Трихінельоз — це захворювання, що викликане гельмінтами — трихінелами. Має гострий перебіг, супроводжується підвищенням температури, болем у м’язах і токсико-алергічними реакціями. У дітей хвороба перебігає легше та швидше, ніж у дорослих, має меншу кількість ускладнень.
Зміст:
Причини виникнення трихінельозу
Причиною виникнення цього гельмінтозу є різні види трихінел. Усього їх виділяють чотири: T. spiralis, T. nelsoni, T. native і T. pseudospiralis. Усі вони належать до типу Круглі черви (Nematoda). Дорослі особини мають довжину до 3 мм, а личинки — 0,1–0,15 мм. За типом розмноження трихінели — живородні.
Трихінельоз належить до біогельмінтозів. Це означає, що цикл життя збудника відбувається в організмі господаря, який виступає одночасно й основним, і проміжним.
Механізм зараження
Джерелом зараження можуть стати хижі ссавці, гризуни, домашні або дикі свині. Шлях передачі — харчовий. Дитина з'їдає м'ясо з личинками гельмінта, які перебувають в інкапсульованому стані та можуть зберігатися до 10 років. Серед домашніх тварин особливу небезпеку становлять свині. Людина стає проміжним господарем гельмінта, але на ній цикл зупиняється. У природі ж хижаки поїдають м'ясо заражених тварин, а їхня травна система стає середовищем для розвитку нових дорослих особин.
Патогенез
Під впливом хлористої кислоти та ферментів шлунка личинки звільняються від оболонок капсули і прямують у тонку кишку. Там вони прикріплюються до стінки кишечника і розвиваються, перетворюючись у зрілих особин. На 5–7 день самки народжують нових личинок, кількість яких через півтора-два місяці паразитування сягає 2000 від однієї особини. У цей період розвивається ентерит — запалення тонкого кишечника, яке пов'язане з життєдіяльністю трихінел.
Через невеликі розміри личинки з легкістю заносяться в кровоносні судини та лімфу і мігрують по організму. Продукти їх життєдіяльності мають токсико-алергічний вплив, що призводить до пригнічення функцій ключових органів людини. Паразити осідають у скелетних м'язах, де набувають форму спіралей, обертаючись у капсули. В першу чергу страждають м'язи з активним метаболізмом і кровопостачанням, наприклад, діафрагма, литкові, жувальні м'язи, біцепс і квадріцепс стегна, трапецієподібний м'яз. Через 4–5 тижнів личинки формують тверду капсулу з високим вмістом мінеральних речовин. Саме поява таких утворень в організмі призводить до характерних симптомів трихінельозу.
Види трихінельозу
На території України поширений трихінельоз, викликаний T. spiralis. Для цього мікроорганізму проміжним господарем виступають домашні свині.
Симптоми трихінельозу
Розвиток симптомів трихінельозу відображає міграцію гельмінта в організмі. Виділяють дві форми: типову й атипову.
Типова форма
Інкубаційний період може тривати від 5 днів до півтора місяця. За цей час не спостерігається ніяких ознак хвороби. Тривалість періоду залежить від кількості гельмінтів в організмі. Зазвичай масивна інвазія має короткий час інкубації.
На першому тижні з'являються симптоми, що ілюструють проникнення трихінел у шлунково-кишковий тракт (ШКТ). Дитина скаржиться на нудоту, що іноді переходить у блювоту. З'являється біль у животі, пронос. Калові маси стають неоформленими, але патологічних домішок у них не спостерігається. Ці прояви в основному ігноруються і сприймаються, як звичайне харчове отруєння, тому батьки не звертаються по допомогу до лікарів.
На другому тижні на тлі перерахованих вище симптомів з'являються ознаки міграції личинок по лімфатичних судинах. Ключові клінічні прояви у цей період:
- Підвищена температура. Лихоманка триває від декількох днів до декількох тижнів, переходячи в субфебрилітет, за якого температура тримається в межах 37,5–38°С. При цьому інтоксикація продуктами життєдіяльності личинок призводить до дратівливості, головного болю, нездужання.
- Біль у м'язах — ключовий симптом трихінельозу. Дітей турбує біль у нижніх кінцівках, оскільки на них йде найбільше навантаження. Далі уражуються жувальні, сідничні, окорухові м'язи, м'язи верхніх кінцівок та ін. У тяжких випадках розвивається міастенія (слабкість, неможливість руху) і з'являються контрактури (надмірне підвищення тонусу м'язів).
- Набряклість повік і обличчя. Цей симптом поєднується з кон'юнктивітом — запаленням поверхневої оболонки очей. Набряки можуть бути варіабельними, періодично з'являючись на шиї, тулубі, кінцівках, обличчі. За легкого та середнього ступеня тяжкості набряклість розвивається швидко і проходить за 1–3 тижні, а в разі тяжкого перебігу наростає повільно і часто рецидивує.
- Шкірний висип. Продукти життєдіяльності трихінел сенсибілізують організм до чужорідних білків, тому виникають алергічні прояви. Основний із них — плямисто-папульозна екзантема (висип на шкірі). На тілі з'являються горбики і червоні плями. Токсична дія личинок під час міграції призводить також до свербіння в промежині. У тяжких випадках розвивається геморагічний синдром, у дитини помітні крововиливи під кон'юнктивою та нігтями.
