Контакт-центр: +38 (044) 393-00-00 +38 (0482) 307-500
Швидка допомога (Одеса) +38 (0482) 123-45-67 +38 (097) 123-45-67 +38 (050) 123-45-67

Цироз печінки

Цироз – це хронічне захворювання, що характеризується заміщенням нормальної тканини печінки нефункціональною сполучною тканиною (фіброзом), трансформацією структури органу та утворенням вузликів регенерації (помилкових дольок). Ця патологія є надзвичайно небезпечною, оскільки за поступового прогресування призводить до важкого незворотного порушення всіх функцій печінки, що клінічно проявляється розвитком цілого ряду ускладнень.

У медичній літературі можна знайти й іншу назву цього захворювання. На початкових етапах вивчення цирозу його називали «руда печінка», оскільки саме такий характерний колір органу виявляли під час проведення патологоанатомічного розтину в пацієнтів, що страждали на це захворювання.

Цироз печінки може виявлятися у людей різних вікових категорій, проте діти схильні до цього захворювання менше, ніж дорослі. Це можна пов'язати з основними причинами розвитку цирозу печінки. Серед дорослого населення найчастіше це захворювання виникає за алкоголізму (відзначається майже у половини хворих) і вірусних гепатитів (найчастіше гепатит С). У чоловіків ця патологія реєструється частіше, ніж у жінок.

Причини виникнення цирозу печінки

Причиною розвитку захворювання може бути досить велика кількість чинників:

  • Алкоголізм. Системне тривале зловживання алкоголем призводить до зміни структури, а також до порушення функції печінки (алкогольна хвороба печінки), що за поступового прогресування переходить у цироз. Варто зазначити, що не тільки вплив алкоголю, але й інші шкідливі звички (наприклад, паління) можуть стати провокуючим фактором розвитку захворювання, оскільки, хоч і в меншій мірі, також можуть мати токсичну дію на печінку.
  • Інфекційні захворювання печінки, в першу чергу, хронічні вірусні гепатити та цитомегаловірусна інфекція.
  • Аутоімунні захворювання (наприклад, аутоімунний гепатит).
  • Захворювання жовчних шляхів та інші хвороби, що призводять до порушення руху жовчі.
  • Вроджені аномалії печінки, жовчних проток.
  • Імунодефіцитні стани.
  • Приймання деяких лікарських препаратів.
  • Токсична дія деяких отрут.
  • Метаболічні порушення та ферментна недостатність (наприклад, муковісцидоз).
  • Недостатність кровообігу.
  • Ураження кишечника або печінки паразитами.
  • Генетичні захворювання.

Механізм розвитку цирозу такий: причинний фактор впливає на тканину печінки, що призводить до порушення трофіки гепатоцитів (клітин печінки). Це тягне за собою їх деструкцію та загибель, внаслідок чого на місці цих клітин утворюються сполучнотканинні вузлики, які не можуть виконувати функцію гепатоцитів. Поступово ця нефункціональна сполучна тканина заміщує нормальну, результатом чого є порушення структури та функції печінки. Крім того, сполучнотканинні вузлики здавлюють судини органу, тим самим порушують у ньому кровотік, що призводить до ще більших трофічних порушень гепатоцитів і подальшого прогресування цирозу.

Види цирозу печінки

Класифікація цирозу досить обширна і здійснюється за різними параметрами.

Залежно від морфологічних змін виділяють цироз печінки:

  • дрібновузловий, за якого розмір вузлів регенерації становить 1–3 мм;
  • великовузловий, коли розмір вузлів більше 3 мм;
  • змішаний, коли виявляють вузли різного діаметру.

З огляду на причину захворювання, виділяють цироз:

  • Алкогольний. При цьому відзначається деяка стадійність. На початку виникає жировий гепатоз (жирове переродження печінки), далі захворювання прогресує з формуванням фіброзу печінки, і потім цирозу.
  • Обмінно-аліментарний (за ожиріння, цукрового діабету та ін.).
  • Вірусасоційований.
  • Лікарський.
  • Природжений.
  • Застійний (внаслідок недостатності кровообігу за різних захворювань серцево-судинної системи – кардіальний цироз).
  • Неясної етіології. До цієї форми належать криптогенний і первинний біліарний цироз.

Також виділяють атрофічний і портальний цироз печінки. Останній характеризується розвитком портальної гіпертензії, що у пацієнтів із цирозом виявляється дуже часто, тому цю форму вважають найпоширенішою.

Залежно від стадії цирозу виділяють:

  1. Стадія компенсації.
  2. Стадія субкомпенсації.
  3. Стадія декомпенсації.
  4. Термінальна стадія.

Також у всьому світі зараз використовується класифікація цього захворювання за Чайлдом–Пью, яка дає можливість визначити ступінь важкості цирозу (початковий, помірно виражений і термінальний). Відповідно до цієї класифікації, виділяють 5 ознак, кожну з яких можна оцінити від 1 до 3 балів. Потім ці бали сумуються, і залежно від отриманого числа визначається клас: А, В або С, кожен із яких відповідає певному ступеню важкості цирозу.

Симптоми цирозу печінки

Клінічні прояви цирозу досить різноманітні. У близько 20% хворих початкові стадії захворювання перебігають безсимптомно, а перші прояви хвороби, такі як швидка стомлюваність, зниження працездатності, метеоризм, часто ігноруються.

