Гранульома

Гранульома (у перекладі з латини означає «зернятко») – це осередок запалення, який характеризується утворенням своєрідних вузликів розмірами до 3 см.

Гранульоми можуть виникати практично у всіх тканинах і органах. Вони можуть бути як поодинокими, так і множинними. До них схильні і дорослі, й діти. Гранульома не являє собою окреме захворювання, але трапляється за багатьох хвороб, тому ставитися до неї потрібно з усією серйозністю.

Причини виникнення гранульоми

Причини виникнення цього виду утворень можуть бути різними, основні з них:

• ураження організму інфекційними хворобами (сифіліс, черевний тиф, висипний тиф, туберкульоз);
• колагенові хвороби (ревматизм, склеродермія);
• медикаментозний вплив;
• хвороби, викликані пилом (силікоз, талькоз, азбестоз);
• захворювання зубів.

У механізмі виникнення гранульоми можна виділити 4 стадії:

1. Накопичення молодих клітин, схильних до фагоцитозу (процес, за якого клітини захоплюють і перетравлюють тверді частинки).
2. Активне розростання утворених фагоцитів.
3. Перетворення фагоцитів у клітини епітелію.
4. Накопичення епітеліальної тканини, яка утворює гранульому.

Види гранульоми

Залежно від причини виникнення гранульоми поділяють на:

• інфекційні (пов'язані з бактеріями, вірусами);
• неінфекційні (утворюються навколо сторонніх тіл);
• невстановленої етіології (за хвороби Крона, саркоїдозу та ін).

Окрім того, виділяють такі види гранульом:

• піогенна – хронічне утворення, викликане стафілококовою інфекцією; локалізується на обличчі, ногах, пальцях і руках, часто виникає внаслідок травм шкіри;
• кільцеподібна – сукупність маленьких вузликів, розташованих у вигляді кільця; у більшості випадків локалізується на шиї, кистях рук, сідницях, колінах і стопах;
• туберкульозна – являє собою зону некрозу, що оточена епітеліальними клітинами і лейкоцитами; може локалізуватися на шкірі, в лімфатичних вузлах, легенях, дихальних шляхах;
• гнійна – частіше розташовується на руках або обличчі, здебільшого, трапляється у дітей; часто ці гранульоми виникають після ран, але точна причина їх появи невідома;
• склеромна – локалізується переважно на слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів, може призводити до їх стенозу (звуження) або до асфіксії;
• мігруюча підшкірна гранульома – її розташування може змінюватися, в більшості випадків локалізується на нижній щелепі і є ускладненням остеомієліту або хронічного періодонтиту;
• венерична – виникає на тлі венеричних інфекцій, наприклад, сифілісу, хламідіозу, локалізується в області паху та статевих органів, виникає переважно у чоловіків;
• лігатурна (післяопераційна) – розвивається як реакція на шовний матеріал після операції.

Симптоми гранульоми

Оскільки більшість гранульом не є самостійним захворюванням, симптоми можуть бути різноманітними, і залежать від того, на тлі якої патології вони з'явилися. Іноді перші ознаки можуть залишатися непоміченими.

Виглядають запалені вузлики спочатку, як яскраві червоні плями. Далі з'являється рожева папула. У більшості випадків гранульома не супроводжується дискомфортом. Часто вона може самостійно зникати і знову з'являтися.

Вузлики можуть виникати на шкірі, м'язах, на стінках судин, кістках, зубах, слизових оболонках, внутрішніх органах. Досить поширеною є гранульома пупка, яка з'являється на місці видалення пуповини. Вона може виникати і в дорослих, внаслідок носіння пірсингу.

Залежно від локалізації ураження симптоми будуть відрізнятися:

• за ураження шкіри може виникати свербіж, припухлість, почервоніння, можливе також лущення шкіри;
• за ураження печінки симптоми можуть бути відсутні, іноді виникають тупі болі в правому підребер'ї, в рідкісних випадках може з'являтися жовтяниця;
• за ураження легенів з'являється кашель, задишка, за туберкульозу можливе виділення мокротиння;
• за ураження зубів виникає зубний біль, кровоточивість ясен, виділення гною;
• за ураження головного мозку симптоми залежать від розташування гранульом: можуть відзначатися паралічі, погіршення зору, слуху, нюху.

Діагностика гранульом

Спровокувати появу запалених вузликів може велика кількість захворювань. Щоб визначити причину їх виникнення, лікар проводить огляд пацієнта, вивчає скарги й анамнез хвороби, потім призначає додаткові обстеження. У їх спектр можуть входити:

• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• мікроскопічне дослідження мазків зі статевих органів (за підозри на венеричну гранульому);
• біопсія клітин гранульоми (дослідження тканин під мікроскопом; дозволяє визначити природу запалення);
• радіовізіографія (комп'ютерний рентген; використовується для визначення зубної гранульоми).

Методи лікування гранульоми

Для кожного типу захворювання показана спеціальна терапія, тому лікуванням гранульоми не можна займатися самостійно. Для терапії запальних вузликів інфекційного походження використовують відповідні лікарські препарати, дія яких спрямована на збудника інфекційного захворювання. З медикаментозних препаратів можуть застосовуватися антибіотики, імуномодулятори, вітаміни.

Іноді вдаються до променевої терапії, кріо- та хіміотерапії. Можливе також хірургічне видалення гранульом. Одним із найбільш ефективних методів вважається лазеротерапія.

Лікування гранульоми краще розпочинати на найперших етапах розвитку захворювання. Іноді курс лікування може тривати до декількох років. Дуже важливо дотримуватися дієти, харчування пацієнта має бути повноцінним і збалансованим.

Наслідки гранульоми

Прогноз гранульоми сприятливий у разі своєчасного звернення до фахівця. Якщо ж вчасно не почати лікування запального процесу, він може призвести до таких ускладнень, як:

• сепсис;
• склероз тканин;
• некроз тканин;
• остеомієліт щелепи;
• утворення кіст;
• злоякісне переродження виразок.