«Я не буду лікувати ті хвороби, яких у пацієнтки немає»

Алла Валентинівна Мікілюк могла б стати програмістом або обрати будь-яку іншу технічну спеціальність: ще в школі вона отримала авторське свідоцтво на винахід за програму «Моделювання лабораторних робіт з фізики». Аллі Валентинівні пророкували велике «технічне» майбутнє з малих років.

Але мало хто знав, що більше всього на світі їй подобалося надавати медичну допомогу: в дитинстві - тваринам, а потім, коли виросла і отримала спеціальну освіту, - людям. Щоб вступити в Харківський медичний інститут, Аллі Валентинівні довелося подолати опір батьків - вони бачили свою доньку «технарем». Але дівчинці вдалося відстояти свою думку. Завдяки чому десятки і сотні пацієнток отримали згодом якісну медичну допомогу, а сама Алла Валентинівна - визнання, а ще радість від роботи, яку любить.

Алла Валентинівна, чому Ви обрали саме спеціальність акушер-гінеколог?

У ній є щось і від терапії, і від хірургії: треба працювати не тільки головою, а й руками. Приймати непрості рішення і отримувати море позитивних емоцій, якщо все проходить вдало. Адже народження дітей, яким, по суті, і служить гінекологія, це велике таїнство природи, важлива місія людства. І ми допомагаємо її виконати. Погодьтеся, це дуже почесна і відповідальна задача.

Як починалася Ваша професійна кар'єра?

Я проходила інтернатуру в жіночій консультації Луцького пологового будинку. Ввірена мені ділянка була великою, вагітних на обліку було багато - прийоми були божевільні. Пам'ятаю, на першому місяці роботи вела прийом, не піднімаючи голови. Черга, як до мавзолею. Через стіну стукають з сусіднього кабінету: «Доктор, на консиліум, терміново! Терміново!» Кидаю все, вибачаюся перед пацієнткою: в нашій спеціальності часто буває по-справжньому «терміново». Заходжу, а там на тарілці - чорний хліб і нарізане сало, лікар говорить: «Лікарю, поїжте, інакше втратите свідомість від голоду. Вам не тільки сьогодні людей лікувати, а ще багато років». Дуже запам'яталося як старші колеги підтримували мене: хто добрим словом, хто порадою, а хто, як «сусід» - і салом з хлібом. Після роботи в пологовому будинку, ще 10 років я працювала у великій багатопрофільнії поліклініці, проводила загальний і спеціалізований прийом по патології шийки матки, паралельно займалася викладанням в університеті і на сестринських курсах.

Як Ви потрапили на роботу в Into-Sana?

В останні роки роботи в Луцьку я стала все частіше ловити себе на думці, що потрібно щось змінювати у своєму житті, потрібно бігти від нашої безкоштовно-платної медицини, незрозумілих критеріїв оцінки роботи лікаря, несправедливості в оплаті праці, від тієї безвиході, коли знаєш, як лікувати й не можеш, бо пацієнт просто не в змозі купити собі ліки. Була на курсах у Києві, знайшла в інтернеті пропозицію про роботу, подзвонила. І мене запросили на співбесіду. Було багато запитань і відповідей, але вирішальним, як мені здалося, стала відповідь: «Я не буду лікувати ті хвороби, яких у пацієнтки немає». Мені сказали, що це збігається з принципами роботи в компанії Into-Sana. І ось я вже 2,5 роки тут.

Яка у Вас посада, які завдання перед Вами стоять?

Я - акушер-гінеколог. Виконую всю роботу, пов'язану з амбулаторним прийомом та УЗІ органів малого тазу. Крім того, в 2012 році я стала старшим ординатором центру Into-Sana на Дніпровській набережній, 25. Тепер в мої обов'язки входить також контроль якості надання гінекологічних послуг в медичному центрі, впровадження медичних стандартів, допомога колегам у складних випадках.

За що любите свою роботу в Into-Sana?

У компанії хороші умови праці, сучасна апаратура та лабораторна діагностика, адекватна адміністрація, «біла» зарплата, соціальні гарантії, чудовий колектив (від санітарки і медсестри до головного лікаря), можливість вчитися і рости. І ще подобаються принципи: оптимальне призначення обстежень і лікування, доброзичливе і порядне ставлення до пацієнта, середня цінова політика.

Яким був найбільш курйозний випадок у Вашій практиці?

Одного разу мені зателефонувала пацієнтка і сказала: «Призначені вами таблетки я не можу приймати, вони мені в горло не проходять, занадто великі». Кажу: «Розділіть навпіл і випийте дві половинки». «Не можна, - відповідає, - в інструкції написано, що вони повинні бути в оболонці». Я порадила прийти на прийом, щоб можна було виписати аналогічні ліки. Пацієнтка мені: «Не вийде, я у відрядженні, і купити інші пігулки немає можливості». Думаю: «Що ж робити?». Тоді я їй запропонувала сісти, розслабитися, випити води і запевнила, що все вийде. Фірма-виробник дуже пристойна, вона перед випуском препарату проводить ряд досліджень, в тому числі і з приводу розміру таблеток, так що занадто великими для горла вони не можуть бути за визначенням. Пізніше пацієнтка передзвонила і повідомила, що у неї з прийомом таблеток все в порядку. Не знаю, наскільки курйозний цей випадок, але подібні ситуації - не рідкість.

Що Вам у професії медичного працівника найбільше подобається?

У мене є можливість реально допомагати людям, при цьому віддаючи всі сили улюбленій справі, і не відволікатися на «халтури».

У Вас є домашні улюбленці?

Я люблю всіх тварин, але на тих, які вимагають багато уваги і дресирування, як, наприклад, собаки, часу завжди не вистачало. У мене були такі тваринки: черепаха, кішки, рибки та папуга Кешка. Він був загальним улюбленцем, йому дозволяли обирати з тарілок за обіднім столом все найкраще. Ми були впевнені, що це самець, поки він ... не зніс нам яйце. У родині довго потім жартували: гінеколог, а не розібралася в статевій приналежності папуги. Якось наша Кешка серйозно пошкодила лапку, і щоб зберегти їй життя, потрібно було лапку ампутувати. Я хотіла це зробити сама, але син не дозволив, сказавши, що я не ветеринар. Ми об'їздили кілька клінік, де робили подібні операції, але там мені не змогли пояснити, яким чином вони збираються зупиняти кровотечу. В результаті, я сама прооперувала пташку, син асистував. Папуга вижив.

Якою бачите Into-Sana через 5 років?

З широкою мережею клінік не тільки по Києву, а й в інших містах. І обов'язково з тими ж принципами порядності по відношенню до співробітників і пацієнтів. Я впевнена, що у нас все вийде.