Гепатит

Гепатит – це захворювання, що проявляється запальним ураженням клітин печінки (гепатоцитів).

Причини виникнення гепатиту

У більшості випадків розвиток цього захворювання провокують віруси. Також його виникнення може бути обумовлене токсичною дією на печінкові клітини алкоголю, ліків, разноманітних отрут, наркотиків. У ряді випадків причину хвороби встановити не вдається.

Види гепатиту

Гепатити поділяються на гострі та хронічні. Діагноз «хронічний гепатит» ставиться після 6 місяців захворювання.

До гострих вірусних гепатитів належать гепатити А та Е – вони не переходять у хронічну форму. Заражаються цими вірусами через продукти харчування, воду, а також контактно-побутовим шляхом. Швидкість передачі та відсоток зараження вірусом дуже високі. Вірусний гепатит Е в Україні трапляється рідко.

Вірусні гепатити В і С можуть перейти в хронічну форму після гострого захворювання. Вірусний гепатит В переходить у хронічний перебіг у 5–6% випадків у дорослих і в 30–40% випадків у дітей у віці від 1 до 4 років. Саме тому рекомендована вакцинація від вірусного гепатиту В у дитинстві. Вірусний гепатит С переходить у хронічний перебіг у 60–70% випадків. Цими вірусами можна заразитися через кров (нестерильний інструментарій, зокрема інструменти для манікюру, шприці, татуювання, переливання крові, будь-який контакт із кров'ю), статевим шляхом, від матері до дитини під час вагітності та пологів. Гострі вірусні гепатити В і С можуть перебігати у стертій формі та бути недіагностованими.

Зараження вірусним гепатитом D можливе тільки за наявності в організмі вірусу гепатиту В. У такому випадку обидва віруси мають поєднану руйнівну дію на печінку та викликають цироз. Шляхи зараження – статевий, від матері до дитини, через кров.

Серед хронічних гепатитів невірусної природи виділяють такі види:

  • Аутоімунний – викликаний порушенням в імунній системі, в результаті чого організм починає «боротися» з власної печінкою. Етіологія до кінця не вивчена.
  • Хронічний алкогольний гепатит – характеризується запальними та дегенеративними змінами печінки. Причиною розвитку є тривале вживання алкоголю. Алкогольний гепатит може бути і гострим – в разі одноразового вживання великої кількості алкоголю.
  • Медикаментозний – розвивається на тлі прийому медичних препаратів, що патологічно впливають на печінку. Може бути як гострим, так і хронічним. Ризик збільшується, якщо у пацієнта спостерігаються функціональні порушення печінки. Цей вид хвороби небезпечний тим, що якщо причина не буде своєчасно визначена, і препарат не буде скасований, захворювання в короткі терміни може прийняти загрозливий для життя характер.
  • Токсичний – розвивається під дією токсичних речовин на організм. Супроводжується погіршенням загального стану, симптомами інтоксикації.
  • Криптогенний – коли не вдається знайти причину захворювання.

За ступенем активності виділяють неактивний гепатит, мінімальну, помірну та виражену активність. Ступінь активності визначається або за лабораторними показниками (печінкові проби), або за результатами біопсії печінки.

Стадія хронічного гепатиту визначається за поширеністю фіброзу в печінці та наявністю цирозу.

Симптоми гепатиту

Симптоми різняться залежно від стадії та активності патологічного процесу. На гепатит можуть вказувати:

  • жовтяниця, свербіж шкіри;
  • тягнучі болі в правій частині живота, що можуть ставати більш вираженими після погрішностей у дієті або фізичного навантаження;
  • підвищення температури до невисоких показників (до 37,5°С) протягом тижня та довше;
  • асцит – накопичення рідини в черевній порожнині;
  • поява на шкірі судинних зірочок;
  • пальмарна еритема (почервоніння долонь);
  • порушення травлення: нудота, блювання, нестійкі випорожнення;
  • підвищена кровоточивість: часті носові, маткові кровотечі, утворення синців;
  • збільшення селезінки;
  • необґрунтована слабкість – «печінкова слабкість»;
  • темна сеча.

Діагностика гепатиту

Діагностика цього захворювання будується на зборі та ретельному аналізі анамнезу. Для уточнення діагнозу проводять загальний аналіз крові, аналіз сечі. Обов'язковим є біохімічне дослідження крові на печінкові ферменти, обстеження на маркери вірусних гепатитів. З інструментальних досліджень доцільним є проведення УЗД органів черевної порожнини. За потреби застосовують комп'ютерну (КТ) та магнітно-резонансну томографію (МРТ). У разі необхідності фахівець призначає біопсію печінки.

Методи лікування гепатиту

Вибір лікарської тактики залежить від причини гепатиту та стадії захворювання.

У разі виявлення вірусного гепатиту А або Е людину госпіталізують в інфекційне відділення.

У разі виявлення хронічного вірусного гепатиту В або С, залежно від наявності та кількості вірусних частинок у крові, визначених методом ПЛР, приймається рішення про схему противірусної терапії.

Якщо природа хронічного чи гострого гепатиту невірусна, лікування залежить від причини, що викликала захворювання.

Обов'язково коригується харчування і призначається тривала дієта. Виключається жирна, смажена, пряна їжа, алкоголь та інші продукти, що пошкоджують печінку.

Наслідки гепатиту

У разі несвоєчасно діагностованого гострого або хронічного гепатиту можуть розвинутися різні ускладнення, що з часом можуть призвести до фіброзу печінки з переходом у цироз печінки. Також процес може трансформуватися в гепатоклітинну карциному.