Скарлатина

Скарлатина — це інфекційне захворювання, що викликане ß-гемолітичним стрептококом. Характеризується поєднанням загальної інтоксикації, лихоманки, запаленням мигдалин та дрібноточковим висипом.

Хвороба виникає найчастіше у дітей, після одужання в них формується пожиттєвий імунітет. Повторні випадки захворювання спостерігаються рідко (2-4%).

Причини виникнення скарлатини

Скарлатина за механізмом розвитку схожа на гострий тонзиліт (ангіну) та бешихове запалення шкіри. Їхнім збудником є гемолітичний стрептокок групи А. Існує 46 різних штамів стрептокока, і кожен на фоні зниженого імунітету здатний викликати скарлатину.

Дитина інфікується трьома шляхами:

• Повітряно-крапельний. Найбільш поширений – 97% від усіх випадків. Бактерії потрапляють до організму пацієнта при вдиханні аерозолю зі збудником, який виділяється хворими під час кашлю чи чхання.
• Контактний. Стрептокок передається через предмети побуту та догляду (іграшки, рушники, перев’язочний матеріал та ін.)
• Аліментарний (харчовий). Дитина заражається через продукти харчування. Джерелом може стати будь-яка людина, що хворіє на стрептококову інфекцію, а також латентний носій. При потраплянні в дихальні шляхи збудник виділяє продукти своєї життєдіяльності та агресивні речовини, за допомогою яких прикріпляється до слизової оболонки. До останніх відносять стрептолізин S і O, ліпотейхову, гіалуронову кислоти, стрептокіназу, ліпопротеїнази та ін. Але головним джерелом тяжкості хвороби є еритрогенний токсин Діка, який надає цитотоксичну, пірогенну дію на організм, пригнічує імунну відповідь, посилює проникність мембран клітин, тобто викликає лихоманку, некроз, набряк, імуносупресію й алергізацію. При цьому уражуються серцево-судинна, нервова, ендокринна системи, шкіра та інші органи.

У дітей, що перехворіли на скарлатину, в подальшому виникає нечутливість до токсину Діка, тому хвороба для них не заразна.

Види скарлатини

Скарлатина має різні варіанти розвитку, що залежать від механізму передачі. У більшості випадків реалізується повітряно-крапельний шлях, тому виникає фарингеальна форма. Стрептокок потрапляє в слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, де запускається патогенез хвороби зі всіма характерними проявами.

У рідкісних випадках інфікування здійснюється через ранову поверхню, легені й травну систему. Тут має місце екстрафарингеальна форма.

У залежності від ступеня тяжкості виділяють такі види скарлатини:

• Легка форма. Основні прояви захворювання тривають 4-5 діб. Температура підвищується до 38,5 градусів. Елементи висипу, інтоксикація і запальні явища на мигдалинах (катаральний тонзиліт) виражені незначно.
• Середня форма. Симптоми зберігаються 7-8 діб. Спостерігається фебрильна хвилеподібна лихоманка (до 39,5 градусів), виражені явища інтоксикації (слабкість, відсутність апетиту, головний біль, блювота), різке збільшення передньошийних лімфатичних вузлів. Дрібноточкові висипання розповсюджуються на велику площу, а тонзиліт переходить в гнійну форму (фолікулярна, лакунарна ангіна). Приєднується тахікардія – 130-140 ударів за хвилину.
• Тяжка форма. Характеризується гіперпіретичною лихоманкою (39,5-41 градус). Пацієнт збуджений або загальмований, мають місце багаторазова блювота, анорексія, судоми, запаморочення. Висипання набувають геморагічного характеру, іноді з ділянками некрозу. Зів яскраво гіперемований, мигдалини гіпертрофовані до 3 ступеня, пухкі, вкриті сірувато-жовтим нальотом з гнильним запахом, при відторгненні нашарувань утворюються глибокі виразки, що кровоточать. Розвивається картина інфекційно-токсичного шоку, коли частота серцевих скорочень підіймається до 150-160 за хвилину, а тиск падає.
• Септична форма. Вкрай тяжкий варіант скарлатини. Виникають явища генералізації інфекції: некроз слизової мигдалин та зіву, гнійні запалення лімфовузлів і тканини, що їх оточує.

Симптоми скарлатини

Усі симптоми скарлатини можна згрупувати у синдроми.

Катаральний. Для нього характерні запальні зміни слизової оболонки мигдалин та ротоглотки. При цьому в дітей спостерігається кашель, біль у горлі, а почервоніння зіву має різко окреслений характер, за що цей симптом назвали «палаючий зів». Язик у хворих обкладений нальотом, але на четверту добу набуває червоно-зернистої поверхні. У такому вигляді він зберігається 7-8 днів та має назву «малиновий язик».

