Аднексит — це неспецифічне запальне захворювання придатків матки — маткових (фаллопієвих) труб та яєчників — інфекційного генезу. Найбільш часто на цю патологію хворіють молоді жінки в репродуктивному віці (20–30 років). У клінічній практиці діагностуються випадки переважного інфікування усіх шарів маткових труб — сальпінгіт, або тільки тканини яєчників сумісно зі зв’язковим апаратом — оофорит. Однак частіше за все, через безпосередню близькість придатків матки одне до одного, запальний процес розвивається одночасно в цих органах, зв’язку з чим у захворювання є друга назва — сальпінгоофорит.
Зміст:
Причини виникнення аднекситу
Причина виникнення сальпінгоофориту в жінок — потрапляння у просвіт маткових труб і яєчника інфекції. Інфікування придатків матки в основному є наслідком розповсюдження одного збудника або мікробних асоціацій з піхви, цервікального каналу та порожнини матки в фаллопієві труби (висхідний шлях). При безпосередньому контакті яєчників із запаленими ділянками очеревини можливий низхідний шлях передачі. Значно рідше інфекція може потрапляти у внутрішні статеві органи через лімфогенні або регіонарні кровоносні судини. Збудниками захворювання є умовно-патогенні (аутофлора) і патогенні мікроорганізми: стафілококи, ентерококи, стрептококи, кишковапаличка, хламідії, гонококи, мікоплазми, уреаплазми, трихомонади, клосторидії, ганднерелли, неспороутворюючі анаероби та інші.
Існує ряд чинників, що сприяють утворенню аднекситу. Серед них:
- ослаблення імунітету;
- нестача вітамінів та мінералів у організмі;
- проникнення інфекції в придатки матки з первинного осередку, наприклад, при гаймориті або апендициті;
- переохолодження, наприклад, після купання у холодній воді;
- статеві контакти під час менструації, одразу після пологів, аборту;
- введення внутрішньоматкової спіралі або інші лікувально-діагностичні маніпуляції в порожнині матки;
- часті стреси, перевтома, погане харчування.
Види аднекситу
За характером перебігу хвороби розрізняють гострий і хронічний аднексит. Гостра форма сальпінгоофорита розвивається на тлі первинного запального процесу і характеризується наявністю типових для цього захворювання симптомів: тупий або давлячий біль внизу живота з іррадіацією на внутрішню поверхню стегон, висока температура, порушення сечовипускання, метеоризм, розлади стільця через роздратування кишківника, загальна слабкість. Якщо вчасно не діагностувати хворобу і не пройти курс адекватного лікування, гостре запалення придатків перейде в хронічний аднексит. Хронічна форма захворювання призводить до порушення дітородної функції у жінок в результаті утворення злукового процесу в органах малого таза.
Більш рідкісною формою аднекситу є захворювання на тлі мікозного або туберкульозного запалення. Симптоми такого аднексита схожі з ознаками гострої форми, але відрізняються меншою інтенсивністю.
Гнійний аднексит — це запалення придатків, яке носить специфічний або полімікробний характер. Найчастіше є ускладненням гонореї. Для цієї форми сальпінгоофорита характерне рясне скупчення гнійного ексудату в порожнині маткових труб і яєчниках з формуванням тубооваріальних абсцесів, трубної непрохідності, розплавленням тканин органів, що призводить до розлитого запалення очеревини і міжкишкових, ректовагінальних гнійників.
За локалізацією розрізняють двосторонній і односторонній (ліво / правосторонній) аднексит.
Симптоми аднекситу
Симптоматика аднекситу буде незначно видозмінюватися залежно від особливостей перебігу захворювання, виду, етіології збудника, наявності в анамнезі ускладнених пологів, вагітності, інвазивних маніпуляцій на органах малого таза, тривалого застосування внутрішньоматкової контрацепції.
