Адаптація дитини у шкільному колективі

Усі ми пам'ятаємо себе і своїх дітей у подібних ситуаціях. Давайте згадаємо проблемні питання дитячої комунікації та шляхи їх згладжування.

Пам'ятаю своє перше вересня — мама порадила мені підтримати добрим словом тих дітей, які боятимуться без батьків у школі, і я кинулася шукати «жертву». Вона знайшлася відразу: яскраво-червона дівчинка, що втислася у стіну, з тоненькими кісками, відстовбурченими вушками з золотими сережками і «квадратними» від жаху очима. Я одразу ж попрямувала до неї, і для того, щоб якомога природніше почати розмову, простягнула руку до лівого вушка зі словами: «Дівчинко, як тебе звати? Які у тебе гарні сережки!»

«Пішла від мене геть...», — злобно прошипіла дівчинка і додала ще одне образливе слово... Як не дивно, це стало одним із найяскравіших вражень мого першого дня в школі. Вже потім, через багато років, я запитала її (а вона виявилася відмінною дівчиною!): «Свєтка, а чого ти мені тоді так сказала?». Її відповідь викликала і сміх, і жалість: «Ти знаєш, тато три останні дні серпня тримав мене на пляжі, щоб я перед школою засмагла, а напередодні ввечері мені подарували сережки і прокололи вуха, щоб я пішла в них у перший клас. Ти була сьомою, що простягнула руки до моїх бідних вух!».

Початок нового навчального року — це завжди стрес: зміна режиму дня, щоденні розумові навантаження, зростання покладеної на дитину відповідальності... Особливо складно тим дітям, у кого відбувається зміна колективу. Від того, наскільки легко дитині вдасться влитися в нову спільноту, багато в чому залежить її подальше соціальне життя, її вміння вибудовувати відносини. Звичайно, якщо вашій дитині властиві сором'язливість, невпевненість у собі, труднощі встановлення контакту з однолітками, проблеми з мовленням — ідеально почати над ними роботу задовго до того, як дитині доведеться увійти в новий колектив. Але навіть ті батьки, які повністю впевнені в комунікативних можливостях своєї дитини, часто пропускають ознаки дитячого стресу, викликаного проблемами комунікації. У дитини порушується сон, апетит, вона з великим небажанням сідає за домашнє завдання, припиняє розповідати про школу.

«Дуже легко все виходить у дітей, які звикли до найбанальнішої, здавалося б, речі — дотримання режиму. Варто довести до автоматизму алгоритм необхідних ранкових і вечірніх дій. На вироблення і закріплення звички потрібно 6 тижнів, тому відновіть з середини липня ранкові та вечірні необхідні справи, вписані в чіткі часові рамки! Повісьте зрозумілий дитині годинник на стіну, або поставте будильник на невеликі відрізки часу, і на швидкість застеляйте постіль, вмивайтеся, одягайтеся, читайте, прибирайте за собою іграшки, фарби, книги. Для початку важливо ретельно збирати дитину до школи, щоб не виникало незручних ситуацій через забуті речі або щось подібне, адже щоб почати спілкуватися з новими людьми, треба почувати себе досить комфортно. Маленький приз у кінці точно допоможе створити мотивацію!»

«Часто дитина не може сконцентруватися під час уроків через почуття голоду або банальну необхідність терміново відвідати туалет. Проблему передчасного відчуття голоду в першій половині дня в силах вирішити батьки, запропонувавши дитині на сніданок не кашу, яка надовго не насичує, а більш калорійні продукти. Наприклад, омлет, сирна запіканка плюс клітковина у вигляді свіжих фруктів і овочів. За 20 хвилин до сніданку дайте дитині склянку води. Вода сприяє включенню шлунково-кишкового рефлексу. У дитини є шанс у звичній обстановці очистити кишечник і без нічого побігти до школи. До речі, це стосується і дорослих, тільки дорослим легше вирішити подібні проблеми поза домом, ніж маленькій дитині, яка і без цього відчуває себе вкрай невпевнено».

