Септичний шок (СШ, септичний колапс) - це невідкладний стан, який розвивається внаслідок ускладнення інфекційних захворювань і може загрожувати життю хворого.
Причини розвитку септичного шоку
СШ можуть викликати будь-які інфекційні збудники. Найчастіше це грампозитивні бактерії, але в разі зниження імунітету та порушення гуморальної регуляції будь-який збудник може призвести до розвитку СШ.
Причиною потрапляння в організм інфекційного агента і подальшого розвитку септичного шоку можуть бути:
- будь-які хірургічні втручання, наприклад, вишкрібання порожнини матки;
- первинна хірургічна обробка (ПХО) ран і гнійників;
- активна антибактеріальна терапія, яка стрімко призводить до лізису бактерій;
- пологова діяльність.
Механізм розвитку СШ
Гематогенне поширення інфекційного збудника призводить до активації системної запальної реакції та виділення в кров медіаторів запалення, деякі з яких мають вазодилатуючі (судинорозширювальні) властивості, що призводить до зниження перфузії тканин, розвитку синдрому капілярного просочування, мікротромбозів, ішемії та функціональної поліорганної недостатності.
Симптоми СШ
На ранніх стадіях симптоми системної запальної реакції найчастіше неспецифічні, у літніх людей вони можуть взагалі не проявитися. Усі ознаки СШ умовно діляться на 6 груп залежно від системи, яку вражає захворювання.
Ознаки септичного шоку:
- загальноінфекційні: гіпертермія (збільшення температури), озноб, недокрів'я, збільшення кількості лейкоцитів крові, зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищення ШОЕ;
- гемодинамічні: порушення ритму серця та його автоматизму, тахікардія, порушення мікроциркуляції, ішемія міокарда;
- дихальні: збільшення частоти дихання, гіпоксія, "шокова легеня";
- порушення печінкової та ниркової функцій: гостра недостатність нирок з олігурією 20-30 мл/год, гостра недостатність печінки;
- метаболічні: диспротеїнемія, гіперлактатемія, метаболічний ацидоз, зниження онкотичного тиску крові, гіперглікемія;
- порушення мозкової діяльності: неадекватна поведінка, збудження або, навпаки, коматозний стан.
Діагностика септичного шоку
Під час постановки діагнозу насамперед звертають увагу на клінічну картину. За локальними симптомами можна визначити першоджерело інфекції для подальшого етіотропного лікування.
Наступним етапом є лабораторні аналізи, до них відносять ЗАК з лейкоцитарною формулою, визначення рівня електролітів, креатиніну, фібрину і лактату. Більш специфічними будуть бактеріологічний посів крові, сечі або інших біологічних рідин, зібраних із можливих вогнищ інфекції, включно з післяопераційними ранами.
Нарешті, переходять до інструментальної діагностики - вимірювання РаО2 і сатурації кисню в центральній вені, рентгену ОГП (органів грудної порожнини), а також УЗД і КТ органів черевної порожнини (за наявності симптомів гострого холециститу або холангіту).
Лікування септичного шоку
- відновлення нормального кровопостачання органів - інфузійна терапія (внутрішньовенні вливання);
- антибіотикотерапія;
- судинозвужувальні препарати - дофамін, норадреналін, рідше використовують адреналін, вазопресин і мезатон;
- симптоматичне лікування недостатності органів;
Можливі ускладнення септичного колапсу
Септичний колапс може спричиняти ураження паренхіматозних органів і систем організму, частіше це проявляється:
- гострою недостатністю нирок (ГНН), також її називають "шокова нирка";
- гострою недостатністю печінки - "шокова печінка";
- гострою легеневою недостатністю - "шокова легеня";
- симптомокомплексом дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ-синдромом).
Аборт із септичним шоком
Іноді під час аборту жінці може занестися бактеріальна інфекція, зазвичай вона локалізована (обмежена), але в разі потрапляння інфекційного агента в кровотік виникає сепсис. При сепсисі тиск може різко знижуватися, тоді розвивається СШ. Найчастіше подібні ускладнення відбуваються після неофіційних абортів, проведених у "кустарних", не стерильних умовах, тоді септичний шок настає практично відразу після завершення процедури. Часто таким пацієнткам потрібна повна гістеректомія (видалення матки з придатками).
Прогноз СШ
За своєчасного початку терапії можливе успішне лікування, але ризики, все одно, великі, смертність становить 30-40%. У запущених ситуаціях ризик збільшується ще більше, найнебезпечнішим вважається шок із декомпенсованою стадією метаболічного ацидозу в комбінації з недостатністю внутрішніх органів.