане вірусом вітряної віспи і проявляється наявністю характерних везикулярних висипань по ходу окремих чутливих нервів, больовим синдромом і загальною інтоксикацією організму.
Зміст:
Причини виникнення
Обов’язкова умова для розвитку захворювання – інфікування вірусом Varicella Zoster. Після перенесеної вітряної віспи формується стійкий імунітет, але вірус з організму нікуди не дівається. Він осідає в міжхребцевих гангліях (нервових вузлах) і тривалий час там персистує в «сплячому» стані без клінічних проявів. Захворювання може виникнути при зниженні імунітету, стресах, новоутвореннях, лейкозах. Вірус активується повторно і проявляється вже у вигляді оперізуючого лишаю. Діти до 10 років не схильні до цього захворювання.
Клінічні різновиди
Оперізуючий герпес має різні форми, відрізняється за тяжкістю перебігу процесу, може супроводжуватися ускладненнями. До тяжких (ускладнених) форм належать:
- бульозна – характеризується злиттям дрібних пухирців у більш великі, з фестончатими краями;
- геморагічна – вміст пухирців набуває кров’янистого характеру;
- гангренозна – найбільш тяжка форма, за якої відбувається утворення струпів на місці пухирців; струпи заживають з утворенням рубців;
Також заведено розрізняти оперізуючий лишай за локалізацією – залежно від того, зона іннервації якого нерву уражена патологічним процесом.
Симптоми
Основний симптом оперізуючого герпесу – висипання на одній половині тіла, частіше по ходу міжхребцевих нервів та гілок трійчастого нерва. Уже в перші дні захворювання яскраво виражений больовий синдром, часто ще до того, як з’явилися шкірні висипання. Діти скаржаться на печіння, відчуття оніміння, поколювання, сильний свербіж на місці майбутніх еритематозних папул та пухирців. З боку патологічного процесу в області ураження зазвичай спостерігається збільшення лімфатичних вузлів.
У більшості дітей вже у продромальному періоді (на початку захворювання) з’являються загальноінфекційні симптоми – підвищення температури тіла, загальна слабкість, головні болі, іноді нудота. Також характерні місцеві прояви у вигляді висипу, який при оперізуючому лишаї характеризується етапністю: спочатку на шкірі з’являються невеликі набряклі плями, на їхньому тлі протягом 3-4 днів утворюються папули, а потім пухирці. Висипання можуть зливатися. Через 7 днів після початку хвороби пухирці підсихають, формуються кірки, що відпадають самостійно, після чого залишається легка пігментація. У процес найчастіше залучена тільки одна сторона тіла.
Діагностика
У переважній більшості випадків діагностика оперізуючого лишаю в дітей не викликає жодних труднощів. Типовою є одностороння локалізація висипу по ходу нервових стовбурів, інтоксикація і добре зібраний анамнез (перенесена раніше вітряна віспа) дають право лікарю встановити остаточний діагноз уже на первинному огляді.
Однак пацієнтам із вираженими імунними порушеннями, поширенням ураження на внутрішні органи або при абортивному перебігу захворювання для уточнення діагнозу призначаються лабораторні дослідження. Обов’язковим є загальний аналіз крові – зміни в ньому підтвердять наявність інфекційного процесу.
До сучасних методів специфічної діагностики оперізуючого лишаю відносять ІФА (імуноферментний аналіз), за допомогою якого в крові знаходять імуноглобуліни М до вірусу герпесу 3-го типу. Також високо інформативним дослідженням є ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція), за допомогою якої в крові знаходять вірусну ДНК. Більш старим методом є мікроскопія вмісту пухирців, де знаходять специфічні тільця Арагао.
Лікування
Лікування хворих дітей можна проводити амбулаторно (вдома). Госпіталізуються діти з тяжкими формами хвороби або з ускладненнями (флегмона, енцефаліт та ін.). Призначення противірусних препаратів необхідне дітям з імунодефіцитними станами або при тяжких формах хвороби. Проводиться місцеве лікування з використанням саліцилатів і антисептиків. Для зменшення болю призначаються анальгетики та фізіотерапевтичні процедури.
Наслідки
Найсерйозніші ускладнення – герпетичний менінгіт або менінгоенцефаліт, які в свою чергу можуть призвести до формування залишкової осередкової симптоматики у вигляді парезів, паралічу кінцівок, порушень м’язового тонусу, мовлення, зору, чутливості, змін психіки.
Окрім того, тяжким ускладненням є синдром Рамсея-Ханта. За своєю сутністю, це поєднання вушного оперізуючого герпесу з одностороннім погіршенням слуху, периферичним парезом мімічної мускулатури обличчя, ністагмом і порушенням смакових відчуттів у результаті вірусного гангліоневриту слухового, лицьового та трійчастого нервів.
У дуже ослаблених дітей зі зниженою імунореактивністю організму може відбутися дисемінація інфекційного процесу з ураженням внутрішніх органів – серця, легенів, печінки.
Окрім цього, можливий розвиток постгерпетичної невралгії, яка супроводжується тривалим болем і порушенням чутливості ураженої ділянки. На щастя, це ускладнення у дітей розвивається вкрай рідко.
Профілактика
Хвору на оперізуючий герпес дитину треба ізолювати в домашніх умовах мінімум на 5 днів з моменту утворення останніх висипань. Якщо у дитини тяжка або ускладнена форма хвороби, вона підлягає госпіталізації. Таких дітей розміщують у мальцерівський бокс.
Якщо з хворим контактували діти віком до 3 років, які раніше не переносили хворобу, їх ізолюють з 11 до 21 дня з моменту контакту. Вірус нестійкий, тому заключна дезінфекція в осередку інфекції не потрібна. Після ізоляції хворої дитини приміщення треба провітрити та зробити вологе прибирання. До специфічної профілактики оперізуючого лишаю належить вакцинація здорових дітей проти вітряної віспи.
Прогноз
У більшості випадків прогноз після перенесеної інфекції сприятливий. Дитина повністю одужує. Рецидиви хвороби можуть траплятися. Несприятливі наслідки оперізуючого герпесу бувають після ускладнених форм, таких як енцефаліт і менінгоенцефаліт.
Слід пам’ятати, що дитина, хвора на оперізуючий герпес, небезпечна для оточуючих, які не хворіли раніше на вітряну віспу. У разі зараження інфекція проявиться у них у вигляді вітряної віспи.