Інтерпретація тіней, або мистецтво інструментальної діагностики

У клініці Into-Sana можна виконати будь-який вид інструментальних досліджень: УЗД, комп'ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ), мамографію, рентгенографію, ендоскопію, еластографію, дослідження на мікрокальцинати тощо.

Сьогодні ми спробуємо відповісти на запитання з діагностики, які часто виникають у наших пацієнтів. На запитання відповідають наші фахівці-радіологи Елеонора Бондар, Валентин Лотишко, Вадим Камінський.

Яке обладнання найвірогідніше виявить патологію? КТ, МРТ чи рентген?

Методи різні. Ціна різна. І тут немає зв'язку «дорожче - якісніше». Неправильною є поширена думка, що МРТ, найдорожче дослідження, є найточнішим, а рентгенографія - найпростішим, так би мовити, «для бідних». Наприклад, при діагнозі «нестабільність шийного або поперекового відділу хребта» показовою буде тільки рентгенографія, точніше функціональна рентген-діагностика. Це динамічне дослідження показує, як зміщуються хребці під час згинання та розгинання, а КТ і МРТ вивчають нас у статиці (без руху). Або грижа стравохідного отвору діафрагми. Кожен хірург розуміє, що ані комп'ютерна, ані магнітно-резонансна томографія тут не допоможуть - лише рентгеноскопія.

Тільки лікар може направити людину на точні в її конкретному випадку методи дослідження. Мовою медиків це має назву «метод вибору».

Правило перше: діагностику повинен призначати клініцист - лікар, який вивчив історію захворювання та скарги, який оглянув пацієнта. На практиці ми часто стикаємося з випадками, коли пацієнт, відчувши дискомфорт у тілі, сам іде розбиратися, що не так. Цього в жодному разі робити не можна - даремно витрачені гроші й час.

Чи є результат вашого дослідження діагнозом?

Ми видаємо висновок, а не діагноз. Це різні поняття. Діагноз встановлює лікар на підставі скарг, анамнезу, клінічних проявів, повного обсягу досліджень. Ми даємо йому лише ту інформацію, яку бачимо на своєму обладнанні. Хоча є й патогномонічні ознаки МРТ, КТ та рентгенографії, коли з великим ступенем імовірності наші висновки - це діагноз. Але це трапляється далеко не завжди.

Правило друге: завжди після дослідження потрібно показати знімки та висновок лікаря, який вас лікує. Отож, потрібно знову йти до лікаря.

Яким має бути правильне призначення на дослідження?

Клініцист повинен ставити перед діагностом завдання. Ми іноді отримуємо «сліпі» призначення: діагност не розуміє, що він шукає, і пацієнт не має жодної медичної документації на руках. «Пишіть, що є», - часто чуємо ми. Але це неправильно. Діагност завжди має мати завдання, тобто мету призначення дослідження. У направленні повинен бути вказаний діагноз, що перевіряється.

Часто пацієнти навмисне приховують від нас попередньо встановлений діагноз. У медичному закладі написали незрозумілий, а тому й страшний для пацієнта висновок, і він приходить його перевірити ще раз, дізнатися, що скаже інший лікар. Пацієнт записується на певне дослідження певної зони, замовчуючи про вже проведену діагностику. Але весь парадокс ситуації якраз у тому, що цим він не збільшує рівень об'єктивності отриманої в новому кабінеті інформації, а, навпаки, знижує її.

По-перше, можливо, ми б підказали, який додатковий (другий) метод зможе підтвердити або спростувати вже наявну думку, а, по-друге, ми зможемо особливо уважно вивчити зону, що викликає сумніви, зробити додаткові знімки й порівняти результати різних кабінетів.

Третє, дуже важливе правило: попередні результати діагностики, виписки, висновки, результати будь-яких аналізів потрібно мати з собою. Ми з'єднуємо докупи різні фактори. Радіологи здебільшого - це детективи. Ми намагаємося розібратися й підказати, дуже часто висловлюємо свою версію та змушуємо лікаря задуматися, чи тим шляхом він іде.

З якими проблемами часто йдуть «не туди»?

Молоді люди з хронічним головним болем часто приходять на комп'ютерну томографію головного мозку. Це не оптимальне рішення. У цих випадках більше інформації дає МРТ головного мозку. Саме з відкриттям цієї технології стало можливим встановлення діагнозу хронічної нейроінфекції, осередків ураження головного мозку - того, що за комп'ютерної томографії ми не бачимо.

Малий таз вивчають усі три методи: КТ, МРТ, УЗД. Але первинне дослідження - це завжди УЗД. Після «знахідок» на УЗД часто додатково може знадобитися магнітно-резонансна томографія (МРТ). Наприклад, у разі ендометріозу.