Висип (екзантема) – важлива ознака, що дозволяє відрізнити скарлатину від ангіни. Висип має вигляд дрібних крапок на гіперемованій шкірі. Локалізується переважно на внутрішніх поверхнях стегон, нижній частині живота та пахвових западинах. Пацієнт також скаржиться на свербіж, тому можна виявити сліди розчісування на шкірі.

Існують відмінні риси висипання при скарлатині:

• Симптом Пастіа. Екзантема локалізується особливо інтенсивно у складках шкіри (ліктьова ямка, місця контакту з одягом). Симптом Філатова. Висип не розповсюджується на носогубний трикутник.
• Симптом щипку. При легкому пощипуванні шкіри з’являються нові елементи висипання.
• Білий дермографізм. Якщо провести по шкірі тонким предметом, то з’явиться біла смуга.

За 6-7 днів від початку хвороби екзантема зникає, а на місці висипань з’являються ділянки лущення. На ступнях та кистях вони нагадують невеликі пластинки, а на тулубі візуалізується висівкоподібне рясне лущення.

Інтоксикаійний синдром супроводжується загальною слабкістю, підняттям температури, порушенням сну, травлення та ін.

Діагностика скарлатини

Діагностика включає в себе детальний розбір скарг, огляд усієї поверхні тіла й слизових оболонок, а також комплекс параклінічних досліджень.

Загальний аналіз крові. Дозволяє виявити підвищення кількості нейтрофілів та еозинофілів. При скарлатині спостерігається збільшення числа незрілих форм нейтрофілів (палички, мієлоцити, метамієлоцити), що вказує на інфекційний процес бактеріального генезу.

Взяття зразка слизу з ротоглотки. Мазок беруть для бактеріологічного дослідження з метою виявлення ß-гемолітичного стрептокока групи А. Для більш точного й швидкого визначення проводиться серологія – сукупність лабораторних методів дослідження, що дозволяють виявити антитіла до того чи іншого збудника. Будь-який чужорідний білок, що потрапляє до організму, викликає його зворотну реакцію. Виділяються антитіла, які можна виявити кількісно. При скарлатині досліджують рівень антистрептолізина О – білка, що пов’язується з токсинами стрептокока. Діагностичне значення має наростання титру антитіл у динаміці.

Методи лікування скарлатини

Скарлатину у дитини необхідно лікувати медикаментозно. При цьому треба дотримуватися суворого ліжкового режиму. Лікування важливо почати вчасно, щоб уникнути можливих ускладнень. Застосовують такі групи препаратів.

• Антибіотики.
• Дезінтоксикаційна терапія. Застосовується для виведення продуктів розпаду бактерій і токсинів. Із цією метою дитині необхідне рясне пиття і введення глюкозо-сольових розчинів.
• Жарознижувальні засоби. Ці засоби треба давати тільки за підвищення температури вище 38 градусів та за призначенням лікаря.
• Антигістамінні препарати. Мінімізують дію гістаміну, зменшуючи свербіж.
• Через 3-4 дні від початку хвороби дітям призначають фізіотерапію.

Наслідки скарлатини

Завдяки застосуванню антибіотиків такі ранні ускладнення, як сепсис, гнійний лімфаденіт, аденофлегмона чи мастоїдит зустрічаються дуже рідко. Вони мають місце у дітей з послабленим імунітетом або на тлі неадекватного лікування.

У клінічній практиці також спостерігаються синусіт (запалення колоносових пазух) та отит (ураження вуха).

До пізніх ускладнень відносять міокардит і нефрит. Вони є результатом інфекційно-алергічного процесу, коли власні тканини уражаються виробленими антитілами до стрептокока. Це пояснюється схожістю їхньої структури на збудника.

Міокардит проявляється у відновлювальний період. У дитини спостерігається незначне підвищення температури тіла, слабкість, тахікардія, лабільний пульс. Тиск знижується, а на кардіограмі можна побачити порушення серцевого ритму.

Нефрит виникає на 12-16 день від початку хвороби. Часто він не має жодних симптомів, визначаються тільки лабораторні зміни у сечі та крові.

Іноді в процес залучаються суглоби. Це ускладнення характерне більше для хлопчиків. Артрит або синовіт виникають через два тижні після одужання. Дитина скаржиться на біль у суглобах і почервоніння шкіри над ними.

Особливу увагу батькам потрібно звернути на віддалені наслідки скарлатини. До них відносять гломерулонефрит, ревматичну хворобу серця та хорею Сіденгама. Тут також має місце аутоімунне запалення.

При виявленні у дитини симптомів скарлатини варто негайно звернутися по медичну допомогу. В клініці Into-Sana Ви зможете доручити здоров’я дитини досвідченим лікарям.