Основні симптоми цирозу відображають недостатність тієї чи іншої функції печінки, яка виникає за цієї хвороби:

  • Збільшення печінки на ранніх стадіях, на зміну якому приходить її значне зменшення. Також відзначається збільшення селезінки.
  • Біль розпираючого характеру, локалізований у правому підребер'ї.
  • Астенічний синдром: слабкість, порушення сну та ін.
  • Підвищення температури тіла.
  • Диспепсичні прояви, такі як зниження апетиту, нудота і блювання, здуття живота, відчуття важкості в животі, порушення випорожнень, зниження маси тіла.
  • Ознаки холестазу (застою жовчі): жовтушність шкірних покривів і склер, свербіж шкіри.
  • Портальна гіпертензія – підвищений тиск у ворітній вені – проявляється появою «голови медузи», яка формується при розширенні підшкірних вен передньої черевної стінки внаслідок утворення анастомозів. Окрім цього, виникає варикозне розширення вен стравоходу, прямої кишки та шлунку, що є надзвичайно небезпечним станом, оскільки загрожує розвитком кровотечі.
  • Розвиток набряків, асциту.
  • Розширення дрібних капілярів шкіри з утворенням судинних зірочок (телеангіектазій).
  • Геморагічний синдром, що проявляється кровоточивістю слизових оболонок, розвитком петехій (дрібних крововиливів), синців.
  • Солодкуватий специфічний «печінковий» запах з рота.
  • Пальмарна еритема – рівномірне почервоніння долонь (цей симптом ще називають «печінкові долоні»).
  • Печінкова енцефалопатія, початковим проявом якої є сонливість, апатія, що далі прогресує аж до розвитку коми.
  • Гінекомастія, що характеризується збільшенням грудних залоз у чоловіків.
  • Ксантоми і ксантелазми – невеликі утворення, які виникають на шкірі хворого і вказують на порушення ліпідного обміну.

Прояви цирозу різноманітні, деякі з них загрожують розвитком грізних ускладнень. У разі виявлення у себе перелічених ознак слід якомога швидше звернутися по медичну допомогу.

Діагностика цирозу печінки

Діагностика цирозу починається з бесіди пацієнта з лікарем, у ході якої лікар дізнається основні скарги і всі важливі анамнестичні дані: коли та з яких проявів почалося захворювання, чи є у пацієнта які-небудь хронічні хвороби, шкідливі звички, професійні шкідливості, чи приймає він медикаменти, і ряд інших важливих питань, які можуть допомогти у встановленні діагнозу.

Потім лікар приступає до ретельного огляду пацієнта, під час якого можливе визначення симптомів, що вказують на портальну гіпертензію, та інших проявів цирозу. Після цього пацієнтові призначається ряд додаткових досліджень, щоб підтвердити або спростувати діагноз.

Із лабораторних методів для діагностики цирозу застосовують:

  • Загальноклінічні аналізи крові та сечі.
  • Біохімічний аналіз крові, у якому визначають загальний білірубін і фракції, лужну фосфатазу, глюкозу крові, АЛТ, АСТ та ін.
  • Коагулограму, що дає уявлення про порушення гемостазу, які нерідко виникають за цирозу.
  • Копрограму й аналіз калу на яйця гельмінтів.

Інструментальні методи діагностики охоплюють:

  • УЗД органів черевної порожнини – дає можливість оцінити структуру печінки, її розміри та форму, виявити ознаки портальної гіпертензії.
  • Еластографію печінки, за допомогою якої можна оцінити щільність нормальних і патологічних тканин органу.
  • Комп'ютерну томографію (КТ) та магнітно-резонансну томографію (МРТ), за допомогою яких можна детально пошарово візуалізувати структуру печінки, а також її судин і жовчовивідних шляхів.
  • Біопсію печінки з подальшим гістологічним дослідженням отриманого матеріалу – дозволяє оцінити характер зміни тканини органу, а також встановити можливу причину розвитку цирозу.

Лікування цирозу печінки

Основна мета терапії цирозу – утримати захворювання від подальшого прогресування, компенсувати вже наявні порушення функції печінки, а також запобігти розвитку ускладнень. Для лікування цирозу застосовують цілий спектр заходів, від якісного виконання яких і залежить успіх терапії.

Хворому з цирозом призначають спеціальну дієту (відмова від алкоголю є найважливішою умовою успіху лікування цирозу!), налагоджують режим харчування, рекомендують помірне фізичне навантаження.

Обов'язково проводять лікування основного захворювання, що викликало цироз. Для цього застосовують противірусні, гормональні препарати тощо. Медикаментозне лікування також полягає в застосуванні проносних препаратів, глюкокортикоїдів, дезінтоксикаційної терапії, гепатопротекторів, сечогінних засобів, вітамінів та ін.

У разі розвитку ускладнень тактика лікування змінюється залежно від стану хворого.

Іноді вдаються до хірургічного лікування цирозу, наприклад, трансплантації печінки, а також операції портосистемного шунтування, спрямованої на усунення портальної гіпертензії.

Наслідки цирозу печінки

Цироз – це небезпечне захворювання саме з причини розвитку ряду важких, життєзагрозливих ускладнень, таких як:

  • кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу, шлунка;
  • асцит, а також інфікування асцитичної рідини;
  • печінкова кома;
  • рак печінки (гепатоцелюлярна карцинома);
  • печінкова гастропатія;
  • безпліддя.

Цироз – невиліковне захворювання, тому його прогноз цілком залежить від своєчасно та якісно проведеної терапії, подальшого виконання хворим усіх рекомендацій лікаря, корекції способу життя.