Термін «білково-енергетична недостатність» (гіпотрофія) досить широко застосовується у педіатричній практиці та позначає наявність у дитини хронічного розладу харчування, що характеризується зниженням маси тіла щодо віку та зросту. Цей патологічний стан супроводжується порушенням трофічних і обмінних функцій організму, а також зниженням толерантності до їжі.
Гіпотрофією називають один із видів хронічного порушення харчування — дистрофії. Виявляється цей патологічний стан здебільшого у дітей молодшого віку, до того ж, він може виникати ще внутрішньоутробно, тоді мова йде про затримку внутрішньоутробного розвитку плода (ЗВУР). Поширеність цього захворювання варіює у різних країнах (від 5% до 20–30%), оскільки цей показник залежить від ряду не тільки медичних, але й соціально-економічних чинників.
Дане захворювання є вкрай важливою проблемою в педіатрії, оскільки хронічна нестача поживних речовин і мікроелементів призводить до відставання дитини у фізичному та нервово-психічному розвитку, зниження імунологічної реактивності, сприяє розвитку ряду захворювань.
Зміст:
Причини виникнення гіпотрофії
Перелік причин, що сприяють виникненню цієї патології, досить великий. Умовно їх поділяють на ендогенні (внутрішні) та екзогенні (зовнішні). Крім цього, окремо розглядають причини розвитку вродженої та набутої гіпотрофії.
Основні чинники, що впливають на розвиток внутрішньоутробної (пренатальної) гіпотрофії:
- патологія перебігу вагітності;
- різні хромосомні мутації, генетичні захворювання у плода;
- шкідливі звички матері (куріння, алкоголізм, вживання наркотичних засобів);
- хронічні захворювання матері (цукровий діабет, вроджені або набуті вади серця, пієлонефрит та ін.);
- неповноцінне харчування матері під час вагітності;
- рання (до 19 років) або навпаки, пізня (після 36 років) вагітність;
- внутрішньоутробне інфікування плода, наявність у матері TORCH-інфекції;
- нервово-психічне перенапруження, стреси під час вагітності.
В основі розвитку внутрішньоутробної гіпотрофії лежить порушення матково-плацентарного кровотоку, що призводить до розвитку внутрішньоутробної гіпоксії плода, порушення трофічних процесів, результатом яких є ЗВУР.
Набута гіпотрофія може виникати внаслідок таких причин:
- Аліментарні чинники:
- кількісно або якісно недостатнє харчування;
- неправильне введення прикорму;
- штучне вигодовування;
- неправильний режим годування дитини.
- Інфекційні чинники, коли гіпотрофія пов'язана з гострими або хронічними інфекційними захворюваннями.
- Токсичні чинники (наприклад, ця патологія може виникнути внаслідок тривалого застосування деяких медикаментів).
- Наявність у дитини спадкових або набутих порушень всмоктування (лактазна недостатність, целіакія та ін.).
- Спадкові порушення обміну речовин (галактоземія, фруктоземія та ін.).
- Різні вроджені аномалії розвитку внутрішніх органів.
- Вроджені або набуті імунодефіцитні стани.
- Ендокринна патологія у дитини (цукровий діабет, гіпертиреоз та ін.).
- Тяжкі травми.
- Захворювання центральної нервової системи (ЦНС).
- Онкологічна патологія.
Порушення надходження в організм дитини поживних речовин, а також їх розщеплення і перетравлювання тягне за собою зниження ферментативної активності, порушення моторики органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ), що зі свого боку призводить до розладу всіх видів обміну речовин. Надалі у дитини відзначаються зміни імунологічної реактивності (знижується імунітет), порушується робота ЦНС та інших систем організму, виникають дефіцитні захворювання.
Види гіпотрофії
Як уже зазначалося раніше, виділяють пренатальну (внутрішньоутробну, вроджену) та постнатальну (набуту) гіпотрофію.
Залежно від рівня дефіциту маси тіла дитини виділяють три ступеня цієї патології:
- 1 ступінь — легка гіпотрофія, у дитини відзначається зниження маси тіла на 10–20% від норми для її віку та зросту;
- 2 ступінь — гіпотрофія середньої тяжкості, за якої у дитини зниження маси тіла становить 21—30%;
- 3 ступінь — тяжка гіпотрофія, встановлюється за дефіциту маси тіла понад 31%.
