Ячмінь — гостре гнійне захворювання сальної, потової або мейбомієвої залози повік. Це досить болісне захворювання, яке проявляється раптово й характерне для будь-якого віку.
Зміст:
Причини виникнення ячменю
Основною причиною виникнення ячменю є інфекція: брудні руки, переохолодження, яке призводить до ослаблення місцевого імунітету, «продуло» — різкий холодний потік повітря висушує природний вологий захисний шар слизової ока. Ячмінь у дітей — часта рецидивуюча інфекція, якщо дитина не навчена гігієни, або при певних захворюваннях (цукровий діабет, імунодефіцити).
Види ячменю
Ячмінь може уражати як верхню, так і нижню повіку. Виділяють два види ячменю: зовнішній та внутрішній.
- Зовнішній ячмінь уражає сальні та потові залози волосяного мішечка. Запальний процес розташований на зовнішній стороні повіки біля вій. Причиною зовнішнього ячменю є золотистий стафілокок.
- Внутрішній ячмінь, або мейбоміт характеризується ураженням залоз хряща повік (мейбомієви залози). Запальний процес локалізується з внутрішньої сторони повіки.
Запальний процес розвивається по стадіях:
- стадія інфільтрації — на повіці тільки починає формуватися осередок запалення (тривалість 2–3 дні);
- стадія нагноєння — з’являється гнійний стрижень;
- стадія прориву — нарив самостійно розкривається;
- стадія заживлення — після розкриття гнійника рана гоїться.
Симптоми ячменю
Ячмінь розвивається дуже швидко. Починає турбувати болісність та свербіж повіки. Формується почервоніння та набряклість, іноді до таких розмірів, що може закривати повністю все око (частіше у дітей).
Через 2–3 дні на місці почервоніння шкіри повік з’являється гнійник, який розташований біля вій (зовнішній ячмінь) або з внутрішньої сторони повік (внутрішній ячмінь). Має вигляд жовтуватої крапки на самій верхівці новоутворення.
Гнійник через деякий час може сам розкриватися з виходом назовні всього вмісту, після чого рана затягується.
Діагностика ячменю
При появі ознак ячменю в дитини, потрібно звернутися за консультацією до офтальмолога. Діагностика полягає в огляді повіки за допомогою спеціального мікроскопа, а при внутрішній локалізації проводиться виворіт повіки.
При постійному повторюванні ячменів у дитини потрібно здати кров та сечу на наявність глюкози, за потреби провести глюкозотолерантний тест, щоби виключити цукровий діабет. Також необхідно здати вію на наявність демодекозу (специфічного захворювання повік та обличчя), мазок зі слизової ока та кров для визначення збудника інфекції. У деяких випадках потребується консультація ендокринолога, гастроентеролога, імунолога.
Лікування ячменю
У більшості випадків лікування ячменю лише медикаментозне. Полягає у призначенні лікарем-офтальмологом крапель чи мазей з антибіотиками і, за необхідності, протизапальних препаратів.
Категорично забороняється гріти повіку в стадії утворення гнійного вмісту, самостійно видавлювати гнійний вміст, прикладати примочки.
За постійних рецидивів чи у складних випадках застосовують антибіотики під контролем офтальмолога. Іноді може знадобитися розтин гнійника хірургічним шляхом з подальшими перев’язками.
Наслідки ячменю
За несвоєчасного або неправильного лікування ячменю можуть виникати такі ускладнення як: гнійні ураження усієї повіки, клітковини навколо очного яблука, гнійне запалення колоносових пазух або навіть сепсис (загальне зараження крові хвороботворними мікробами).
Внутрішній ячмінь, особливо у маленьких дітей, може перероджуватися в халязіон (хронічне запалення мейбомієвих залоз). Це трапляється у зв’язку з відсутністю лікування або за неправильного лікування, коли весь гнійний вміст не виходить назовні та «застигає». У такому випадку потрібна консультація лікаря-офтальмолога.