Бореліоз (синоніми: хвороба Лайма, кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз) – це інфекційне захворювання з трансмісивним шляхом передачі, що характеризується ураженням нервової системи, шкіри, серця та суглобів.
Кліщовий бореліоз вперше був описаний у 1975 році в місті Лайм, штат Коннектикут (США). Сприйнятливість до цього захворювання дуже висока, особливо небезпечна хвороба Лайма під час вагітності, оскільки борелії можуть призвести до загибелі плоду або спровокувати викидень. Також у таких дітей після народження можуть діагностувати вади серця.
Здорова людина не може заразитися цією інфекцією від хворої. Для бореліозу характерна весняно-літня сезонність, обумовлена періодом активності кліщів.
Лайм-бореліоз найчастіше реєструється в Північній Америці, Європі, Азії та Австралії.
Зміст:
Причини виникнення бореліозу
Причиною розвитку хвороби Лайма є спірохетоподібний мікроорганізм роду Borrelia (Борелія). Ця бактерія має форму спіралі та здатна здійснювати активні поступальні рухи.
Джерелом борелій можуть бути дикі тварини, велика рогата худоба, птахи та собаки, дрібні гризуни. Переносником інфекції є іксодові кліщі, що паразитують на цих тваринах.
Інфекція потрапляє в організм людини зі слиною кліща під час укусу. Можливе зараження при потраплянні на травмовану шкіру фекалій кліща або при неправильному видаленні паразита. Потрапивши в системний кровотік, бактерії поширюються по всьому організму.
Імунітет до бореліозу нетривалий, і через 5–7 років можливе повторне зараження.
Види бореліозу
Форми захворювання:
- латентна – характеризується відсутністю основних симптомів захворювання;
- маніфестна – симптоми явно виражені.
Періоди розвитку хвороби Лайма:
- Ранній період:
- I стадія;
- II стадія.
- Пізній період:
- III стадія.
Перебіг бореліозу може бути:
- гострим – тривалість захворювання менше 3 місяців;
- підгострим – тривалість 3–6 місяців;
- хронічним – тривалість захворювання більше 6 місяців.
Залежно від тяжкості перебігу виділяють три ступені захворювання:
- легкий;
- середньотяжкий;
- тяжкий.
Симптоми бореліозу
З огляду на те, що кожна зі стадій бореліозу має свої прояви, варто розглядати симптоматику кожної з них окремо. Інкубаційний період може становити від 3 до 32 днів.
Для першої стадії захворювання характерні такі ознаки:
- Гострий або підгострий початок.
- Спочатку виникає почервоніння та припухлість у місці укусу кліща, через кілька днів з'являється блідо-рожева або яскраво-рожева мігруюча кільцеподібна еритема.
- Свербіння та біль у місці еритеми.
- Можуть виникати нехарактерні симптоми у вигляді ознобу, підвищення температури тіла, головного болю, слабкості, швидкої стомлюваності.
- Можливі нудота і блювання.
- Нежить, сухий кашель, кон'юнктивіт.
- У більшості випадків симптоми слабшають і повністю зникають через кілька тижнів.
У другій стадії захворювання перебігає важче і характеризується такими ознаками:
- У зв'язку з поширенням збудника з током крові на шкірі виникають вторинні кільцеподібні еритеми невеликих розмірів (4–7 см).
- Ураження нервової системи: порушення мовлення, тремтіння в кінцівках, порушення ковтання.
- Ригідність потиличних м'язів.
- Порушення сну та пам'яті.
- Ураження нервів, частіше лицьового.
- Болі та обмеження рухливості в суглобах.
- Прискорене серцебиття, задишка, біль за грудиною, серцева недостатність.
Третя стадія розвивається через півроку і більше від моменту зараження, для неї характерне ураження:
- Суглобів: припухлість, болісність і обмеженість рухів.
- Шкіри: розвиток хронічного атрофічного акродерматиту (на шкірі з'являються червоно-фіолетові плями, на місці яких згодом розвивається атрофія).
- Нервової системи: зниження або підвищення чутливості, порушення рівноваги, порушення інтелекту.
Діагностика бореліозу
Діагностика хвороби Лайма становить деяку складність, особливо в пізньому періоді, оскільки поліорганність ураження, властива цьому захворюванню, потребує проведення розгорнутої диференціальної діагностики.
Основа встановлення діагнозу – це дані анамнезу та клініко-епідеміологічні дані: відвідування лісу або лісопаркових зон, укус кліща або виявлення паразита на одязі. Ознакою розвитку хвороби Лайма може бути виявлена під час огляду мігруюча еритема.
Окрім цього, лікар може призначити проведення лабораторних досліджень крові та сечі, а також провести специфічну діагностику захворювання. Специфічна діагностика полягає у виконанні аналізу крові на бореліоз для визначення ДНК мікроорганізму за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Також проводять серологічну діагностику, яка спрямована на виявлення антитіл до борелій.
У деяких випадках потрібне проведення інструментальних досліджень, таких як рентгенографія, ЕКГ, магнітно-резонансна томографія.
Методи лікування бореліозу
У більшості випадків лікування бореліозу має проходити в стаціонарі, але за легкого перебігу та не сильно виражених клінічних симптомів можливе й амбулаторне лікування.
Лікування хвороби Лайма в першу чергу спрямоване на усунення причини захворювання, а саме борелій. З цією метою використовують антибактеріальні препарати. Також застосовують нестероїдні протизапальні засоби, анальгетики, фізіотерапію та ін. Окрім цього, проводиться дезінтоксикаційна терапія.
Лікування хвороби Лайма на різних стадіях може відрізнятися. Вибір медикаментозних препаратів і дозування здійснює виключно лікар, враховуючи вік пацієнта, тяжкість перебігу та форму захворювання, тому самолікування є неприпустимим.
Наслідки бореліозу
Наслідки бореліозу можуть бути досить важкими, особливо у дітей. Основні ускладнення цього захворювання такі:
- перехід у хронічну форму;
- ураження нервової системи;
- запалення оболонок серця;
- проблеми з зором (іридоцикліт);
- інвалідизація;
- ревматоїдний артрит;
- атаксія (порушення координації рухів)
- недоумство у дітей;
- у важких випадках летальний результат.