Симптоми гіпотрофії
Клінічна картина гіпотрофії представлена такими ознаками:
- Трофічні порушення:
- зниження маси тіла;
- порушення пропорційності статури;
- зміни шкірних покривів: зниження еластичності, сухість, лущення, блідість шкіри; також визначаються симптоми гіповітамінозу (ламкість нігтів, випадіння волосся, заїди та ін.);
- витончення підшкірно-жирового шару на животі, тулубі, кінцівках, за тяжкої гіпотрофії — на обличчі дитини.
- Зміни з боку центральної нервової системи:
- плаксивість, дратівливість або навпаки, млявість, апатія;
- порушення режиму сну;
- затримка нервово-психічного розвитку;
- слабкість у м'язах;
- розлад терморегуляції.
- Зниження харчової толерантності:
- втрата апетиту, в деяких випадках можлива повна відмова від їжі;
- прояви диспепсії: нудота, блювання, порушення стільця (запор або діарея).
- Зниження імунологічної реактивності. Діти з цією патологією часто хворіють на інфекційні захворювання, мають схильність до затяжного перебігу запальних процесів, можливий розвиток атипових варіантів перебігу захворювань, септичних станів.
Варто зазначити, що вираженість симптомів може відрізнятися залежно від стадії гіпотрофії. У разі виявлення у дитини перелічених ознак слід відразу ж звернутися по допомогу до педіатра для своєчасної діагностики та терапії захворювання.
Діагностика гіпотрофії
В основі діагностики гіпотрофії лежить не тільки визначення факту наявності дефіциту маси тіла у дитини, а й з'ясування безпосередньої причини розвитку цього патологічного стану. Обов'язковим етапом є огляд дитини педіатром, а також бесіда з батьками, у ході якої лікар дізнається всі необхідні анамнестичні дані. Після ретельного фізикального обстеження дитини й аналізу анамнезу життя та захворювання призначають додаткові лабораторні та інструментальні дослідження, консультації вузьких спеціалістів (дитячого ендокринолога, гастроентеролога та ін.).
Лабораторна діагностика обов'язково повинна охоплювати проведення загальноклінічних аналізів (загального аналізу крові та сечі), копрограми, біохімічного дослідження крові з визначенням глюкози, загального білка (а також його фракцій), печінкових проб та інших показників.
З інструментальних методів діагностики обов'язковим є проведення УЗД органів черевної порожнини, електрокардіографії (ЕКГ), ехокардіографії (УЗД серця).
У разі необхідності, за наявності показань, проводять й інші дослідження, які допомагають визначити основне захворювання, на тлі якого виникла гіпотрофія.
Методи лікування гіпотрофії
За наявності основної патології, яка викликала розвиток гіпотрофії, перш за все проводять лікувальні заходи, спрямовані на терапію основного захворювання.
Лікування гіпотрофії комплексне, поетапне, воно ґрунтується на поступовому виведенні дитини з цього патологічного стану. Обов'язковою є організація належного режиму дня та харчування дитини. Основою лікування є дієта. На першому етапі працюють над установленням толерантності до їжі, потім поступово переходять до посиленого годування (період зростання харчових навантажень), після чого виконують повне виведення дитини з гіпотрофії. Діти з першим ступенем патології можуть проходити лікування амбулаторно, під динамічним наглядом лікаря, за середньотяжкої та тяжкої форми патології дитина повинна бути госпіталізована у стаціонар. Обов'язковим є щоденний контроль за масою тіла пацієнта, а також ведення харчового щоденника, листа гідробалансу.
Медикаментозне лікування полягає у призначенні ферментних препаратів для поліпшення травлення, вітамінів, пробіотиків, якщо необхідно, проводять інфузійну терапію.
Лікування гіпотрофії є досить складним процесом, у якому для досягнення бажаного ефекту потрібно врахувати дуже багато нюансів, тому самолікування такої дитини в домашніх умовах є неприпустимим і може бути вкрай небезпечним для її життя та здоров'я.
Наслідки гіпотрофії
За умови своєчасного звернення по медичну допомогу та адекватної терапії прогноз сприятливий, проте у разі тривалого ігнорування основних симптомів захворювання можливий розвиток у дитини таких ускладнень:
- порушення розумового та фізичного розвитку;
- дефіцитні стани (рахіт, анемії та ін.);
- затяжні застуди, більш тяжкий перебіг різних запальних захворювань (пневмонія, отит, ентероколіт тощо.).
За гіпотрофії третього ступеня, навіть у разі проведеного лікування, смертність становить близько 50%.