Сальпінгоофорит, сальпінгіт

Сальпінгоофорит, сальпінгіт - інфекційна хвороба, що спричиняє запалення органів малого таза. Назва походить від давньогрецьких слів «salpinx» або «salpingos», що означає «труба» і «oophoron» - «яєчник». Таким чином йдеться про запалення яєчників і маткових (фаллопієвих) труб.

У гінекології використовують й інші назви цього захворювання: аднексит і оофорит, залежно від кількості органів, уражених запальним процесом. Тобто, по суті, аднексит, оофорит, сальпінгіт, сальпінгоофорит - це послідовні стадії запального процесу органів малого таза жінки, зі спільною симптоматикою, етіологією і патогенезом.

Фізіологічно й анатомічно всі жіночі органи малого таза пов'язані між собою, і запалення окремого органу не може протікати ізольовано. Так запалення починається з поверхневого епітелію маткових труб (сальпінгіт), поширюється на зовнішню поверхню яєчників, поступово вражаючи їхні інші шари (сальпінгоофорит); маткові труби стають крихкими через процес руйнування епітелію та слизу, згодом стінки маткової труби зростаються з яєчником, формуючи спайки; утворюється одне вогнище запалення з гнійним слизом, що призводить до дистрофії або некрозу тканин, і ураження матки.

Класифікація сальпінгоофориту, сальпінгіту

Захворювання малого таза в гінекології та акушерстві класифікуються за кількома критеріями:

1. Залежно від причин виникнення:
   • специфічний сальпінгоофорит (сальпінгіт) - запалення придатків, спричинене різними інфекціями (туберкульоз, ІПСШ, грип);
   • неспецифічний сальпінгоофорит (сальпінгіт) - запалення, яке спричиняють мікроорганізми, що становлять природне середовище піхви (стрептокок, ентерокок, стафілокок);
2. За місцем виникнення:
   • односторонній сальпінгоофорит (сальпінгіт):
   • правобічний - запалення правої маткової труби, внаслідок якого утворюється спайка з правого боку. У разі поширення запалення на апендикулярний відросток може спричиняти вторинний апендицит.
   • лівобічний - запалення лівої маткової труби, спричинене запаленнями товстої кишки в лівій частині черевної порожнини. Характерна поява виразок у лівій матковій трубі, що призводить до аднекситу.
   • двосторонній сальпінгоофорит, (сальпінгіт) або аднексит - запалення зачіпає обидві маткові труби й обидва яєчники, що спричиняє утворення спайок і погіршує прохідність маткових труб; може призвести до безпліддя.
3. За формою перебігу хвороби:
   • гострий сальпінгоофорит (сальпінгіт), за якого в матковій трубі скупчується і викидається в очеревину серозний слиз, спричиняючи її запалення, розрив тубооваріального утворення, завдаючи гострого болю;
   • хронічний сальпінгоофорит (сальпінгіт) є результатом не пролікованого гострого сальпінгоофориту (сальпінгіту), із систематичними загостреннями;
   • гнійний сальпінгоофорит, сальпінгіт - запальний процес, спричинений інфекціями, що передаються статевим шляхом (хламідіоз, гонорея, трихомоніаз, герпес); деякі проникають у фалоппієві труби, після перенесеної гонорейної інфекції. Вражає не тільки маткові труби, а й матку з яєчниками.

Причини виникнення сальпінгоофориту, сальпінгіт

Запальні процеси органів малого таза мають загальний механізм походження і розвитку.

Первинні ознаки запалення (набряк, гіперемія) з'являються на ендосальпінксі (слизова оболонка фаллопієвих труб).

Поступово запалення захоплює м'язову оболонку фаллопієвої (маткової) труби, провокуючи її набряк; маткова труба стає довшою і товщою. Через вміст маткової труби мікроби просуваються до черевної порожнини й атакують серозний покрив фаллопієвої труби, а також очеревину. Так інфекція проникає все глибше і вражає гранулярну оболонку фолікула яєчника, викликаючи запалення самого яєчника. За рахунок накопичення секрету в ампулярному відділі маткової труби починається процес злипання маткових труб з іншими тканинами (апендикулярним відростком, очеревиною, петлями кишківника), що формує тубооваріальне гнійне утворення. Це явище в медицині носить назву «піовар» - коли в яєчнику йде інфекційно-запальний процес.

Інфекція може поширюватися кількома шляхами:

• висхідним, піднімаючись із піхви до матки;
• низхідним, вражаючи органи малого таза через черевну порожнину з апендикса або сигмовидної кишки;
• гематогенним, коли захворювання не має зв'язку з органами малого таза, і потрапляє в матку по кровоносних судинах;
• лімфогенним зараження відбувається через лімфатичні судини.

Причини виникнення сальпінгоофориту (сальпінгіту) можна умовно розділити на прямі та непрямі.

