Ох, уже ці дітки
Наведу конкретний приклад із власної практики.
Дівчинка 15-ти років неодноразово протягом останнього року скаржилася матері на нападоподібні болі в животі. З цього приводу дитина була оглянута дитячим гінекологом і хірургом, проведено ультразвукове дослідження органів черевної порожнини і малого таза — патології не виявлено. Мною дівчинка була оглянута на прохання матері після чергового епізоду болю в животі.
У результаті огляду були отримані об'єктивні дані, що підтверджували скарги дівчинки — здуття живота, болісність, спазмування товстої кишки. Після того, як вдалося «розговорити» дівчинку, вона розплакалася і розповіла, що протягом кількох останніх років вона відчуває позиви до дефекації в денний час (тобто під час уроків). Здійснити дефекацію під час перерви в шкільному туалеті їй дуже складно (багато людей, шумно, інші дівчата вимагають швидше звільнити кабінку тощо). Іноді дівчинка відпрошувалася з уроку, але подібна поведінка відразу привертала до себе увагу однокласників, а саме цього пацієнтка і боялася. Звертатися по допомогу до мами дитина не наважувався, оскільки в сім'ї було заведено вирішувати всі питання за допомогою класного керівника. А в цьому випадку, на думку дівчинки, про її проблеми протягом тижня дізналася б уся школа. Лише сама думка про подібний розвиток ситуації жахала юну пацієнтку. Дівчинка вирішила придушувати позиви до дефекації, обмежувати себе в прийомі деяких овочів і фруктів.
Придушення позивів до дефекації і призвело до появи запорів і болю в животі. Протягом останнього року болі посилилися, і приховувати їх від матері стало неможливо.
Дівчинка пройшла обстеження і курсове лікування, завдяки якому за 2 місяці вдалося домогтися регулярної вечірньої та ранкової дефекації в комфортних домашніх умовах.
Наведений вище випадок — один із прикладів дисимуляції (свідомого приховування медичної проблеми). Дитина намагалася приховати спочатку організаційну проблему, а потім вже і симптоми захворювання. Відсутність реакції батьків у подібних ситуаціях, їхня неуважність часто призводять до розвитку хронічних захворювань у дітей.
І в той самий час практично всім батькам знайома ситуація, коли скарги дитини викликають певні сумніви. Особливо напередодні уроку, що не подобається або контрольної роботи. Симуляція завжди служить досягненню конкретної мети, і, відповідно, виявити її найпростіше, відкривши шлях дитині до досягнення мети (після цього самопочуття симулянта досить швидко поліпшується).
Однак це непросто зробити в ситуаціях, коли за допомогою симуляції дитина прагне привернути увагу і любов близьких людей. Відсутність психологічного комфорту в сім'ї або школі часто стає причиною розвитку психосоматичних захворювань — різних хвороб на тлі психологічного дисбалансу.
Межу між тривалою (або частою) симуляцією і психосоматичною патологією майже неможливо визначити. У одних дітей травматичне переживання витікає з сімейних взаємин, у інших — зі складних відносин з педагогами або однолітками. При тривалому існуванні ситуації, що травмує, емоційні переживання дитини витісняються в область несвідомого і шукають вирішення. Дитячий розум, не знаходячи іншого способу впливу на ситуацію, вибирає «жертовність», яка часто проявляється в несвідомих формах поведінки, зокрема і хворобі.
Складність діагностики психосоматичних захворювань полягає в тому, що їх дуже важко відрізнити від захворювань «справжніх». З цієї причини так важливо, щоб без уваги не залишалася навіть, здавалося б, найочевидніша симуляція. Відсутність захворювання ще не свідчить про відсутність проблем у дитини, які зі свого боку можуть призвести до хвороб у майбутньому.
Ця стаття написана для батьків, бабусь і дідусів. Ніхто з лікарів не поставить під сумнів скарги дитини, навіть якщо вони повторюються регулярно і не знаходять об'єктивного підтвердження — дитина буде обстежена знову і знову. І тільки участь батьків у вирішенні «дитячих питань» дозволить виправити ситуацію радикально.
Батьки! Закликаю вас (та й себе, чого гріха таїти, теж) не як лікар, а як батько. Любіть своїх дітей. Приділяйте їм більше часу. Розмовляйте з ними. Вникайте в їхні проблеми. Заслужіть їхню довіру.
