Як навчити малюка користуватись горщиком?
Енурез - невелика проблема для суспільства, але значні труднощі для дитини. (S.Wille)
У нашій практиці ми часто зустрічаємо крайнощі в ставленні батьків до проблеми нетримання сечі у дітей. Деякі дбайливі мами піднімають тривогу з приводу того, що їх дворічне чадо не проситься вночі на горщик. Інші ж мами не бачать проблеми в тому, що їх чотирирічна дитина спить в памперсах, виправдовуючи себе тим, що «не бачили школярів в памперсах? - просто час ще не прийшов».
Розповсюдження цього захворювання серед дітей становить 10-33%. Цікаво, що основна група дітей з енурезом (до 45%) - це 7-8-ми річні «маленькі школярі». Це пов'язано, вочевидь, з посиленням психологічного навантаження в цьому віці.
Коли ж ставиться діагноз «Енурез», і яким він буває?
Такий діагноз лікар може поставити дитині тільки починаючи з п'ятирічного віку за наявності нетримання сечі під час денного та/або нічного сну.
Обов'язкові критерії для постановки діагнозу «енурез» наступні:
- Кількість «мокрих ночей» не менше двох на місяць для дітей до 7 років і однієї на місяць для дітей старших за 7 років.
- Збереження цих симптомів протягом не менше 3 місяців.
Проте, якщо батьки помічають нетримання сечі у дитини до 5 років, безумовно, слід звернутися до лікаря, щоб пройти необхідні обстеження та розпочати лікування.
Енурез буває:
- Первинний - спостерігається у малюка з перших днів життя.
- Вторинний - нетримання сечі виникає після «сухого періоду».
Як виробляється умовний рефлекс?
Щоб краще зрозуміти як формується механізм нетримання сечі, давайте розглянемо, як відбувається вироблення контролю за сечовипусканням у дитячому організмі.
У малюка в першому півріччі життя кількість сечовипускань досягає близько 20 разів на добу. Після 6 місяців кількість сечовипускань зменшується, зате збільшується об'єм. Між першим і другим роками життя формується відчуття «наповненості» сечового міхура. Сходити в туалет за бажанням або утримувати сечовипускання протягом необхідного часу малюк може у віці 2-3-х років. Таким чином, більшість дітей здатна до 4-5-ти років повністю сформувати вольовий контроль над цим процесом, тобто виробити умовний рефлекс.
Встановлено, що без надбання навичок самообслуговування вироблення умовного рефлексу затримується. Мама, яка прагне привчити дитину до горщика, повинна пам'ятати, що тривале застосування одноразових підгузків заважає дитині вчасно сформувати необхідні навички.
Привчання до горщика можна починати у віці 7-8-ми місяців, коли дитина вже добре сидить. Найголовніше при цьому - позитивний настрій мами і регулярність процедури, без зайвого повчання. Якщо висаджувати дитину на горщик на кілька хвилин після кожного годування, вона поступово звикне, також як до інших рутинних процедур впродовж дня (годування, купання). Більшість невдач пов'язана, як правило, з непослідовним підходом (то 10 разів на день, а потім на тиждень забули), з надмірними похвалами або докорами, а також формою горщика, який чомусь прекрасно співає або зручний для складання кубиків, але не працює за призначенням.
Якщо ж мама підтримує прихильників привчання до горщика після 1,5 років, рекомендуємо придбати книжечки з картинками, на яких малюки сидять на горщиках, або зробити самостійно папку з картинками на таку тему з численних рекламних проспектів, це дозволить маляті краще зрозуміти маму, яка несподівано його кудись саджає. Можна повісити відповідну картинку в туалеті або поруч із розташуванням горщика, щоб малюк не відчував себе самотнім у своєму «цікавому процесі». Діти в цьому віці активно копіюють дорослих і один одного. Саме в цьому полягає успіх привчання до горщика в яслах - дитина, спостерігаючи за іншими дітьми, з легкістю освоює цю премудрість.
