Дисплазія кульшового суглоба — це порушення нормальної анатомічної будови суглоба, за якого головка стегнової кістки не зіставляється з кульшовою западиною тазової кістки, що призводить до функціонального розладу опорно-рухового апарату. Захворювання виникає у новонароджених, у яких в процесі внутрішньоутробного розвитку суглобових компонентів сталася генетична поломка. Другий поширений термін, що позначає цю патологію, — вроджений вивих стегна.
У здорового немовляти кульшовий суглоб є «незрілою» анатомічною структурою. Свого «дорослого» вигляду він набуває після його активного залучення до пересувань (повзання, сидіння, ходіння). У нормі, кульшовий суглоб представлений ідеально співставними головкою стегнової кістки та поглибленням тазової кістки (їхніми суглобовими поверхнями), які утримуються суглобовою капсулою, зв'язками та хрящовою пластинкою (лімбусом).
При цьому захворюванні порушується морфологія одного з компонентів суглоба, тому виділяють дисплазію кульшової западини, дисплазію проксимальної ділянки стегнової кістки та ротаційні варіанти захворювання. Патологія кульшової западини проявляється сплощенням анатомічного поглиблення (ацетабулярна дисплазія) та надмірною еластичністю сполучної тканини. У процесі руху в суглобі головка стегнової кістки не утримується в кульшовій западині та виходить за її межі.
Дисплазія проксимальної ділянки стегнової кістки (діафізарна дисплазія) пояснюється порушенням геометрії окремих її компонентів: головки, шийки та діафіза. Зміна шийко-діафізарного кута в бік збільшення або зменшення провокує неправильний розподіл фізичного навантаження на суглоб, що в умовах підвищеної еластичності зв'язкового апарату проявляється його підвивихом або вивихом. Частота народження дітей із цією патологією становить в середньому 3%. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення цього показника.
Зміст:
Причини виникнення дисплазії кульшових суглобів
Усі елементи опорно-рухового апарату формуються з 5 тижня внутрішньоутробного розвитку плода і до «першого кроку», зробленого дитиною. Весь цей період є критичним, і будь-який негативний вплив може обернуться структурними змінами та дисплазією суглобів. Необхідно розуміти, що вроджений вивих стегна — це прояв основного захворювання, а не окрема нозологія. Він може виникати за вродженої патології сполучної тканини (синдром Марфана, синдромі Елерса-Данлоса).
Тривале формування структур опорно-рухового апарату створює широкий часовий діапазон для розвитку патології.
Виділяють такі причини даного захворювання:
- Генетична схильність. За наявності ортопедичних проблем або патології сполучної тканини в родичів ризик розвитку вродженого вивиху суглоба в дитини підвищується.
- Гінекологічні захворювання у матері, які перешкоджають нормальному формуванню плода (інфекції зі статевим шляхом передачі, що індукують спайковий процес, міома матки, токсикоз та ін.).
- Внутрішньоутробне обвивання плоду пуповиною.
- Шкідливі звички матері під час вагітності.
- Нераціональне харчування матері (дефіцит вітамінів і мікроелементів).
- Обмеження рухливості плода в утробі матері за рахунок маловоддя, великих розмірів плода, багатоплідної вагітності, тазового передлежання.
- Недоношеність. За передчасного народження малюка морфологічна структура суглоба недостатньо сформована і провокує підвивихи та вивихи.
- Родові та післяпологові травми.
Види дисплазії кульшових суглобів
Дисплазія кульшового суглоба — це морфологічна незрілість компонента опорно-рухової системи. Ця патологія може перебігати з мінімальними функціональними відхиленнями або з вираженим порушенням роботи суглоба.
Виділяють три ступені цього захворювання:
- 1 ступінь — передвивих головки стегна. Цей варіант перебігає без явної клінічної картини, але за допомогою інструментальних методів діагностики ідентифікують структурні зміни в суглобі. Головка стегнової кістки залишається в межах кульшової западини.
- 2 ступінь — підвивих головки стегна. Головка стегнової кістки фрагментарно виходить за межі кульшової западини під час виконання певних рухів.
- 3 ступінь — вивих стегна. Головка стегнової кістки цілком виходить за межі кульшової западини. Цей варіант патології трапляться частіше у дівчаток і пов'язаний в основному з генетичними дефектами сполучної тканини.
Симптоми дисплазії кульшових суглобів
Симптоми патології найчастіше проявляються відразу після народження дитини. Явні ознаки захворювання такі:
- одна ніжка коротша за іншу;
- асиметрія сідничних складок;
- неповне розведення ніжок при зігнутих колінах;
- додаткова складка на сідниці;
- підвищений тонус м'язів спини;
- положення тулуба дитини С-подібне;
- дитина тримає голівку на одній стороні;
- на одній руці кулачок стиснутий;
- виникнення «клацання» при спробі пасивного згинання ноги в кульшовому суглобі;
- зовнішнє відведення ураженої ноги під час сну;
- обмеження рухливості в ураженому суглобі (за утрудненого відведення стегна).
