Краснуха — це гостре інфекційне захворювання, що може мати вроджений чи набутий характер. Ця хвороба належить до розряду «дитячих», оскільки в основному зустрічається у дітей та підлітків. Вона характеризується інтоксикаційним синдромом, ураженням лімфоїдної тканини та появою на тілі дрібнокрапкового плямистого висипу. Чим старша дитина, тим складніше протікає хвороба.
Зміст:
Причини виникнення краснухи
Збудником краснухи є РНК-вірус роду Rubivirus, сімейства Togaviridae. Частіше за все інфекція потрапляє в організм повітряно-крапельним шляхом від хворої людини. Зараження контактно-побутовим шляхом малоймовірно через високу чутливість вірусу до ультрафіолетового випромінювання, нагрівання, інших фізичних чинників. У тих, хто переніс краснуху, формується стійкий пожиттєвий імунітет до захворювання. Якщо жінка перенесла цю хворобу під час вагітності, інфікування плоду відбувається внутрішньоутробно трансплацентарним шляхом. Така краснуха буде називатися вродженою.
Види краснухи
Вроджена краснуха
Вроджена краснуха складає 10% від усіх вроджених аномалій. Вона передається дитині, якщо мати захворіла на краснуху під час вагітності. Через судини плаценти вірус проникає в кров плоду, де впливає безпосередньо на хромосоми та провокує множинні вади розвитку. Класичні симптоми вродженої краснухи сформульовані у так званій триаді Грегга. Це:
- катаракта;
- вади серця (незарощення артеріального протоку, вади аортального клапану, дефект міжшлуночкової перетинки та стеноз легеневої артерії, коарктація аорти, транспозиція аорти та легеневої артерії, дефект міжпередсердної перетинки);
- глухота.
Окрім вищезазначених симптомів, існує розширений синдром вродженої краснухи, для якого характерно:
- мікроцефалія;
- ретинопатія;
- глаукома;
- інтерстиціальна пневмонія;
- міокардит;
- ураження вестибулярного апарату;
- дерматит;
- гемолітична анемія;
- мікрофтальм;
- помутніння рогівки;
- розщеплення піднебіння;
- гепатит;
- менінгоенцефаліт;
- вади сечостатевої системи;
- недостатня маса тіла при народженні;
- тромбоцитопенія;
- гіпогамаглобулінемія;
- вторинний імунодефіцит.
Ступінь тяжкості прояву симптомів залежить від того, в якому триместрі мати перенесла захворювання. Так, за інфікування плоду в перші 8 тижнів гестації ризик розвитку патології складає до 80%, у другому триместрі — 10–20%, у третьому — до 4%.
Набута краснуха
Інкубаційний період краснухи триває 10–25 днів (частіше за все 16–18 днів). Катаральний період виражений слабко і характеризується незначним підвищенням температури, легкими формами нежиті і кашлю, сльозотечею, світлобоязню, збільшенням та болючістю потиличних та задньошийних лімфовузлів, головним болем, загальним нездужанням. Оскільки перші ознаки можуть бути виражені слабко або не виражені зовсім, діагностувати у дітей краснуху одразу буває проблематично. Триває катаральний період зазвичай 1–3 дні.
Після нього наступає період екзантеми (шкірних висипань). На цьому етапі відчувається виражений підшкірний свербіж, після чого на тілі з’являється висип, який являє собою дрібні точкові округлі плями рожевого чи червоного кольору. Висипання виникають стихійно на всіх ділянках тіла, за винятком долонь та стоп. Найбільша концентрація елементів спостерігається на розгинальних поверхнях ніг і рук, сідницях, спині, зовнішній поверхні стегон. У деяких випадках відзначається наявність енантеми (дрібних одиничних плям) на слизових ротової порожнини.
