Контакт-центр: +38 (044) 393-00-00 +38 (0482) 307-500
Швидка допомога (Одеса) +38 (0482) 123-45-67 +38 (097) 123-45-67 +38 (050) 123-45-67

Холестаз

Холестаз – це не самостійна хвороба, а досить важкий клінічний синдром, який виникає за деяких захворювань печінки, жовчних шляхів або жовчного міхура. Для цього симптомокомплексу характерне зменшення або повне припинення відтоку жовчі з внутрішньопечінкових або позапечінкових проток.

Холестатичний синдром у значній мірі є проблемою гастроентерології, але дерматолог теж може запідозрити цей патологічний стан, оскільки першими проявами холестазу є виражений свербіж шкіри, жовтушність і специфічні новоутворення на шкірі, такі як ксантоми та ксантелазми.

Виникнення цього синдрому можливе в будь-якому віці, але в групі ризику перебувають чоловіки старше 40 років, які ведуть нездоровий спосіб життя. У дітей холестаз трапляється досить рідко. Основною причиною виникнення холестатичного синдрому в дитячому віці є вроджені вади розвитку біліарної системи.

Окремою формою в медицині виділяють холестаз вагітних. Він трапляється вкрай рідко і має тенденцію до повного відновлення роботи біліарної системи після пологів.

Причини виникнення холестазу

Існує безліч патологічних чинників, які сприяють розвитку холестатичного синдрому. До основних причин виникнення цієї патології належать:

  • захворювання печінки (вірусні гепатити В і С, цироз);
  • побічна дія деяких лікарських препаратів;
  • зловживання алкоголем;
  • ушкодження печінки токсичними речовинами (наприклад, отруєння важкими металами);
  • ішемія печінки;
  • хронічна серцево-судинна недостатність;
  • ендокринна патологія;
  • аутоімунні ураження печінки;
  • нераціональне харчування, зловживання жирною, смаженою їжею;
  • вроджені вади розвитку біліарної системи (наприклад, атрезія жовчних проток);
  • жовчнокам'яна хвороба;
  • хвороби жовчних проток;
  • онкологічні захворювання (наприклад, рак хвоста підшлункової залози);
  • сепсис.

Види холестазу

У медичній практиці виділяють такі види холестазу:

  • позапечінковий – порушення відтоку жовчі пов'язане з механічними чинниками (наприклад, закупорка жовчної протоки каменем або звуження просвіту внаслідок стенозу);
  • внутрішньопечінковий – є одним із синдромів за хронічних захворювань печінки, таких як гепатит, цироз.

За характером перебігу патологічний процес буває:

  • гострий;
  • хронічний.

Симптоми холестазу

Для холестатичного синдрому характерні такі ознаки:

  • Виражений свербіж шкіри, який посилюється в нічний час, а вдень його інтенсивність трохи зменшується. Він виникає через затримку в організмі солей жовчних кислот та інших речовин, які виводяться з жовчю. Досить тривалий час свербіж може бути єдиним симптомом.
  • Сліди розчухів на шкірі.
  • Гіперпігментація шкіри.
  • Ксантелазми – невеликого розміру утворення, які, зазвичай, розташовуються на повіках у вигляді невеликих жовтуватих бляшок. Вони трохи піднімаються над шкірою і можуть розташовуватися невеликими групами.
  • Ксантоми – утворення, схожі на ксантелазми, але вони локалізуються на спині, ліктях. Ксантоми і ксантелазми виникають внаслідок тривалого постійного підвищення холестерину.
  • Ознаки механічної жовтяниці. Внаслідок надлишку в крові прямого білірубіну колір шкірних покривів стає темно-жовтим, сеча набуває специфічного темного кольору (її описують, як «сеча кольору пива»), а кал стає знебарвленим.
  • Диспепсичні прояви: здуття живота, біль в епігастральній ділянці та у правому підребер'ї, нудота, блювання, втрата апетиту.

За холестазу порушується надходження в організм жиророзчинних вітамінів і виникає такий патологічний стан, як гіповітаміноз вітамінів А, Е, D, К. У цьому випадку можлива поява таких симптомів:

  • У разі дефіциту вітаміну А: сухість шкірних покривів і слизових оболонок, порушення сутінкового зору.
  • У разі дефіциту вітаміну Е: виражена м'язова слабкість і зниження чутливості шкіри.
  • У разі дефіциту вітаміну D: часті застуди, крихкість кісток, м'язова слабкість.
  • У разі дефіциту вітаміну К: підвищена кровоточивість.

Описані симптоми характерні не тільки для холестазу, але можуть виникнути і за інших захворювань. У разі виявлення у себе хоча б однієї з перелічених ознак необхідно звернутися до лікаря, оскільки «самодіагностика» в більшості випадків буває помилковою.

Діагностика холестазу

Після детального збору анамнезу та проведення ретельного огляду лікар може запідозрити цей патологічний синдром. Але для того, щоб виявити причину його виникнення і визначити важкість перебігу хвороби, фахівець може призначити додаткові лабораторні та інструментальні діагностичні дослідження:

  • загальноклінічні аналізи крові та сечі;
  • копрограма;
  • біохімічний аналіз крові;
  • визначення маркерів аутоімунного ураження печінки;
  • біопсія печінки;
  • УЗД органів черевної порожнини;
  • ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія;
  • черезшкірна черезпечінкова холангіографія;
  • КТ (комп'ютерна томографія);
  • магнітно-резонансна холангіографія.

Методи лікування холестазу

Самостійні спроби лікувати цю патологію можуть ще більше нашкодити та погіршити загальний стан пацієнта. Тільки лікар, після з'ясування причини виникнення холестатичного синдрому, може призначити адекватне лікування. Це можуть бути такі методи:

  • Дієтотерапія. За холестазу потрібно обмежити в раціоні нейтральні жири. Замість них у дієту включають жири рослинного походження, оскільки їх всмоктування відбувається без використання жовчних кислот.
  • Медикаментозне лікування. Можуть бути призначені гепатопротектори, цитостатики, вітамінні препарати, антиоксиданти, жовчогінні засоби та ін.
  • Хірургічне лікування. Призначається за неможливості усунути холестаз медикаментозно. Можуть бути використані такі оперативні втручання: накладення анастомозів, зовнішнє дренування жовчовивідних проток, холецистектомія.

У період реабілітації позитивний ефект мають фізіотерапевтичні процедури, лікувальна фізкультура і масаж.

Наслідки холестазу

Холестаз – досить небезпечний синдром, який необхідно вчасно виявити та усунути. У разі дотримання всіх рекомендацій лікаря можливо домогтися стійкої ремісії, і навіть повного одужання. Якщо ж цей синдром ігнорувати, то можуть виникнути такі несприятливі наслідки:

  • порушення травлення;
  • печінкова недостатність:
  • розвиток фіброзу печінки;
  • печінкова енцефалопатія;
  • цироз;
  • кровотеча;
  • остеопороз;
  • остеомаляція.