«Взагалі, проблема походу в туалет незаслужено не обговорюється, в той час, коли у дітей вона може домінувати над усіма іншими проблемами нового колективу. Тому заздалегідь порадьте своїй дитині, як делікатно звернутися до вихователя або вчителя, щоб не викликати насмішок. Зробіть спільну розвідку, де і що розташовано в школі. Забезпечте дитину набором вологих серветок. Головне, щоб жодні незручності або страхи не змушували дитину терпіти!»

«Організуйте позашкільну «вилазку» з однокласниками вашої дитини. Це може бути пікнік на природі, самодіяльний театр-експромт, концерт біля багаття, похід у парк, сімейні змагання, навіть чаювання у вас вдома! У такій чудовій обстановці зав'язуються дружби, які потім можуть зберегтися на багато років. І батькам потім набагато легше бути доброзичливими й мудрими «третейськими суддями» при вирішенні неминучих конфліктів».

«Постарайтеся наодинці, в затишній, комфортній обстановці поговорити з дитиною, щоб прояснити конкретно, що не ладиться. Можливо, їй складно встановити контакт із незнайомими людьми, або вона побоюється опинитися в ізоляції, боїться насмішок або несхвалення вчителів, не готова ділитися. Поділіться з дитиною своїм досвідом. Напевно ви самі стикалися з такою самою проблемою при переході в нову школу, під час вступу до університету або іншого навчального закладу, при влаштуванні на роботу. У вигляді казки зі щасливим кінцем розкажіть дитині про те, як ви особисто впоралися з ситуацією!»

«Увечері неодмінно вислухайте своє дитя, разом аналізуйте незрозумілі ситуації. Освойте техніку активного слухання, описану Ю. Б. Гіппенрейтер у книзі «Спілкуватися з дитиною. Як?» Іноді тривалі батьківські монологи змушують дитину закритися. Але ж саме зараз дитина вперше усвідомлює, що життя в суспільстві будується за певними законами, хтось хоче з нею дружити, а хтось ні, в будь-якому колективі є лідери, хтось виявляється на нижній сходинці ієрархії, за успіх і своє «місце під сонцем» необхідно боротися. Найчастіше це відкриття виявляється несподіваним і дуже непростим для дитини, адже ми, батьки, не готуємо її до цього».

«Після канікул важко повертатися в клас, де відносини не склалися. Батькам важливо з'ясувати суть конфлікту у самої дитини та у вчителя, а потім утримувати розумну рівновагу між втручанням і мудрим регулюванням ситуації через саму дитину. В садку або молодших класах, де вчитель ще є головною фігурою, його втручання може швидко виправити ситуацію. У дітей старших класів втручання батьків важливо. Приділяйте розбору шкільних конфліктів достатньо уваги, налаштуйте дитину на те, що за літо діти та обставини змінилися, і в цьому році відносини можуть скластися інакше. Розбирайте конкретні ситуації, давайте поради, пояснюйте. Звичайно, простіше погодитися на зміну школи або, що ще гірше, насильно повертати в цю ситуацію дитину. Але якщо вона буде боятися і закриватися від спілкування, то ситуація буде не вирішуватися, а повторюватися».

«Для молодших дітей новий колектив — це, зазвичай, страх втрати мами. Тому відвідайте з дитиною цей садок або школу, походіть, погуляйте, подивіться, як батьки забирають своїх дітей. Ваш малюк зрозуміє, що його теж там не забудуть. Якщо дитина бере з собою улюблену іграшку, ввечері поцікавтеся, як у неї (у іграшки) минув день, чи сподобалося, чи не ображав хто? Як пройшов день у самої дитини? Так малюк розповість вам все, що з ним відбувалося протягом дня, всі свої почуття і переживання. Поки дитина не адаптується до нових умов, уникайте значущих змін удома, прийому гостей, надмірно яскравих вражень, нових гуртків. Не перевантажуйте її нервову систему. А ось якщо дитина протягом тривалого часу відмовляється ходити в садок, на заняття, роздратована, плаксива і відмовляється від їжі — це привід звернутися до невролога або психолога».