Лейкоплакія – це хронічна хвороба слизової оболонки порожнини рота і губ, яка виникає в результаті впливу на слизову факторів зовнішнього подразнення. Це захворювання проявляється зроговінням багатошарового плоского епітелію.
Ця патологія може виникнути в будь-якому віці, але переважно на неї хворіють чоловіки старше 50 років. Це досить небезпечне захворювання, яке належить до передракових і потребує своєчасної діагностики та лікування.
Зміст:
Причини виникнення лейкоплакії
Лейкоплакія – це своєрідна реакція слизової оболонки на тривале зовнішнє подразнення. Причини її виникнення такі:
- вплив хімічних, термічних і механічних чинників на слизову оболонку рота і губ;
- паління;
- тривале перебування на сонці;
- гормональний дисбаланс;
- захворювання шлунково-кишкового тракту;
- нестача або порушення обміну вітаміну А;
- генетична схильність.
Види лейкоплакії
Розрізняють такі види лейкоплакії:
- проста, або плоска;
- верукозна;
- ерозивна;
- лейкоплакія курців, або лейкоплакія Таппейнера.
Симптоми лейкоплакії
Основною ознакою цього захворювання є наявність патологічного вогнища з чіткими контурами. Залежно від інтенсивності ураження, колір ороговілої ділянки може змінюватися від світло-сірого до білого. При цьому вогнище може бути різної форми та розміру.
Улюблене місце локалізації захворювання – слизова оболонка порожнини рота у ділянці щік, куточки рота і нижня губа. Захворювання може уражати не тільки слизову ротової порожнини, але і слизові оболонки інших органів (наприклад, у вагітної жінки може виникнути лейкоплакія шийки матки).
Процес розвитку захворювання складається з таких етапів:
- Початковий прояв хвороби. На ураженій ділянці слизової оболонки ротової порожнини виникає невелике, неяскраво виражене запалення.
- Розвиток плоскої лейкоплакії. Відбувається зроговіння епітелію запаленої ділянки слизової з формуванням характерного патологічного вогнища. Часто зміни на слизовій нагадують наліт, однак він не знімається за допомогою шпателя.
- Розвиток верукозної лейкоплакії на тлі плоскої. Патологічне вогнище стає більш щільним, формуються бляшки білястого кольору з бородавчастими розростаннями. Їх висота – приблизно 2–3 мм. На уражених ділянках слизової можуть виникати болючі тріщини та ерозії.
Лейкоплакія належить до передракових захворювань. Існують симптоми, які можуть допомогти запідозрити злоякісне переродження тієї чи іншої форми хвороби:
- раптова, ні з чим не пов'язана поява ущільнень або ерозій у вогнищі плоскої лейкоплакії;
- за ерозивної форми розмір ерозії різко збільшується.
Але потрібно розуміти, що відсутність перелічених ознак не є гарантією доброякісності процесу.
Особливим видом захворювання є лейкоплакія Таппейнера, яка часто трапляється у курців. Вона переважно перебігає доброякісно і повністю зникає, коли людина позбавляється згубної звички.
Діагностика лейкоплакії
Запідозрити це захворювання лікар може вже під час огляду. Але встановити точний діагноз можна тільки на підставі результатів лабораторної діагностики. Для виявлення лейкоплакії використовують такі методи дослідження:
- біопсія ураженої ділянки слизової оболонки;
- гістологічне дослідження;
- цитологічне дослідження.
Методи лікування лейкоплакії
Лейкоплакія має хронічний перебіг, але якщо несприятливий чинник усунутий або його дія максимально обмежена, то прогресування захворювання зазвичай припиняється, а за ефективного лікування може настати тривала ремісія, і навіть регресія хвороби.
Лікування цього захворювання може містити у собі такі заходи:
- Припинення паління.
- Санація хронічних вогнищ інфекції.
- Лікування шлунково-кишкової патології та інших захворювань, які можуть бути причиною виникнення лейкоплакії.
- Медикаментозне лікування. Переважно, використовують вітаміни груп А і В.
- Хірургічне втручання – видалення лазером або радіохвильовим методом уражених ділянок слизової. Є одним із найбільш ефективних методів лікування.
Наслідки лейкоплакії
Одним із найстрашніших наслідків лейкоплакії є рак.Пацієнтам необхідно постійно спостерігатися у лікаря, щоб не допустити переродження хвороби в злоякісну форму.