Ці симптоми належать до ранніх проявів захворювання. За відсутності адекватного лікування можуть приєднуватися додаткові вторинні ознаки захворювання:
- деформація хребта (сколіоз, лордоз);
- вальгусна деформація стоп;
- порушення ходи («качина» хода, накульгування);
- атрофія м'язів ураженої ноги.
Діагностика дисплазії кульшових суглобів
Діагностика цього захворювання починається ще в пологовому будинку, відразу після народження дитини. Рекомендовано повторити фізикальне обстеження в кінці 1-го, 3-го і 6-го місяця після народження.
Загальний огляд дитини дозволяє виявити патогномонічні симптоми дисплазії кульшового суглоба:
- симптом клацання (або Маркса-Ортолані) при згинанні ноги в колінному та кульшовому суглобі;
- асиметрія шкірних складок і довжини ніг за одностороннього ураження;
- обмеження відведення ноги в горизонтальній площині.
Верифікувати передвивих і підвивих складно, оскільки явних клінічних ознак захворювання можна і не виявити. Ретельний огляд ортопеда дозволяє діагностувати основні порушення кульшового суглоба.
Додаткові методи діагностики охоплюють:
- УЗД кульшових суглобів — застосовується у дітей до 3 місяців життя. Сонографічний метод візуалізації дозволяє визначити патологічні зміни хрящової тканини, з якої складається головка стегна.
- Рентгенографічне дослідження кульшових суглобів (можна робити з 3-місячного віку) допомагає ідентифікувати порушення співвідношення головки стегна та кульшової западини тазової кістки. Оскільки хрящова тканина кульшового суглоба погано візуалізується, ортопеди використовують різні методики оцінки стану суглоба шляхом проведення умовних «анатомічних» ліній. На стику цих ліній утворюються кути, величина яких дозволяє визначити ступінь дефігураціі суглоба.
Методи лікування дисплазії кульшових суглобів
Вибір лікувальної тактики при цому захворюванні залежить від виду патології (передвивих, підвивих або вивих) та віку дитини. Раніше дітям із вродженим вивихом суглобів з раннього віку призначали жорсткі ортопедичні конструкції, які сковували рухи та викликали емоційне перенапруження дитини.
Сьогодні лікування даної патології менш радикальне. Усі ортопедичні конструкції стали м'якшими та зручними для використання, що робить дитину більш рухливою й активною.
Принципи лікування дисплазії кульшових суглобів у дитячому віці такі:
- негайний початок терапії відразу після встановлення діагнозу;
- ноги дитини повинні бути зігнуті в колінних і кульшових суглобах із латеральним відведенням;
- максимальне збереження фізичної активності дитини, наскільки це можливо;
- тривалість і безперервність лікування;
- застосування лікувальної гімнастики, фізіотерапії, масажу.
Виконання цих правил здійснюється за допомогою:
- широкого сповивання (забезпечує зігнуте та відведене положення кульшових суглобів);
- стремен Павлика (сучасні ортопедичні вироби виготовляються з м'яких матеріалів, що дозволяють утримувати ноги в зігнутому та відведеному положенні);
- ортопедичних шин Фрейка, ЦІТО, Розена, Волкова, Шнейдерова, апарату Гневковського (використовуються тільки за складного вивиху кульшового суглоба, який не коригується іншими методами);
- лікувальної гімнастики (дозволяє зміцнити м'язи ніг і забезпечує фізичну активність дитини);
- масажу, спрямованого на поліпшення кровопостачання та розслаблення м'язів;
- мануальної терапії — ефективного методу для зняття напруги та зміцнення м'язів, запобігання деформації скелета (хребта, стоп), знеболювання;
- фізіотерапії (електрофорез, парафіно-озокеритові аплікації).
Хірургічне лікування проводять за істинного вивиху кульшового суглоба, який не коригується за допомогою консервативних методів, або за повторного вивиху після закритого вправлення. Усі операції виконують у дітей після 1 року. Хірургічна корекція кульшової западини та головки кульшового суглоба здійснюється за пізньої верифікації діагнозу (після 2 років).
Наслідки дисплазії кульшових суглобів
Після встановлення діагнозу «дисплазія кульшового суглоба» важливо відразу почати лікування. Дотримання рекомендацій лікаря щодо догляду за дитиною з цією патологією, ранній початок лікування та повноцінне харчування забезпечують сприятливий прогноз. В іншому випадку, можуть виникнути ускладнення, які погано піддаються корекції:
- порушення ходи (накульгування, «качина» хода);
- деформація хребта і стоп;
- гіпотрофія м'язів;
- диспластичний коксартроз (виникає здебільшого в зрілому віці, але може траплятися і в дітей), що призводить до дегенеративних змін і зниження обсягу рухів у суглобі.