Демодекоз — захворювання шкіри, що викликане паразитуванням кліща роду Demodex. Особливе місце ця патологія посідає у педіатрії, оскільки батьки часто плутають прояви демодекозу в дитячому віці з підлітковими вугрями та алергічними реакціями, що призводить до спроб самостійно вирішити проблему без досвідченого лікаря: з раціону дитини прибирають ймовірний алерген, безкінечно підбирають косметичні засоби для догляду за шкірою або просто чекають завершення гормональної перебудови. І хоча це захворювання, у порівнянні з дорослими, діагностується не часто, у немовлят і дітей молодшого шкільного віку може виявитися підшкірний кліщ з огляду на слабку імунну систему та високу чутливість до інфікування при тісному контакті з хворими людьми або тваринами, а у підлітків на тлі надмірного вироблення статевих гормонів та посиленої роботи сальних залоз.
Зміст:
Причини виникнення демодекозу
Збудник демодекозу – вугровий залозник – вважається умовно-патогенним мікроорганізмом. Мешкаючи у вушних раковинах, протоках сальних, мейбомієвих залоз і волосяних фолікулах людини, цей паразит активно харчується продуктами метаболізму залоз, ороговілим епітелієм, що провокує утворення пустул, папул, лусочок, кірок, лущення шкіри, випадіння вій.
Пусковим чинником виникнення демодекозної інфекції вважається порушення мікробіоценозу шкіри через перебудову нормального функціонування сальних залоз та переважання патогенних мікроорганізмів.
Demodex може виникнути у малюків та підлітків з хронічними персистентними інфекціями (наприклад, з хронічним тонзилітом, пієлонефритом, глистними інвазіями).
Більш схильні до захворювання діти, яким до лікування основної патології призначали препарати з імуносупресивним ефектом (топічні або системні кортикостероїди, цитостатики), застосовували променеву, таргетну, замісну ниркову терапію.
Висока ймовірність появи демодекозу у весняно-літній період при надмірному опроміненні сонячним світлом.
Види демодекозу
Розрізняють кілька клінічних видів демодекозу: за типом паразита (Demodex folliculorum brevis і Demodex folliculorum longus), морфологічними змінами шкіри та причинами появи.
Первинний демодекоз від самого початку уражує зовні не змінені шкірні покриви. Про вторинну форму захворювання говорять, якщо демодекозна інфекція розвивається як ускладнення основної дерматологічної патології (дерматит, екзема, розацеа).
Шкірний висип при паразитуванні підшкірного кліща в основному містить в собі такі морфологічні елементи:
- еритематозні;
- папульозно-пустульозні;
- акнеформні;
- гранульоматозні.
Захворювання класифікують і за переважною локалізацією збудника на шкірних покривах – демодекоз щік, крил носа, носогубної складки, підборіддя, вушних раковин, повік, спини. Атиповим розташуванням вважається область статевих органів, сідниць, слизової оболонки рота. У переважній більшості випадків уражається одразу кілька ділянок.
Симптоми демодекозу
Починається демодекоз часто з продромальних проявів. З’являється відчуття жару, свербіння на обличчі, почервоніння шкіри, яке швидко проходить.
В еритематозний період основним симптомом є стійке почервоніння шкіри обличчя у вигляді плям різного розміру, які виникають без явної причини та зберігаються тривалий час. При цьому кольорова палітра еритеми варіює від ніжно-рожевого до яскраво-червоного або навіть багряного відтінку. Нерідко на тлі почервоніння розвиваються телеангіектазії – видимі розширені судини з переважним розташуванням у зоні щік та крил носа.
Для папульозно-пустульозної стадії демодекозної інфекції характерне утворення прищів (папул) і гнійничків (пустул). При цьому спочатку формуються папули, які пізніше зливаються в чималі конгломерати з утворенням гнійничків. Цей висип зовні має сильну схожість із юнацькими вугрями у підлітковому періоді.
За несвоєчасного початку лікування хвороба переходить у гіпертрофічну стадію, яка проявляється подушкоподібним стовщенням, пористим розширенням, патологічним розростанням шкірних покривів. Цей процес викликаний гіперплазією сальних залоз. Стовщення в області носа мають назву ринофіми, лоба – метафіми, повік – блефарофіми, підборіддя – гнатофіми. У дерматологічній практиці демодекоз у гіпертрофічній стадії діагностується переважно вже у дорослих осіб чоловічої статі.
За локалізації підшкірного кліща в області повік, а саме в мейбомієвих залозах і фолікулах вій, формується демодекозний блефарит. Основними скаргами у дітей будуть відчуття печіння та інтенсивний свербіж в області почервонілих країв повік, злипання та випадіння вій, швидка зорова стомлюваність, світлобоязнь, відчуття чужорідного тіла в оці. Візуально відзначається поява лусочок і кірок на повіках, білих муфточок навколо уражених паразитом вій.
Діагностика демодекозу
Діагностика демодекозної інфекції може проводитися кількома методами. Найбільш простим із них вважається лабораторна діагностика. Сутність її полягає в екстракції волосяного фолікула з ураженої ділянки шкіри на предметне скло разом з 10% лугом. Після цього складається акарограма – підсумкова кількість кліщів на цій ділянці.
Іншим методом діагностики є поверхнева біопсія, або «скотч-проба». На покривне скло наноситься крапля клею цианокрилату. Після цього скло прикладають до ураженої ділянки шкіри на одну хвилину. При видаленні скла на ньому залишається шар епідермісу та вмісту сальної залози, що дозволяє візуалізувати наявних там кліщів при мікроскопії.
Більш інформативний метод – гістологічний. Для цього проводиться біопсія шкіри за допомогою скальпеля або спеціального трубчастого ножа (панч-біопсія). Отриманий матеріал для гістологічного аналізу фіксується формаліном протягом 24 годин і забарвлюється. Перевагою цього методу є можливість повноцінно візуалізувати сальну залозу та оточуючі її тканини. Однак цей метод більш травматичний.
У наш час використовуються такі неінвазивні методи діагностики, як дерматоскопія та оптична когерентна дермографія. З появою конфокального лазерного мікроскопа сканувальна мікроскопія стала найбільш інформативним методом, що дозволяє отримати об’ємне чотиривимірне зображення.
Лікування демодекозу
Першим кроком у лікуванні демодекозу є дотримання особистої гігієни. Також варто звернути увагу на харчування пацієнта: необхідно виключити з раціону гострі, солоні та смажені страви. Важливо обмежити контакт шкіри з прямим сонячним світлом.
У медикаментозному лікуванні провідне місце посідають протипротозойні препарати. Вони можуть використовуватися як внутрішньо, так і у вигляді гелів та мазей.
З фізіотерапевтичних процедур рекомендується застосування вузькосмугового синього світла.
Наслідки демодекозу
Навіть попри адекватно проведене лікування демодекоз може залишити по собі доволі неприємні наслідки. Якщо хвороба досягає гіпертрофічної стадії, відзначаються виражені косметичні дефекти на обличчі, що погіршують якість життя.
При паразитуванні кліща руйнуються й деформуються сальні залози, внаслідок чого страждає бар’єрна функція шкіри. Це призводить до приєднання вторинної інфекції, запальних процесів (абсцес, фурункульоз).
Окрім того, при локалізації осередку в області очей, нерідко виникають ускладнення у вигляді блефаритів і блефарокон’юнктивітів, що може тягнути за собою виражене порушення зору.