Температура в період шкірних висипань нормальна або субфебрильна, регіональні лімфатичні вузли збільшені у розмірах та болючі при пальпації, відзначається помірне збільшення печінки та селезінки, біль у м’язах та суглобах, диспепсія. Як правило, протягом трьох днів висип повністю зникає, не залишаючи пігментації чи лущення.
Діагностика краснухи
Діагностика вродженої краснухи
Оскільки клінічні прояви цієї хвороби схожі на інші вроджені інфекції (токсоплазмоз, вірус Епштейна-Барра, цитомегаловірус, вірус простого герпесу), основними методами діагностики є лабораторні дослідження. Вони полягають у визначенні Ig M-антитіл до вірусу краснухи в сироватці крові та виявленні вірусу в епітеліях слизових. Із цією метою проводяться такі дослідження:
- визначення титру антитіл в сироватці крові;
- реакція нейтралізації;
- реакція гальмування гемаглютинації;
- реакція пасивної гемаглютинації;
- реакція зв’язування комплемента;
- латекс-тест;
- полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР);
- імуноферментний аналіз (ІФА);
- радіоімунний аналіз.
Діагностика набутої краснухи
Первинна діагностика здійснюється при клінічному огляді педіатром. Опорними симптомами є дрібний червоний або рожевий висип округлої форми з чіткими межами, без чіткої етапності висипання та характерної локалізації на тілі, збільшення лімфатичних вузлів та їх болючість. Для більш точного встановлення діагнозу, а також коли симптоми нечіткі або відсутні, використовують такі лабораторні методи діагностики:
- Загальний аналіз крові. Допомагає визначити число нейтрофілів, лейкоцитів, лімфоцитів, ШОЕ.
- Серологічний метод. Дозволяє зафіксувати наростання титрів антитіл у динаміці в 4 та більше разів.
- ПЛР крові, сечі або слини. Дозволяє безпосередньо виділити РНК вірусу краснухи.
- Імуноферментний аналіз (ІФА). Дає можливість виявити в крові специфічні антитіла Ig M в гострому періоді та Ig G — після перенесеної інфекції.
Методи лікування краснухи
Лікування вродженої краснухи
На сьогодні вроджена краснуха не піддається повному виліковуванню. Усі заходи спрямовані на покращення якості життя дитини. Медикаментозна терапія заснована на прийомі препаратів, що підвищують противірусний імунітет. Інші методи належать до купірування симптомів та усунення супутніх захворювань: критичні вади серця оперуються, по можливості усуваються порушення слуху й зору, корегується внутрішньочерепний тиск. Оскільки вроджена краснуха впливає на розумовий розвиток дитини й робить її інвалідом, у більшості випадків потрібна соціальна адаптація та допомога психолога.
Лікування набутої краснухи
Якщо набута краснуха у дітей протікає без ускладнень, лікування проводиться амбулаторно. Як правило, одужання наступає самостійно в результаті вироблення імунітету до захворювання. Під час гострого періоду рекомендується ліжковий режим, рясне пиття, дотримання загальних санітарно-гігієнічних правил і часте провітрювання приміщення. За наявності ускладнень показана госпіталізація, призначаються симптоматичні препарати: дезінтоксикаційні, жарознижувальні, антигістамінні, седативні.
Важливим кроком у боротьбі з краснухою є її профілактика. Вона здійснюється за допомогою вакцинації. Найбільш ефективною моделлю вважається щеплення дітей у віці 12–16 місяців і ревакцинація у віці 6 років.
Наслідки краснухи
В основному захворювання закінчується повним одужанням і ускладнень після перенесеної краснухи не виникає. Іноді спостерігаються такі наслідки, як пневмонія, отит, ангіна, артрит. Як правило, це пов’язано з приєднанням вторинної бактеріальної інфекції в організмі на фоні послаблення імунітету. Дуже рідко, але можливий розвиток таких ускладнень як енцефаліт, менінгоенцефаліт та енцелофаломієліт. Краснуха за вагітності не несе серйозної загрози здоров’ю матері, однак вкрай згубна для плоду.