Однак існує загальний перелік симптомів, характерних для запального процесу в придатках матки:
- ниючий або тупий біль в нижній частині живота, що посилюється при сечовипусканні, переохолодженні або перед менструацією;
- зміни менструального циклу: менструації через порушення ендокринної функції яєчників стають більш рясними та тривалими або мізерними й рідкісними;
- загальна слабкість, швидка стомлюваність;
- емоційна лабільність, дратівливість, депресія;
- підвищення температури тіла;
- нудота, блювота, болісна перистальтика;
- прискорене сечовипускання в незначних кількостях;
- рясні виділення з піхви;
- сексуальна дисфункція.
Діагностика аднекситу
Первинну діагностику лікар проводить при гінекологічному огляді. Якщо наявний гострий аднексит, жінка буде відчувати виражений біль в області локалізації яєчників і фаллопієвих труб, який посилюється при зміщенні шийки матки та її тракціях під час вагінального дослідження. Для хронічної форми характерна малорухливість придатків через злуковий процес, при пальпації також будуть болісні відчуття.
Для додаткової діагностики призначаються такі лабораторні дослідження:
- Загальний аналіз крові.
- Аналіз крові на ШОЕ. Часто аднексит супроводжується підвищеною швидкістю осідання еритроцитів.
- Визначення лейкоцитарної формули. Дозволяє виявити підвищений рівень лейкоцитів.
- ПЛР, бакпосів із піхви, сечовипускального і цервікального каналів. Допомагає визначити інфекційного збудника і ступінь його чутливості до антибіотиків.
- Забарвлення мазка з шийки матки по Граму. Актуальне при виявленні гонококів.
Інформативною методикою виявлення запальних захворювань придатків матки є трансвагінальне УЗД з доплерометрією. Це дослідження дозволяє вивчити стан внутрішніх статевих органів, коли пальпація утруднена через сильний біль у пацієнтки, виявити об’ємні новоутворення на придатках, діагностувати нормальну або позаматкову вагітність. За хронічної форми аднекситу або при неможливості зачати дитину призначається гістеросальпінгографія (метросальпінгографія), яка допомагає оцінити прохідність фаллопієвих труб.
Методи лікування аднекситу
Лікування аднекситу вимагає комплексного підходу, тому максимально ефективно проводити його в стаціонарі. За результатами досліджень призначається антибактеріальна терапія, що впливає на конкретного збудника. Крім цього, застосовуються препарати, що підвищують імунітет, протизапальні та розсмоктувальні засоби. Необхідно пам'ятати, що антибіотики обов’язково потрібно застосовувати курсом, навіть якщо через деякий час спостерігається поліпшення стану. Недолікований аднексит має великі шанси перейти в хронічну форму, яка набагато складніше піддається лікуванню.
При гнійних формах аднекситу (тубооваріальний абсцес, піовар, піосальпінкс) призначається лапароскопічна операція, в ході якої з яєчників і маткових труб видаляється гній, а в запалені ділянки вводиться розчин антибіотика. При хронічному запаленні придатків застосовується плазмаферез — заміна токсичної плазми пацієнтки донорською або нативною плазмою. Таке лікування проводиться кількома курсами в першій фазі менструального циклу.
Крім медикаментозного лікування, широко застосовується фізіотерапія в періоді ремісії, яка включає в себе:
- ультрафонофорез;
- УФО трусикової області по Желоховцеву;
- високочастотну магнітотерапію;
- внутрішньовенне лазерне опромінення крові;
- вуглекислі, радонові або сірководневі вагінальні зрошення;
- грязьові аплікації на область придатків;
- лазеротерапію.
Наслідки аднекситу
Наслідки аднекситу вкрай негативні для жінки. При гострому сальпінгоофориті гній з маткових труб і яєчників може потрапити в черевну порожнину і спровокувати дифузне запалення очеревини або пельвіоперитоніт. Крім цього, запалення придатків тягне за собою маткові кровотечі, порушення менструального циклу, підвищує ймовірність позаматкової вагітності. Найнебезпечніше ускладнення аднекситу — це спаювання маткових труб, абсолютна недостатність жіночих статевих гормонів, трубно-перитонеальне безпліддя. Тому вкрай важливо при появі перших симптомів звернутися до гінеколога і своєчасно почати лікування.