Сечостатеві та кишковостатеві свищі (фістули)

Сечостатеві та кишковостатеві свищі (фістули) - це важкі гінекологічні захворювання, що характеризуються патологічним з'єднанням органів сечостатевої або кишкової системи з органами статевої системи. Якщо свищ сполучається зі шкірою або стінкою піхви і його вміст виділяється назовні, він називається зовнішнім.

Сечостатевий свищ діагностуються значно частіше, ніж кишково-статеві, внаслідок етіопатологічних чинників і топографії органів.

Причини виникнення сечостатевих і кишковостатевих свищів (фістул)

У більшості випадків сечостатеві та кишковостатеві свищі (фістули) утворюються після гінекологічних, акушерських або проктологічних операцій, таких як екстирпація (видалення) матки, кесарів розтин.

Іноді причиною появи фістул є патологічні пологи. За тривалого здавлювання м'яких тканин пологових шляхів голівкою плода відбувається порушення кровообігу, що призводить до некрозу тканин і утворення свища.

Також до чинників, що сприяють розвитку патології, належать:

• Слабкість родової діяльності.
• Пологи за анатомічно і клінічно вузького таза.
• Нерозпізнана травма сечостатевих органів під час накладення акушерських щипців, вакуум-екстракції плода.
• Нерозпізнана травма під час кесаревого розтину, гістеректомії, під час штучного аборту.
• Інтраопераційна кровотеча і погана візуалізація тканин.
• Запущені форми раку.
• Передозування рентгенівського випромінювання.;
• Сторонні тіла сечового міхура (під час мастурбації).
• Насильницький статевий акт.
• Хімічний опік.
• Туберкульозні ураження геніталій.
• Побутова травма.
• Несвоєчасне і нераціональне лікування тубооваріальних пухлин, дермоїдних кіст.

Класифікація сечостатевих і кишковостатевих фістул

Захворювання класифікують залежно від органів, між якими утворилася фістула.

Сечостатеві свищі ділять на:

• сечовідниково-маткові (між сечоводом і маткою);
• сечовідно-піхвові (між сечоводом і піхвою);
• уретровлагалищні (між сечовипускальним каналом і піхвою).

Кишково-статеві поділяють на:

• прямокишково-промежинні (між прямою кишкою і промежиною);
• прямокишково-влагалищні (між прямою кишкою і піхвою);
• кишково-піхвові (між відділом тонкого або товстого кишківника і піхвою);
• кишково-придаткові (між відділом тонкого або товстого кишківника і яєчниками).

Симптоми сечостатевих і кишковостатевих свищів

До основних симптомів сечостатевих і кишковостатевих свищів належать:

• мимовільне виділення сечі або рідких калових мас через піхву. Обсяг виділень залежить від розмірів свища;
• виділення газів через піхву (у разі кишково-статевих фістул);
• гематурія (наявність крові в сечі);
• запальні процеси органів малого таза та/або нирок;
• печіння, свербіж зовнішніх статевих органів і піхви внаслідок мацерації шкіри та слизової;
• лихоманка;
• біль під час статевого акту;
• порушення менструальної функції;
• постійні ниючі болі в ділянці попереку, внизу живота.

Діагностика сечостатевих і кишковостатевих свищів

При появі будь-яких з перерахованих симптомів необхідно звернутися за консультацією до лікаря-гінеколога. Для встановлення діагнозу йому необхідно ознайомиться з усіма симптомами, анамнезом, даними про гінекологічні захворювання, пологи та перенесені операції.

Методи діагностики, які проводяться для підтвердження захворювання, включають:

• Гінекологічний огляд піхви в дзеркалах - лікар оцінює стан тканин піхви.
• Бімануальне (дворучне) вагінальне дослідження - метод обстеження для визначення стану жіночих статевих органів.
• Ректовагінальне дослідження - лікар вводить пальці однієї руки в піхву, а іншої - в пряму кишку. За допомогою цього методу визначається цілісність стінок прямої кишки та піхви. Метод використовують у разі підозри на кишково-вагінальний свищ.
• Фістулографія - метод рентгенологічного дослідження свищевих ходів шляхом заповнення їх контрастною речовиною з подальшою рентгенографією. Використовується для уточнення розмірів, розгалуження і точної локалізації свища.
• Ірригоскопія - рентгенологічне дослідження товстого кишківника з використанням рентгеноконтрастних препаратів. Під час обстеження виконуються рентгенівські знімки, на яких видно свищеві ходи, пофарбовані контрастом.
• Гістероскопія - малоінвазивне обстеження порожнини матки за допомогою гістероскопа для виявлення свищевого отвору.
• Зондування свищевого ходу - метод дослідження протяжності свищевих ходів із використанням спеціального інструменту - зонда.
• Хромоцистоскопія - ендоскопічний метод дослідження, що базується на фарбуванні сечі для підтвердження її виділення через піхву.
• Кольпоскопія - метод дослідження піхви за допомогою спеціального апарату - кольпоскопа.
• Ректороманоскопія - метод ендоскопічного обстеження прямої кишки та нижнього відділу сигмовидної з метою виявлення свищевого отвору. Проводиться за допомогою ректороманоскопа.
• Магнітно-резонансна томографія органів малого таза (МРТ).
• Комп'ютерна томографія малого таза (КТ).

Лабораторні дослідження:

• біохімічне дослідження піхвового транссудату (визначення рівня креатиніну та порівняння його з рівнем сироваткового креатиніну);
• біохімічне дослідження крові з визначенням рівня сечовини, креатиніну, електролітів;
• загальний аналіз сечі з мікроскопією осаду;
• дослідження мазків для виявлення специфічної та неспецифічної інфекції.

Лікування сечостатевих і кишковостатевих свищів

У разі невеликих уретропіхвових свищів можливе проведення консервативного лікування. Воно полягає в постановці сечового катетера і тампонади піхви з використанням протизапальних мазей. Для рубцювання свища використовують нітрат срібла.

Єдиним радикальним методом лікування сечостатевих і кишковостатевих свищів є хірургічне втручання. Операція проводиться після повного формування фістули та зникнення запальних процесів.

Мета операції полягає у висіченні свищевого ходу і рубцевих тканин із відновленням цілісності стінок. Для закриття дефекту можуть використовуватися місцеві тканини або пропіленова сітка.

Методи профілактики сечостатевих і кишковостатевих свищів

До методів профілактики сечостатевих і кишковостатевих свищів належать:

• Своєчасна госпіталізація жінок із патологією вагітності.
• Правильне ведення пологів.
• Якісне накладення швів при розривах промежини.
• Професійне ведення операцій із дотриманням анатомічних особливостей.
• Проведення профілактичних заходів щодо післяопераційних швів для попередження їх інфікування.
• Своєчасне лікування новоутворень органів малого таза.
• Дотримання рекомендацій у післяопераційному періоді.

Прогноз у разі сечостатевих і кишковостатевих свищів

За своєчасного звернення, відсутності запалення і хорошого кровопостачання тканин, позитивний ефект, у більшості випадків, досягається після першої операції в 95% випадків.

Можливі ускладнення при сечостатевих і кишковостатевих свищах

Сечостатеві та кишковостатеві свищі можуть спричиняти численні ускладнення, а за відсутності своєчасного лікування призводити до порушення функцій органів малого таза і психоемоційних розладів.

Найпоширеніші ускладнення, які трапляються найчастіше:

• безпліддя;
• невиношування вагітності;
• запальні захворювання - ендометрит, вульвовагініт, уретрит;
• порушення сечовипускання;
• закрепи або рідкі випорожнення.