- Розвиток бронхолегеневої патології відбувається приблизно в 1/3 хворих. Спостерігається запалення бронхів, тканини легенів, плеври. При цьому дитина буде скаржитися на задишку, біль і важкість у ділянці грудної клітки.
Тяжкі форми трихінельозу в дітей перебігають із нудотою та блювотою, дизентерієподібним стільцем на тлі важкої інтоксикації з порушенням свідомості. Протягом першого тижня захворювання проявляються ознаки ураження міокарда, ЦНС, легенів. На другому тижні з'являються болі в м'язах і набряк обличчя.
Атипова форма
У літературі описані випадки атипового трихінельозу, який може мати два варіанти: безсимптомний і абортивний. У першому випадку клінічні прояви взагалі відсутні, у другому — слабко виражені або різко припиняються.
Діагностика дитячого трихінельозу
Клінічна діагностика дитячого трихінельозу базується на даних анамнезу, інструментальних та лабораторних дослідженнях.
Загальний аналіз крові дає можливість побічно визначити наявність паразитарного захворювання. У разі трихінельозу буде підвищуватися кількість лейкоцитів за рахунок еозинофілів, що корелює зі ступенем тяжкості гельмінтозу. Максимальне підвищення еозинофілів спостерігається на 3–4 тижні після появи перших симптомів.
Біохімічний аналіз крові також відіграє важливу роль у встановленні діагнозу. Личинки під час міграції по організму уражують різні органи та м'язи, що призводить до підвищення креатинфосфокінази (КФК), лактатдегідрогенази (ЛДГ 4 і ЛДГ 5). Нерідко збільшується вміст у крові АсАТ — ферменту, що вказує на ураження печінки. Також за трихінельозу зростає кількість гамма-глобулінів на тлі загальної недостатності білків.
Електрокардіографія або ультразвукове дослідження серця допоможуть побічно встановити наявність міокардіодистрофії або міокардиту, що пов'язано з потраплянням у міокард личинок трихінел.
Паразитологічні та імунологічні методи дослідження:
- Шляхом тріхінелоскопії зразків м'яса, раніше уживаного в їжу, виявляють інкапсульовані личинки гельмінтів.
- Біопсія м'язів. Застосовується не раніше 10-го дня від початку хвороби. Беруть зразок тканини з трапецієподібного, литкового або дельтовидного м'яза пацієнта, а потім досліджують його під мікроскопом.
- Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) проводиться в більшості розвинутих країн і є зручним та діагностично точним методом дослідження. З її допомогою визначають ДНК трихінел.
- Серологічні реакції мають значення після третього тижня захворювання, тому можуть бути використані як ретроспективний метод. Застосовують реакцію зв'язування комплементу, імуноферментний аналіз і реакцію непрямої гемаглютинації.
Методи лікування трихінельозу
Лікування трихінельозу проводиться в стаціонарі. У гострому періоді призначають постільний режим. Медикаментозна протигельмітна терапія показана всім хворим без винятку. З метою симптоматичного лікування застосовують антигістамінні засоби та нестероїдні протизапальні препарати. Вони зменшують запальну реакцію, а також алергічні прояви, викликані личинками та продуктами їхньої життєдіяльності. Глюкокортикостероїди дають в особливо тяжких випадках. Показанням є ускладнення у вигляді міокардиту, пневмонії або менінгоенцефаліту.
Наслідки трихінельозу
Прогноз для життя та здоров'я дитини після перенесеного трихінельозу в більшості випадків сприятливий. Легкі та середньотяжкі форми добре піддаються лікуванню, а після одужання потребують диспансерного нагляду протягом шести місяців.
Трихінельоз тяжкого ступеня може мати серйозні наслідки. Небезпека для пацієнта з'являється в результаті масивного поширення личинок, їх інкапсуляції у життєво важливих органах із порушенням їх функції. Ускладнення часто поширюються на ЦНС, серцево-судинну систему, а також на дихальні шляхи. Наслідки поділяються на такі групи:
- Органічне ураження головного мозку та його оболонок у вигляді енцефалітів, менінгітів, психозів. Це призводить до появи парезів і паралічів — стійких порушень рухової функції.
- Ураження серця. Страждає міокард, який не в змозі повноцінно виконувати свою роботу. Виникають порушення ритму серця, серцева недостатність, міокардит і периферичні набряки.
- Вплив на органи дихання. Інвазія личинок трихінел призводить до пневмонії, набряку легень, а в деяких випадках — до емболії легеневих судин.
- У скелетних м'язах з'являються контрактури, їх сила зменшується, а уражені ділянки заростають сполучною тканиною.
- Залучення органу зору в патогенез трихінельозу є серйозною проблемою. Дитина скаржиться на біль в очах, світлобоязнь, порушення периферичного зору.
У разі появи у дитини симптомів, що нагадують трихінельоз, якомога скоріше сходіть із нею до педіатра або паразитолога. У клініці Into-Sana Ви отримаєте кваліфіковану допомогу і все необхідне для збереження здоров'я малюка.