До прямих причин можна віднести:

безладні та незахищені статеві зв'язки, а також недотримання правил особистої гігієни, що сприяє проникненню в маткові труби коків, кишкової палички, хламідій, уреаплазм, трихомонад, інших інфекцій і мікроорганізмів;

• внутрішньоматкові контрацептиви (спіралі);
• хірургічні та діагностичні маніпуляції органів малого таза (переривання вагітності, ускладнення під час пологів, кесарів розтин, метросальпінгографія, гістероскопія);
• інфекційні захворювання організму (грип, ГРВІ, запалення легенів, гайморит, ангіна, туберкульоз);
• медичні препарати, необхідні для лікування інших захворювань, але які спричиняють ріст патогенних бактерій;

До непрямих причин, здатних спричинити сальпінгоофорит (сальпінгіт), можна віднести фактори, які стають поштовхом для пробудження так званих «сплячих інфекцій». Такі інфекції імунна система ізолює в лімфатичних вузлах, розміщених в органах малого таза, що може спровокувати їхнє запалення. Цими причинами можуть стати:

• переохолодження;
• емоційне потрясіння (стрес);
• важкі фізичні навантаження;
• перевтома;
• ослаблення імунітету;
• гінекологічні особливості (опущення піхви, вигин шийки матки).

Симптоми сальпінгоофориту, сальпінгіту

Симптоми сальпінгоофориту (сальпінгіту) залежать від виду і стадії запалення, і мають схожу симптоматику з іншими гінекологічними захворюваннями.

До загальних симптомів можна віднести:

• гострий або ниючий біль у ділянці паху, який може віддавати в поперек. Біль може посилюватися під час менструації, переохолодження, фізичного навантаження;
• порушення менструального циклу. Через запалення порушується робота яєчників, і знижується рівень гормонів. Це призводить до збою циклу: місячні проходять нерегулярно і дуже болісно;
• серозні або гнійні виділення з піхви з неприємним запахом;
• відсутність овуляції, статевого потягу і болі під час статевого акту;
• стрибки температури вище 38 градусів, озноб і лихоманка;
• порушення роботи травного тракту (закрепи, діарея, блювота, підвищене газоутворення);
• підвищена стомлюваність і загальна слабкість;
• збільшене сечовипускання з відчуттям печіння та свербежу.

Раптове припинення симптомів може свідчити не про припинення запалення, а про перехід його в більш небезпечну стадію.

На тлі вірусу імунодефіциту, гонореї, хламідіозу хвороба може протікати приховано і без яскраво вираженої симптоматики.

Діагностика сальпінгоофориту, сальпінгіту

Гінекологія виокремлює три стадії перебігу сальпінгоофориту (сальпінгіту), які мають суттєве значення для постановки правильного діагнозу:

1. Гостра стадія, коли хвороба має яскраво виражену симптоматику, і її легко діагностувати.
2. Підгостра стадія, за якої хвороба перетікає з гострої в хронічну.
3. Хронічна стадія, яка настає внаслідок відсутності лікування, і тривалий час симптоми можуть бути відсутні. Однак на цій стадії часто бувають гострі напади, які дають змогу виявити запалення. Хронічний сальпінгоофорит (сальпінгіт) викликає найбільші труднощі при діагностиці.

Діагностика сальпінгоофориту (сальпінгіту), виявлення форми та виду захворювання є досить складним процесом, оскільки симптоми хвороб органів малого таза жінки схожі між собою. Лікарю-гінекологу потрібно провести низку заходів під час обстеження пацієнтки, щоб диференціювати сальпінгоофорит (сальпінгіт) від кісти яєчника, запалення кишківника, позаматкової вагітності, калькульозного холециститу, апендициту, ендометріоїдної хвороби, перекручення ніжки кісти, і різних захворювань яєчників.

Обов'язковими під час діагностичного обстеження є такі заходи:

• опитування пацієнтки на предмет скарг;
• анамнез життя, а саме виявлення зв'язку хвороби з життєвими обставинами, що впливають на здоров'я пацієнтки: момент початку статевого життя, переривання вагітності, перенесені операції, способи контрацепції, проблемні пологи, інфекційні захворювання, гормональні збої;
• огляд на гінекологічному кріслі в дзеркалах і бімануальне дослідження, під час якого лікар вивчає стан шийки матки, серозні виділення, наявність запалення на слизовій оболонці цервікального каналу шийки матки (ендоцервіцит). У результаті можуть бути виявлені: ерозія, гнійний слиз, дисплазія, пухлиноподібні новоутворення.

