За нормального фізіологічного стану та належного функціонування всіх органів і систем в організмі людини є досить велика кількість мікроорганізмів, серед яких виділяють головну (облігатну), факультативну і транзиторну мікрофлору. Найбільша кількість (до 60%) мікроорганізмів заселяє усі відділи шлунково-кишкового тракту (ШКТ), від ротової порожнини до прямої кишки.
До складу нормальної мікрофлори входять як непатогенні, так і умовно-патогенні мікроорганізми. Останні можуть бути причиною розвитку захворювань у разі активної колонізації (різкого збільшення чисельності) або потрапляння в невластиві їм місця локалізації. Якісний та кількісний склад мікроорганізмів на різних ділянках ШКТ також відрізняється. Їхню користь важко переоцінити – нормальна мікрофлора виконує цілий ряд вкрай важливих функцій:
- Захисна функція. Заселяючи ШКТ, нормальна мікрофлора запобігає колонізації та активному розмноженню патогенних мікроорганізмів.
- Бере участь у травленні.
- Синтезує вітаміни.
- Підтримує гомеостаз.
- Є важливим чинником становлення як місцевого, так і системного імунітету.
Однак існують деякі патологічні стани, за яких виникає порушення/зміна кількісного або якісного складу мікрофлори, місця її локалізації, шляхів і механізмів взаємодії з макроорганізмом. У таких випадках мова йде про розвиток дисбіозу (дисбактеріозу).
Не будучи самостійним захворюванням, дисбіоз розвивається на тлі основної патології і здатний істотно погіршувати її перебіг.
З огляду на такі важливі функції нормальної мікрофлори, розвиток дисбіозу кишечника тягне за собою цілий ряд проблем зі здоров'ям, що істотно позначається на загальному стані та якості життя людини.
Зміст:
Причини виникнення дисбіозу
Причин, що сприяють розвитку дисбіозу, досить багато. До найбільш поширених чинників, здатних викликати порушення складу нормальної мікрофлори, належать:
- гострі та хронічні захворювання травного тракту (кишкові інфекції, коліти, ентерити та ін.);
- онкологічні захворювання;
- імунодефіцитні стани (ВІЛ-інфекція);
- ендокринна патологія (цукровий діабет);
- аутоімунні захворювання;
- алергії;
- глистяна інвазія;
- незбалансоване харчування;
- професійні шкідливості;
- нестача вітамінів і мікроелементів в організмі;
- шкідливі звички;
- нераціональне і безконтрольне застосування антибіотиків та інших медикаментозних препаратів;
- тривала гормональна, цитостатична або променева терапія;
- стрес;
- несприятлива екологічна обстановка.
Окрім перелічених чинників, важливу роль у розвитку дисбіозу відіграють вікові зміни властивостей нормальної мікрофлори, що відзначаються у літніх людей.
Види дисбіозу
У класифікації дисбіозу кишечника виділяють чотири ступені:
- 1 ступінь відповідає латентній фазі розвитку дисбіозу. При цьому клінічні прояви відсутні.
- 2 ступінь відповідає пусковій фазі, з'являється клінічна симптоматика, незначно збільшується кількість умовно-патогенної флори, однак загальний стан хворого не порушений (легкий перебіг).
- 3 ступінь – фаза агресивного зростання аеробної флори. Клінічна симптоматика помірно виражена, при цьому умовно-патогенна флора набуває патогенних властивостей. Характеризується середньотяжким перебігом.
- 4 ступінь відповідає фазі асоціативного дисбіозу, що характеризується вираженою клінічною симптоматикою, при цьому кількість нормальної флори різко знижена, а умовно-патогенна активована. Перебіг тяжкий.
Симптоми дисбіозу
У хворих з дисбактеріозом найчастіше визначаються такі симптоми:
- Біль у животі, локалізація і характер якого можуть бути різними.
- Зниження апетиту.
- Метеоризм.
- Відрижка.
- Нестійкі випорожнення, коли діарея змінюється запором і навпаки. При цьому характер калу може змінюватися, з'являється стеаторея (екскременти з підвищеним вмістом жиру), кал може набувати кислого або гнильного запаху.
- Неприємний присмак у роті.
- Зниження маси тіла.
- Прояви дефіциту вітамінів (заїди, випадіння волосся та ін.).
- Алергічні прояви.
- Слабкість, швидка стомлюваність.
- Порушення сну, лабільність психіки.
- Часті простудні захворювання.
З огляду на все вищесказане, можна зробити висновок, що прояви дисбіозу кишечника досить різноманітні, тому в разі виявлення у себе перелічених симптомів слід звернутися по допомогу до лікаря для визначення причини цього стану і якнайшвидшої його корекції.
Діагностика дисбіозу
Як уже йшлося раніше, дисбіоз розвивається на тлі основного захворювання, тому діагностичний пошук охоплює не тільки виявлення самого факту дисбіозу, а й причини – основної хвороби.
Першим етапом є огляд пацієнта, а також бесіда, у ході якої лікар дізнається основні скарги та інші анамнестичні дані, які можуть допомогти в діагностиці. Далі призначається спектр діагностичних процедур, що охоплює лабораторні та інструментальні методи. Пацієнтам із підозрою на дисбіоз обов'язково проводять:
- Загальний аналіз крові та сечі.
- Біохімічний аналіз крові з визначенням печінкових проб, глюкози крові, електролітів та інших показників.
- Копрограма.
- Аналіз калу на яйця глистів.
- Дослідження калу на дисбактеріоз.
- Бактеріологічний посів калу.
- Дихальні тести для діагностики синдрому надлишкового бактеріального росту (СНБР).
Окрім лабораторних методів, широко застосовують інструментальну діагностику, спрямовану на визначення основного захворювання та/або виключення іншої патології зі схожими клінічними проявами. Для цього проводять УЗД органів черевної порожнини, ВЕГДС, інтестіноскопію та інші дослідження.
Перелік досліджень може варіювати, тому тільки лікар може призначити найбільш відповідний у кожному конкретному випадку спектр діагностичних заходів.
Лікування дисбіозу
Ключовим питанням терапії дисбактеріозу є лікування основного захворювання, що стало причиною порушення мікрофлори кишечника. Також пацієнтам з дисбіозом призначають дієту, багату продуктами, що містять лакто- та біфідобактерії, а також пребіотичні речовини (висівки, спаржа, вівсянка, кисломолочні продукти та ін.). Медикаментозне лікування полягає в застосуванні препаратів, що містять представників нормальної мікрофлори. За наявності показань можливе застосування спеціальних антибактеріальних препаратів. Варто зазначити, що самолікування може бути неефективним. Перед прийманням будь-яких медикаментів проконсультуйтеся з вашим лікарем.
Наслідки дисбіозу
У цілому, в разі своєчасної корекції перебіг дисбіозу сприятливий. Однак у разі ігнорування симптомів відбувається подальше прогресування патологічного процесу, що може бути причиною виникнення таких ускладнень, як тяжкий гіповітаміноз, прогресуюче зниження маси тіла та ін.