Рентген добре підходить для підтвердження підслизових утворень, з якими часто направляють на ендоскопічну діагностику. На ендоскопії, як правило, шукають утворення слизової, беруть матеріал на гістологію. Адже цього не може жоден інший метод. Але інфільтративні типи росту пухлин шлунково-кишкового тракту - це проблема, яку безперечно найкраще виявить рентгенографія. Саме тому ці два методи часто використовуються паралельно.

Або зовсім нещодавній випадок. Привезла швидка допомога молодого чоловіка у важкому стані з попереднім діагнозом, встановленому «на адресі», - пневмонія. Для підтвердження цього діагнозу необхідна рентгенографія. Зробили пацієнтові рентген. Легені чисті, ознак запалення немає. Клінічна картина яскрава, аналізи крові сигналізують про пневмонію, а знімки - ідеальні. Лікарі направляють пацієнта на КТ, незважаючи на звинувачення з боку пацієнта щодо надмірної і недешевої діагностики. Комп'ютерна томографія показала, що в легенях ситуація вже критична - дуже складна двостороння пневмонія. А далі госпіталізація до відділень інтенсивної терапії та успішна боротьба з вірусною пневмонією.

Тенденцією сучасної медицини є застосування не єдиного інструментального методу, а комплексу досліджень. Якщо щось було виявлено на мамографії, то пацієнтці може бути рекомендовано дообстеження на УЗД. Ультразвукова діагностика доповнить картину діагнозу, тому що за допомогою переміщення датчика в більш глибокі зони пахвової западини можна оцінити стан лімфовузлів, візуалізувати ті ділянки, які не доступні мамографії. Комп'ютерна томографія дозволить оцінити ступінь поширення процесу. Усі методи працюють в комплексі.

Звідси, четверте правило: професійний лікар при встановлення діагнозу завжди використовує комплекс досліджень. Жоден хірург, якщо він вважає себе професіоналом, не піде на операцію, маючи на руках висновки тільки одного методу. Цього недостатньо для ухвалення рішення про тактику та обсяги втручання. Сьогодні це вимоги медичних протоколів. І якщо хірург не вимагає результатів діагностики, а дотримується принципу «зайду - побачу», то треба задуматися про професіоналізм цього лікаря.

Якою має бути підготовка до досліджень?

Окремі дослідження вимагають від пацієнта попередньої нескладної підготовки.

МРТ, КТ:

• черевної порожнини (печінка, підшлункова, жовчний міхур) – краще за все вранці натщесерце, або за п'ять годин до дослідження утриматися від їжі та пиття;


• шлунка та кишківника – за добу до дослідження відмовитися від продуктів, що сприяють газоутворенню (газована вода, кисломолочні продукти, чорний хліб, сирі фрукти та овочі);


• органів малого таза – для кращої візуалізації сечовий міхур має бути наповнений. Але це необов'язкова вимога. За наявності вагітності першого триместру обов'язково необхідно попередити про це лікаря;


• голови, хребта, великих суглобів та інших зон – дослідження підготовки не вимагає.

РЕНТГЕНОГРАФІЯ, РЕНТГЕНОСКОПІЯ:

Рентген кишківника (іригоскопія). Протягом трьох днів не вживати чорний хліб, свіжі овочі та фрукти, зелень, молоко, фруктові та овочеві соки, газовані напої. Бажано приймати адсорбенти - активоване вугілля по 2 таблетки 4 рази на день, відвар ромашки, або укропного насіння по одній столовій ложці 4 рази на день. Напередодні дослідження днем ​​- легкий обід, ввечері - не вечеряти. Зробити три очисні клізми (21:00, 22.00, 23:00).

Рентген шлунка. Напередодні ввечері легка вечеря, на наступний день дослідження робиться натщесерце.

Рентген попереково-крижового відділу хребта. За добу не вживати чорний хліб, свіжі овочі та фрукти, зелень, молоко, фруктові та овочеві соки, газовані напої. Бажано приймати адсорбенти - активоване вугілля по 2 таблетки 4 рази на день + 40 мл касторової олії. Уранці допускається легкий сніданок.

Рентген хребта, суглобів, грудної клітини підготовки не вимагає.

При дослідженні з контрастом останній прийом їжі повинен бути не пізніше двох годин до процедури. Після дослідження слід побільше пити. Це сприяє більш швидкому виведенню контрасту з організму.

Правило п'яте: завжди запитуйте, яку підготовку потрібно провести для якісного дослідження.

І останнє запитання: а як без цього всього лікували раніше?!

Останнім часом часто ми чуємо думку, що раніше захворювань було менше. Наша відповідь інакша - був вужчий діагностичний алгоритм. З появою високоточних, технологічно складних методів діагностики «знахідок» у людському тілі стало набагато більше. Згадаймо слова царя Соломона: «У великій мудрості багато печалі». Але головне тут - можливості ранньої діагностики, а, отже, порятунку життів.

Ми, діагности Into-Sana, скажемо вам перші: ходіть до свого лікаря. Тільки лікар, якому ви довіряєте, і який знайомий з усіма вашими проблемами, призначить правильне обстеження. А ми допоможемо.