Які причини виникнення енурезу?
Причин виникнення енурезу досить багато:
- Патологія вагітності і пологів у мами, що призводить до кисневого голодування плоду і, надалі, до затримки дозрівання умовних рефлексів.
- Генетична схильність. Частіше ця проблема передається по чоловічій лінії.
- Інфекції та аномалії сечовивідних шляхів.
- Патологія шийного та поперекового відділів хребта.
- Порушення регуляції механізму «сон-неспання», що супроводжується розвитком глибокого сну, і мами скаржаться, що дитину «будити марно».
Пусковим механізмом у розвитку вторинного енурезу часто бувають психотравмуючі ситуації, негармонійна атмосфера в сім'ї і дитячому колективі.
Що робити, якщо у дитини енурез?
Навіть якщо ваша дитина не досягла п'ятирічного віку, не варто чекати, що «пройде саме». Необхідно звернутися з цією проблемою до педіатра для проведення повного обстеження. Лікар огляне малюка, докладно розпитає про час виникнення і характер нетримання сечі, чи є випадки підмокання трусиків протягом дня, чи наявні «світлі проміжки», тобто періоди без енуретичних епізодів, характер сну і психологічний клімат, що оточує дитину і т.д.
На підставі отриманої інформації лікар порекомендує обстеження різних систем організму:
- загальноклінічні дослідження сечі і крові;
- УЗД нирок і сечових шляхів;
- неврологічне та психологічне обстеження;
- при необхідності будуть призначені консультації вузьких фахівців.
Яка роль батьків у вирішенні проблеми?
Значення тата і мами у вирішенні проблеми малюка величезна. Насамперед, це створення гармонійного психологічного мікроклімату для дитини. Ніколи не потрібно лаяти дитину за «мокре ліжко» і будити малюка серед ночі, щоб зводити в туалет. У більшості випадків у дітей глибокий сон, і вранці вони не пам'ятають, що були з мамою в туалеті вночі. Цей метод не формує у малюка умовного рефлексу. Крім того, додатково невротизує дитину і, звичайно, батьків.
Рекомендується за 2 години до сну закінчити перегляд телевізора та ігри на комп'ютері. У цей час потрібні тихі ігри з дрібними деталями або пазли під спокійну класичну музику. Гігієнічний душ слід прийняти не пізніше 19.00. Після чого протягом півтори години потрібно проводити «тренінг сечового міхура» з відвідуванням туалету бажано 6-8 разів перед сном.
Цілі цього тренінгу наступні:
- Провести для дитини своєрідну репетицію походу в туалет зі своєї кімнати.
- Забезпечити тренування сфінктера (м'язів) сечівника з метою вироблення вольового контролю над сечовипусканням.
Кінець ліжка з боку ніг піднімають на кут 45 градусів. У кімнаті, де спить малюк, має бути джерело світла, яке м'яко висвітлить обличчя дитини, для зменшення глибини сну. Горщик має бути освітлений, а якщо дитина доросліша, на шляху в туалет теж потрібно залишити світло. Перед кожним сном бажано проговорювати з малюком, що якщо він захоче в туалет, він обов'язково прокинеться і сходить сам, не чекаючи допомоги від дорослих. Також рекомендується дієта зі зменшенням кількості рідини перед сном і елементами роздільного та дієтичного харчування.
Якщо батьки намагатимуться допомогти дитині в її труднощах, лікування буде обов'язково успішним. Лікар порекомендує також необхідні медикаменти для поліпшення кровопостачання головного мозку, усунення інфекцій сечових шляхів, фізіо- та фітотерапію, ЛФК для зміцнення м'язів тазового дна, заняття з психологом, а також інші ефективні методи вирішення проблеми.
Найголовніше завдання батьків - оточити свою дитину турботою і увагою, адже з любов'ю та теплом можна вирішити будь-які проблеми!