За допомогою бімануального дослідження гінеколог визначає положення і форму матки, яєчників. При цьому намацує ущільнення, болючу маткову трубу, зміщення шийки матки, потовщення черевної стінки, збільшення яєчників;

• тест на вагітність, для того щоб виключити її як фактор затримки місячних;
• ультразвукове обстеження органів малого таза (трансвагінальне і трансабдомінальне), що дає можливість візуалізувати розширення або запалення маткової труби, спайки, наявність рідини із заднього боку матки.
• бактеріологічний мазок із цервікального каналу для визначення рівня лейкоцитів (виявлення запалення), інфекції, що спричинила хворобу, та рівень чутливості цієї інфекції до антибіотиків;
• загальний аналіз крові, а також аналіз на RW і вірус імунодефіциту;

За недостатньої інформації після основного обстеження, з метою підтвердження або спростування діагнозу можуть бути призначені додаткові дослідження:

• гістеросальпінгографія (ГСГ) - це рентген маткових труб і самої матки з використанням контрасту. За допомогою цієї процедури можливо оцінити прохідність маткових труб і їхній стан;
• комп'ютерна і магнітно-резонансна томографії (КТ і МРТ) органів малого таза;
• доплерометричне дослідження судин органів малого таза;
• діагностична лапароскопія - один із найефективніших способів діагностики сальпінгоофориту (сальпінгіту). Цей метод дає змогу провести повний огляд маткових труб і яєчників, через 2-3 сантиметровий прокол на животі, за допомогою лапароскопа.
• біопсія ендометрія, проводиться для дослідження змін у слизовій оболонці матки.

Лікування сальпінгоофориту, сальпінгіту

Після підтвердження діагнозу сальпінгоофорит (сальпінгіт) лікар призначає лікування. Лікування може бути оперативним і консервативним. Вибір на користь того чи іншого методу залежить від форми та стадії хвороби, а також від прогнозу на ускладнення.

Цілями лікування сальпінгоофориту (сальпінгіту) є знищення збудника інфекції в цервікальному і вагінальному секретах, і зняття симптомів у пацієнтки. Для цього використовується протизапальна, антибактеріальна терапії.

Будь-яке лікування (оперативне або консервативне) вимагає госпіталізації і здійснюється в умовах стаціонару.

У разі підтвердженого діагнозу сальпінгоофорит (сальпінгіт) перевагу надають консервативному комплексному лікуванню, що містить у собі приймання медикаментів (антибіотиків, протизапальних, знеболювальних засобів) парентерально або переорально; фізіопроцедури для профілактики утворення спайок (електрофорез, грязі, парафін, вібромасаж); спринцювання; дієти (номер 13 або 15, тобто гіпоалергенне, і спрямоване на підвищення імунітету харчування); мультивітаміни та засоби, що підвищують імунітет.

У разі неефективності консервативного лікування, появи спайок, рубців, гнійників, непрохідності маткових труб, пацієнтці рекомендується хірургічне втручання, зокрема:

• прицільна пункція: видалення гнійника з маткової труби, обробка місця його знаходження антисептиками;
• лапароскопія: рекомендована для розсічення спайок для відновлення прохідності маткових труб, видалення гнійників із придатків;
• відкриті операції - здійснюють у разі неможливості провести лапароскопію або прицільну пункцію (у разі розриву гнійника і потрапляння гною в очеревину, за наявності щільних і важкодоступних новоутворень).

Вибір та об'єм оперативного втручання визначається на основі діагностичних даних та прийняттям до уваги бажання пацієнтки щодо її репродуктивної функції.

Після проходження курсу лікування, лікарі радять жінці приймати гормональні протизаплідні препарати, щоб дати можливість відпочинку для яєчників і відновити гормональний фон (естрогени, прогестерон).

Профілактика і прогноз сальпінгоофориту, сальпінгіту

У разі встановлення діагнозу сальпінгоофорит (сальпінгіт) не варто нехтувати лікуванням, оскільки хвороба може негативно позначитися на якості життя жінки.

У разі своєчасного виявлення і коректного лікування прогноз сальпінгоофориту (сальпінгіту) умовно сприятливий - захворювання повністю виліковне. Своєю чергою після перенесеного сальпінгоофориту (сальпінгіту) існує ризик появи ускладнень, а саме:

• безпліддя;
• проблеми із зачаттям;
• позаматкова вагітність;
• порушення менструального циклу;
• повна або часткова непрохідність маткових труб, що загрожує виникненням перитоніту;
• хронічні болі в тазу;
• біль у процесі або після статевого акту (диспареунія);
• утворення спайок у маткових трубах.

Профілактика сальпінгоофориту (сальпінгіту) полягає в підвищенні загального здоров'я жінки та боротьбі з інфекціями, що передаються статевим шляхом. Для зменшення ризику захворювання на сальпінгоофорит (сальпінгіт) слід:

• дотримуватися правил інтимної гігієни;
• використовувати бар'єрні контрацептиви під час статевих контактів;
• проходити планові гінекологічні огляди;
• уникати випадкових статевих зв'язків.